Магістерська робота “Технологія педагогічного тестування як засіб ефективного управління освітнім процесом закладу загальної середньої освіти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЗАСОБАМИ ТЕСТУВАННЯ 

1.1.Загальна характеристика поняття управління освітнім процесом ЗЗСО 

1.2. Зміст, структура та функції педагогічного тестування 

1.3. Доцільність використання педагогічної діагностики в управлінській діяльності менеджера ЗЗСО 

Висновки до першого розділу 

РОЗДІЛ ІІ. ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ТЕСТУВАННЯ У ПРАКТИЦІ СУЧАСНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2.1. Вивчення стану проблеми педагогічного тестування в сучасній освітній практиці 

2.2. Розробка та впровадження технології педагогічного тестування в освітній процес 

2.3. Аналіз впливу технології педагогічного тестування на ефективність управління освітнім процесо ЗЗСО 

Висоновки до другого розділу 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Основні принципи освітньої політики в Україні, зазначені у ЗаконахУкраїни «Про освіту» [36], «Про повну загальну середню освіту» [37], «Професійний стандартвчителя закладів середньої освіти» [35]  актуалізували проблему оцінки компетенцій вчителя як освітніх стандартів, покликаних забезпечити підвищення якості освіти в закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО)завдяки глибокому стандартизованому аналізові професійної діяльності вчителів з метою покращення управління освітнім процесом.

Це створило об’єктивні передумови розробки та впровадження нових механізмів управління освітою, які б, з одного боку, забезпечили дотримання конституційного права громадян на освіту, збереження єдності освітнього простору, з другого боку – видозмінили форми і методи державного контролю якості освіти в закладах середньої освіти України. У зв’язку з цим, до пріоритетних та актуальних проблем належать у сучасній педагогіці проблеми, пов’язані з визначенням критеріїв оцінки результату педагогічної діяльності вчителя, оцінки ефективності функціонування освітніх систем різного рівня складності, засобів, що забезпечують ефективність управління їх функціонуванням та розвитком.

Аналіз філософської, соціологічний, психолого-педагогічної наукової літератури показав, що дослідження зазначених проблем здійснюється вітчизняними вченими з позицій системного підходу до вивчення освіти як соціально-педагогічного явища. Дослідженнями вчених розроблено методику отримання проміжних, кінцевих та окремих результатів навчально-виховної діяльності у різних типах освітніх закладів, розкрито основні принципи та методи управління педагогічними системами та процесами, а також проектування результатів навчання та методів їх досягнення (Н.А. Галатенко, І.І. Коваль, В. М. Соколенко) [12, 19, 38].

Отримання якісної об’єктивної інформації у галузі педагогічної діяльності пов’язане сьогодні з розвитком тестології як нової галузі наукового знання, що з’явилася на початку XX століття на стику психології, педагогіки, соціології та інших поведінкових наук. Педагогічна тестологія згідно з концепцією B.C. Безпалько  покликана займатися питаннями розробки тестів для об’єктивного контролю знань, умінь, навичок, уявлень учнів. Вона є прикладним напрямом наукової педагогіки [8]. Аналіз результатів досліджень зарубіжних (Г. Айзенк, С. Берт, Д. Вілфорд, К. Інгенкамп) та вітчизняних (В. Аванесов, Н. Волкова, В. Дружинін, К. Корсак, І. Підласий, Н. Тализіна, Г. Цехмістрова, М. Челишкова) вчених-педагогів показав, що педагогічні тести один із найпотужніших, надійних і об’єктивних методів [19, 21,28,45,48].

Разом з тим, технологія педагогічного тестування є на сьогоднішній день, як показав аналіз науково-педагогічної літератури та освітньої практики, найменш теоретично та практично розробленим засобом. Застосування сучасних комп’ютерно – адаптивних тестових технологій у навчанні та контролі не знайшли широкого застосування у професійній діяльності фахівців освітньої сфери, що підтверджується і результатами проведеного нами констатуючого експерименту. Дослідження показало, що одна з причин цього явища пов’язана з недостатньо повною вивченістю питань про сутність та науково – теоретичні засади технології педагогічного тестування як засобу ефективного управління функціонуванням та розвитком освітньої системи [31]. Якщо тестування учнів на різних етапах засвоєння знань є популярним методом, то впровадження тестування компетенцій вчителя для покращення управління освітнім процесом у ЗЗСО знаходиться на початковому етапі і потребує якісного аналізу. Саме тому темою нашої роботи було обрано тему «Технологія педагогічного тестування як засіб ефективного управління освітнім процесом закладу загальної середньої освіти».

Класичним у педагогіці є визначення К. Інгекампа: «Тестування – це метод педагогічної діагностики, за допомогою якого вибір поведінки, що презентує передумови чи результати навчального процесу, повинен максимально відповідати принципам зіставлення, об’єктивності, надійності та валідності вимірів, повинен пройти опрацювання й інтерпретацію й бути прийнятним для застосування в педагогічній практиці» [6]. Тестування є якіснішим і об’єктивнішим способом оцінювання, його об’єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому. Тестування допомагає стандартизувати методологію оцінки роботи вчителя і допомогти в управління освітнім процесом в цілому.

Необхідність переходу до науково-обґрунтованого управління функціонуванням та розвитком освітніх систем та непідготовленість керівників шкіл, органів освіти, вчителів до такої роботи, в якій суттєве місце має займати тестовий контроль за компетентністю вчителя та якістю організації та управління освітнім процесом шляхом педагогічного тестування визначена такими причинами:необхідність автоматизації рутинних процесів традицій тестового контролю; відсутність єдиної системи та методології педагогічного тестування;везацікавленістю частини фахівців освітньої сфери, що звикла до традиційної самооцінки результатів своєї роботи.

Мета дослідження: виявити, розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, що забезпечують успішність застосування технології педагогічного тестування як засобу підвищення ефективності управління функціонуванням та розвитком освітньої системи ЗЗСО.

Об’єкт дослідження  ̶  управління освітнім процесом ЗЗСО.

Предмет дослідження   ̶   педагогічне тестування в управлінні освітнімпроцесом ЗЗСО.

Для досягнення мети нами визначено такі завдання дослідження:

1. Охарактеризувати особливості управління освітнім процесом ЗЗСО та визначити зміст, структуру і функції педагогічного тестування;
2. Вивчити стан проблеми педагогічного тестування в сучасній освітній практиці;
3. Розробити, впровадити та перевірити вплив технологіїпедагогічного тестування на освітній процес і на ефективність управління ним у ЗЗСО.

Теоретичними основами дослідження є праці вчених, які займаються проблемами:закономірностей освітнього процесу та їх сутності (Н. Морзе, Є. Патаракін, О. Івлієва) [11, 17, 29]; системно-діяльнісного та особистісного підходів до організації педагогічного процесу, що передбачають гармонійне поєднання особистих та суспільних цілей (І. Воротникова, В. Биков) [7, 16]; теорії педагогічних систем, закономірностей їх функціонування, розвитку та управління (Н. Мовчан, С. Якубов, Н. Дегтярова) [10, 26, 32].

Провідними методами виступали: теоретичний аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури; аналіз та синтез емпіричних даних, отриманих у ході дослідження; методи емпіричного рівня: вивчення та узагальнення передового та масового педагогічного досвіду, вивчення документації, анкетування, інтерв’ювання, соціологічні опитування, включене спостереження, бесіда, взаємно-і самооцінка, узагальнення незалежних характеристик, тестування. Основним методом була дослідно-експериментальна робота, в ході якої вдалося отримати нові наукові дані та перевірити їх на практиці.

Структура роботи. Робота складається з 2 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку літератури та додатків.

  

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЗАСОБАМИ ТЕСТУВАННЯ

1.1. Загальна характеристика поняття управління освітнім процесом ЗЗСО

 

Законом України «Про освіту» визначено, що «освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості, шляхом формування та застосування її компетентностей» [35]. Це визначення є комплексним та узагальненим для усіх закладів освіти, які діють на території України, від дитячих садочків до вищих навчальних закладів. Відносно ЗЗСО спробуємо сформулювати це поняття більш чіткіше, опираючись на педагогічну наукову літературу та загальнодержавні законодавчі акти та нормативи в сфері освіти.

Окреслимо розуміння поняття «освітній процес» у сучасному закладі загальної середньої освіти:

1. забезпечує єдність навчання, виховання і розвитку учня;
2. реалізується відповідно до освітньої програми, розробленої й затвердженої закладом освіти на основі державних стандартів загальної середньої освіти, яка обов’язково передбачає освітні компоненти для вільного вибору учня;
3. здійснюється як одночасна співдіяльність і постійна взаємодія учня (навчальна діяльність) і вчителя (педагогічна діяльність) у формах, задопомогою методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
4. передбачає повне виконання закладом освіти відповідної освітньої програми та досягнення учнем визначених нею результатів навчання (компетентностей) як особистісних якостей, які підлягають ідентифікації, вимірюванню та оцінюванню та які учень здатен продемонструвати після завершення освітньої програми та окремих її компонентів у встановленому порядку та у визначені терміни [15, с.21-22].;
5. відбувається в створеному закладом освіти освітньому середовищі як упорядкованій сукупності умов, що уможливлюють здобування учнем загальної середньої освіти [4, с.56].

Ст. 26 Закону України «Про освіту» визначає, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню та іншу діяльність закладу освіти. Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема: організовує діяльність закладу освіти; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти тощо [35].

Отож, щоб визначити суть управління навчальним закладом загалом та освітнім процесом зокремо, визначимо законодавчо затверджені характеристики цього управління для керівника та вчителів ЗЗСО в Україні. Керівник закладу забезпечує організацію освітнього процесу під час дистанційного навчання та здійснення контролю за виконанням освітніх програм. Спосіб організації такого контролю схвалюється педагогічною радою закладу [20, с.4]. У разі потреби засновник і керівник закладу забезпечують організаційну та методичну підтримку педагогічних працівників для реалізації дистанційного навчання.

Керівник закладу має право [20, с.5-7]:

1) діяти від імені закладу без довіреності та представляти заклад у відносинах з іншими особами;

2) підписувати документи з питань діяльності закладу;

3) приймати рішення щодо діяльності закладу в межах визначених повноважень;

4) визначати режим роботи закладу;

5) ініціювати перед засновником або уповноваженим ним органом питання щодо створення або ліквідації структурних підрозділів;

6) видавати відповідно до своєї компетенції накази і контролювати їх виконання;

7) приймати рішення з інших питань діяльності закладу.

Керівник закладу зобов’язаний:

1) дотримуватись чинного законодавства України, а також забезпечувати та контролювати його виконання працівниками закладу, зокрема в частині організації освітнього процесу за дистанційною формою;

2) планувати та організовувати діяльність закладу;

3) організовувати освітній процес та видачу документів про освіту;

4) затверджувати освітню (освітні) програму (програми) закладу відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту»;

5) створювати умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану;

6) забезпечувати розроблення, затвердження, виконання та моніторинг виконання індивідуальної програми розвитку учня;

7) контролювати виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану;

8) забезпечувати здійснення контролю за досягненням учнями результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти, індивідуальною програмою розвитку, індивідуальним навчальним планом;

9) створювати необхідні умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами;

10) формувати засади, створювати умови, сприяти формуванню культури здорового способу життя учнів та працівників закладу;

11) створювати в закладі безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки;

12) забезпечувати відкритість і прозорість діяльності закладу;

13) здійснювати зарахування, переведення, відрахування учнів, а також їх заохочення (відзначення) та притягнення до відповідальності відповідно до вимог законодавства;

14) організовувати документообіг, бухгалтерський облік та звітність відповідно до законодавства;

15) виконувати інші покладені на нього обов’язки.

Педагогічні працівники самостійно визначають режим (синхронний або асинхронний) проведення окремих навчальних занять. При цьому не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу, організовується в синхронному режимі (решта навчального часу організовується в асинхронному режимі).

Педагогічні працівникимають право на [20, с.7-9]:

1) академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

2) педагогічну ініціативу;

3) розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

4) користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

5) доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі;

6) відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;

7) справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;

8) захист професійної честі та гідності;

9) безпечні і нешкідливі умови праці;

10) захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.

Педагогічні працівники зобов’язані:

1) постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

2) виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;

3) сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;

4) дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі;

5) дотримуватися педагогічної етики;

6) поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

7) захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

8) додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу, виконувати свої посадові обов’язки;

9) дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учня ми та їхніми батьками;

10) забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів;

11) використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону України «Про повну загальну середню освіту»;

12) постійно підвищувати свою педагогічну майстерність.

Право на освіту дозволяє людині зайняти гідну роль у сучасному соціумі, є необхідним для забезпечення багатьох інших прав, таких, наприклад, як право на працю або зайняття підприємницькою діяльністю. В умовах ринку управління освітнім процесом у рази ускладнюється, зростає роль громадянського суспільства та самоврядування освітніх установ у регулюванні процесу управління освітою. Але, як і раніше, від ефективності роботи органів управління освітою залежить працездатність усіх елементів освітньої системи.

Галузь управління освітою у нашій державі, як і вся соціальна та культурологічна діяльність, має певну мету. Формування цієї мети – основа всієї роботи системи, що реалізується з визначення масштабів завдання та закінчуючи перевіркою підсумків. Формувальне, поточне та підсумкове оцінювання результатів навчання учнів на предмет їх відповідності вимогам навчальної програми, вибір форм, змісту та способу оцінювання здійснюють педагогічні працівники закладу [13].

Традиційна орієнтація системи освіти в Україні, спрямована на «формування всебічнорозвиненої особистості» [40] в останні роки змінюється більш прагматичним підходом. Воно спрямоване на формування професійних, методологічних, інформаційних компетенцій, що дозволяють творчо та критично мислити, швидко адаптуватися до нових соціальних умов, самоутворюватися і саморозвиватися, оперувати зростаючими обсягами  наукової, технологічної, економічної інформації. У стані формування знаходиться модель поєднання суб’єктцентрованого підходу та нового інформаційного середовища світу інноваційних технологій [36,40,47], які миттєво втілюються в реальність виробниками, просуваються засобами медіа та глобальної мережі Інтернет.

Трендом розвитку людства стає перенесення індивідуального в Інтернет:

1. дистанційна форма навчання, використання інноваційних інтернет-площадок та інструментів для навчання учнів, стрімкий розвиток соціальних мереж) спільнот, персональних сайтів, блогів, твіттерів;
2. перегляд новин, художніх видань та ін.

Виділимо у цьому контексті деякі характеристики сучасного процесу освіти, в яких є інноваційний потенціал майбутнього розвитку:

1. можливість управляти освітнім процесом дистанційно, в тому числі шляхом нормування «статусу» вчителя через соціальні мережі та блоги;
2. вплив популярності робіт учня в мережі на його самооцінку та бажання вчитися і досягати ще більших результатів шляхом ретрансляції їх в соціальних мережах, та сайтах, форумах чи навіть телебаченні;
3. величезний інструментарій засобів освіти завдяки інформаційним технологіям, зростання ролі дистанційного тестування учнів і вчителів.

Серед сучасних педагогічних технологій управління освітнім процесом дослідники виділяють такі технології:

1. проблемне навчання ̶  розвиток пізнавальної активності, творчої самостійності учнів;
2. концентроване навчання ̶  створення максимально близької до природних психологічних особливостей людського сприйняття структури навчального процесу;
3. модульне навчання – забезпечення гнучкості, пристосування його до індивідуальних потреб особистості, рівню його базової підготовки;
4. розвиваюче навчання – розвиток особистості та її здібностей, орієнтація навчального процесу на потенційні можливості людини та їх реалізацію;
5. диференційоване навчання ̶  створення оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів та здібностей;
6. активне (контекстне) навчання ̶  організація активності учнів;
7. ігрове навчання ̶  забезпечення особистісно-діяльного характеру засвоєння знань, навичок, умінь;
8. навчання розвитку критичного мислення – забезпечити розвиток критичного мислення за допомогою інтерактивного включення учнів у освітній процес та інші [18].

Кожна освітня розробка унікальна по-своєму. Застосовуючи їх у процесі навчання педагоги зможуть підвищити його ефективність, більш якісніше і структурованіше управляти освітнім процесом. Ключовим моментом тут виступає те, що змінюються функції педагога.

Технології кейсів в даний час дуже популярні, тому що жоден педагог не обходиться без їх застосування у процесі навчання, незалежно від дисципліни, що викладається [14]. Адже наочне представлення сфер і можливостей отриманих знань, тієї чи іншої інформації спонукає учнів до пізнання, практичного зацікавлення темою кейсу на уроці [24]. Як вважають багато авторів, такі технології займають досить невелику кількість часу на навчальному занятті, але дозволяють активізувати розумові здібності учнів. Дані технології являють собою певні ситуаційні завдання, які пропонується вирішити учням. Їх можна застосовувати для актуалізації знань, а також для закріплення та контролю отриманих знань учнями [2, с.18-19].

Технології кейс-навчання дозволяють вплинути на навчальний процес і керувати ним більш ефективно. Кейс-завдання можуть бути невеликими за змістом, але їх сутність відображає ту чи іншу ситуацію, занурюючись у яку учні повинні  її вирішити. Як показує практика застосування технології кейсів покращує освітній процес, учні намагаються швидше думати над запропонованими завданнями, тим самим активізується їх пізнавальна активність. У кейс-завданнях можуть бути запропоновані не тільки ситуації з вивчення теми, але також нестандартні ситуації. Розмірковуючи над такими завданнями учні, як правило, знаходять чимало відповідей на них. Таким чином розвивається їх творча активність.

В одному з досліджень [26], з’ясовувалося, які зміни відбуваються в педагогічному управлінні на різних рівнях ієрархічної системи цілей освіти. Якщо використовувати класифікацію освітніх результатів, яку припускають сучасні стандарти української освіти, можна сказати, що в дослідженні були виявлені дві тенденції  ̶ на рівні загальних цілей освіти вчителі віддавали пріоритет особистісним та метапредметним результатам, а на рівні уроку все зводилося до цілей досягнення дуже обмежених предметних результатів; чим ближче була справа до іспитів, тим прагматичнішими ставали цілі на всіх рівнях педагогічної діяльності вчителя. Зрозуміло, що на управління освітнім процесом у школі впливали та будуть впливати критерії оцінки освітніх результатів учнів, які використовуються при атестаційних процедурах. Але і за існуючої практики ЗНО та мультитестування випускників шкіл, можливі зміни в педагогічних засобах і цілях, що відображають сучасні підходи до змісту загальної освіти в умовах мінливого суспільства [41].

Проблема полягає у пошуку таких способів управління педагогічною метою викладанням, які давали б кілька взаємопов’язаних результатів: 

1. розуміння сучасного змісту загальної освіти;
2. орієнтація у можливостях уроку як “одиниці” освітнього процесу;
3. усвідомлення власних можливостей у досягненні нової якості уроку.

Можна назвати такі основні напрямки визначення способів управління педагогічною діяльністю та освітнім процесом в ЗЗСО України в умовах модернізації школи, зміст якої представлено нижче у ряді взаємозалежних позицій:

1. Зміни у змісті педагогічних засобів, що відповідають сучасним соціальним вимогам, можливі, якщо вчитель має можливість самостійно визначати педагогічні цілі, виходячи з вимог законодавства, стандартів освіти та особливості складу учнів, вибирати шляхи реалізації цих цілей і нести свою частку відповідальності за одержані результати;
2. Вчитель швидше виявить готовність до постановки нових цілей та використання нових способів їх реалізації, якщо у проектуванні навчального процесу або його окремих ланок візьмуть участь інші фахівці (в тому числі і керівники школи), готові прийняти на себе свою частку відповідальності за реальні наслідки інновацій;
3. Орієнтація вчителів досягнення мета предметних і особистісних результатів може стати реальністю, якщо в школі буде забезпечено взаємодію вчителів при проектуванні освітньої програми і, зокрема, при узгодженні їх поглядів на пріоритетні завдання школи;
4. Визначення пріоритетних завдань школи в галузі освітніх досягнень учнів може вплинути на процес педагогічного цілепокладання, якщо моніторинг освітніх досягнень учнів підтвердить здійсненність поставлених пріоритетних завдань;
5. Активність вчителів в інноваційній діяльності, пов’язаної з постановкою нових цілей, можна забезпечити, якщо така діяльність здійснюватиметься у форматі досвідчено-експериментальної роботи, результати якої заздалегідь не можуть бути відомі.

Також важливим елементом управління освітнім процесом є використання тестування. Якщо кейси, практичні завдання, роботу в лабораторії, досліди і наочні приклади легко виконувати в класі, то тестування є чи не найкращим можливим способом управління освітнім процесом в умовах дистанційного навчання. Не останню роль в цьому процесі займає тестування педагогічних працівників і самотестування вчителя. Ефективність цього методу тісно пов’язують із подальшим поглибленням його методології, удосконаленням інформаційних та правових баз, зростання наукового обгрунтування [1, 17].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!