“Практики споживання молоді в умовах цифровізації суспільства”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЦИФРОВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ТРЕНД: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ

1.1. Суспільство в умовах цифровізації: модуси змін

1.2. Трансформація споживчих вподобаннь: наслідки цифрових впливів

РОЗДІЛ 2. СПОЖИВЧИ ПРАКТИКИ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОФИХ РЕАЛІЙ

2.1. Соцільно-психологічні аспекти споживання молоді в цифрову епоху

2.2. Характерні риси, форми прояву споживчих практик молоді в цифровому сьогоденні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідженя. Осмислення впливів  цифрових трансформації на різні сегменти сучасного суспільства  актуалізувало цілу низку питань, пов’язаних з дослідженнями механізмів організації соціокультурного простору як такого, тих змін які відбуваються: а) на макрорівні соціуму (цифрова трансформація соціальних інститутів); б) на рівні соціальних відносин і взаємодій; б) на мікрорівні, де через впровадження інтернет-технологій з’являється особливий стиль життя («мережеве життя», мережевий спосіб життя – Internet Lifestyle).

Відтак цифрова трансформація виступає ключовим фактором, ба більше – провідним трендом, який змінює порядок денний сучасного життя. Вона стає технологічним ядром цифрової економіки і, водночас, утворює новий простір життя, створює нові можливості, породжує нові соціальні явища і практики. Зокрема – практики споживання. Рух економіки в напрямі цифровізації зумовлюється зростанням кількості споживачів, котрі мають доступ до інформаційно-комунікаційних технологій, що призводить до трансформації ринків товарів, послуг, споживчих вподобань і форматів їх задоволення.

А отже,  перехід до цифрової економіки значно вплинув на моделі поведінки споживача внаслідок необхідності адаптації до змін середовища життєдіяльності. При цьому важливо враховувати ціннісні орієнтації споживачів, котрі зумовлюється їх віковими/поколінними хараткеристиками. Відповідно, вивчення особливостей споживочї поведінкияк такої і практик споживання молодії як провідного агента цифрових змін зокрема,дає змогу не лише виокремити тренди розвитку сучасної – цифрової економіки, а й в цілому окреслити особливості функціонування цифрового соціуму. У такому контексті цілокм виправланим є заклік Віля Бакірова – президента соціологічної асоціації України розширювати саме соціологічне поле дослідження цифрової реальності.

Ступінь наукової розробки проблеми. Активізація наукового інтересу до вивчення різноманітних ефектів цифровізації (її соціокультурної природи, технологічних, інституційних, особистісних проявів)  – популярний об’єкт наукових досліджень у західній (М. Кастельс, М. Пренскі, Б Уеллман, Лі Райні,АГринфілд, Д. Лаптон) й вітчизняній (В. Бакіров, О. Кіслова, І. Гурова, М. Култаева, Н. Стратонова, Н. Махній) соціальній гуманітарістиці останніх десятиліть.

Безпосередньо питанню споживання молоді в умовах цифровізації суспільства присвячено праці багатьох науковців, зокрема: Л. Васильченко [1],Т. Горохова [3], О. Гудзь [5], Ю. Гуменна [6], Н. Краус [9], Ю. Пачковськи [12], Н. Перішко [13], Д. Тищенко [16], Г. Чміль [18], О. Шаповалова [19] та інші.

Роботи вказаних авторів були використані в якості теоретико-методологічної й емпіричної бази кваліфікаційної роботи.

Об’єкт кваліфікаційної роботи – практики споживання молоді в  умовах цифрової трансформації суспільства

Предмет кваліфікаційної роботи – тенденції змін й характерні риси споживчих практик в контексті цифровізації

Мета кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні факторів впливу та особливостей прояву практик споживання української молоді  в умовах цифрових трансформації суспільства

Реалізація поставленої мети передбачає досягнення наступних завдань:

• охарактерізувати еволюцію цифрових технологій, їх вплив, наслідки для суспільства;
• – визначити зміни споживчих вподобань, які відбулися під впливом цифрової трансформації;
• з’ясувати психологічні та соціальні аспекти споживання молоді в цифрову епоху;
• встановити характерні риси практик споживання українського молоді в умовах цифровізації суспільства.

Емпіричну базу кваліфікаційної роботи склали результати соціологічного дослідження, проведеного за участю авторка на тему онлайн-опитування на тему «Практика споживання молоді в умовах цифровізації суспільства» (n=211, м. Дніпро, травень 2024 р., метод онлайн опитування). Програма дослідження додається (Див. Додаток А, Б).

Структура дослідження. Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 60 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ЦИФРОВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ТРЕНД: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ

1.1. Суспільство в умовах цифрової трансформації: модуси змін

 

Сучасні цифрові технології докорінно змінили наше повсякденне життя. Безперервний потік інновацій та відкриттів у цій галузі спричинив глобальні трансформації. Відстань більше не є перешкодою для миттєвого обміну інформацією між людьми. Цифровізація призвела до переосмислення звичних життєвих процесів, бізнес-моделей та функціонування фінансового сектору.

Поняття «цифрова економіка» вперше ввів Дон Тапскотт у 1995 році, описуючи зміни, спричинені стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Він прагнув пояснити підприємцям зв’язок між технологічними проривами та трансформацією бізнесу, ілюструючи на прикладах, як поєднання технологій та бізнесу поступово перетворюється на цифровий бізнес [15, с. 61].

У 1996 році, після публікації книги Дона Тапскотта «Електронно-цифрове суспільство: плюси і мінуси епохи мережевого інтелекту», було дано наступне визначення терміну «цифрова економіка»: це вид економічної діяльності, що на відміну від традиційної економіки, характеризується мережевою свідомістю та залежністю від віртуальних технологій [8, с. 85].

У книзі представлені основні риси нового суспільства: орієнтація на знання, цифровий формат представлення об’єктів, віртуалізація виробничих процесів, інноваційний характер технологій, інтеграція і конвергенція систем різних рівнів, усунення посередників та спрощення ланцюга «виробник – споживач», динамізм і глобалізація комунікацій.

Дон Тапскотт виділив п’ять основних елементів, на яких базується функціонування і розвиток цифрового суспільства [4, с. 53]:

1. «Ефективна особистість» – індивід, який володіє сучасним комп’ютером, підключеним до глобальної мережі Інтернет.
2. «Високопродуктивний колектив» – робоча група співробітників, яка використовує цифрові технології для виконання своїх завдань.
3. «Інтегроване підприємство» – компанія, в якій усі бізнес-процеси організовані в цифровому інформаційному середовищі.
4. «Розширене підприємство» – компанія з розгалуженою мережею філій, об’єднаних розподіленою комп’ютерною мережею.
5. «Ділова активність у міжмережевому середовищі» – глобальне цифрове співтовариство.

З іншого боку, В. Дубницький, Т. Мішустіна, О. Овчаренко та Н. Науменко трактують «цифрову економіку» як різновид господарської діяльності в умовах інформаційно-мережевої економіки, де головним фактором виробництва і споживання є цифрові дані. Обробка великих обсягів інформації та використання результатів аналізу дозволяють значно підвищити ефективність і технологічність різних видів виробництва товарів і послуг порівняно з традиційними формами господарювання. Це включає використання «проривних» технологій, інноваційного обладнання, метрологічних засобів, а також створення механізмів зберігання, продажу, доставки товарів і високоякісних інтелектуальних послуг [7, с. 99].

О. Івахненко зазначає, що цифрова економіка є частиною економіки, де домінують знання суб’єктів та нематеріальне виробництво, що є основним показником інформаційного суспільства [8, с. 86].

Я. Яковенко, М. Білик, Р. Сербін та А. Чумакова визначають цифрову економіку як глобальну мережу економічної діяльності, комерційних операцій та професійних взаємодій, які підтримуються інформаційно-комунікаційними технологіями [20].

О. Гриценко описує цифрову економіку як у вузькому, так і в широкому сенсі. У вузькому значенні вона включає:

1. Інформаційну економіку: виробництво програмних продуктів, де головним ресурсом є інформація.
2. Інтернет-економіку: використання інформаційних технологій для здійснення певних видів діяльності (торгівля, банківські послуги тощо) через Інтернет.
3. Хмарну економіку (cloud economy): комп’ютерне обладнання забезпечує мережевий доступ до віддалено накопичених інформаційних ресурсів, що дозволяє масштабувати та здійснювати віддалену роботу.
4. Віртуальну економіку: цифрова економіка функціонує переважно у віртуальному просторі.
5. Розумну економіку: новітні комп’ютерні програми створюють умови для інтелектуальної діяльності, включаючи «розумний дім», «розумне місто», електронний уряд, пряму демократію тощо.

У широкому сенсі цифрова економіка охоплює будь-яку діяльність у реальних галузях (промисловість, будівництво, сільське господарство, освіта, медицина тощо) з використанням новітніх технологічних продуктів [17].

 

РОЗДІЛ 2. СПОЖИВЧИ ПРАКТИКИ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОФИХ РЕАЛІЙ

2.1. Соціально-психологічні аспекти споживання молоді в цифрову епоху

 

Прискорена цифровізація суспільства суттєво впливає на молодь, яка, будучи найбільш гнучкою соціальною групою, здатна швидко адаптуватися до нових цінностей та норм, формуючи різноманітні моделі поведінки. Молоде покоління, на відміну від старших, легше опановує новітні інформаційні технології та стає їх основним споживачем.

І. Гаркуша та В. Кайко виокремлюють такі ключові психологічні аспекти участі молоді у сучасному цифровому середовищі:

1. Можливість самопрезентації у соціальних мережах. Створюючи профіль, користувач зазвичай ділиться правдивою інформацією про себе: публікує фотографії, заповнює анкетні дані (ім’я, прізвище, вік, місце роботи тощо), виявляючи довіру до ресурсу та готовність до відкритого спілкування. Тут виникає певний парадокс: з одного боку, людина прагне інтегруватися у новий інформаційний простір, а з іншого — побоюється, що її особисті дані можуть бути використані неналежним чином. Це спонукає більшість користувачів налаштовувати параметри конфіденційності.

Користувач може наповнити свій цифровий простір фотографіями, аудіо- та відеоматеріалами, детальною інформацією про своє життя та дозвілля, ділитися новинами. Таким чином, він може вільно та креативно позиціонувати себе на цьому інформаційному майданчику [3, с. 46].

Соціальні мережі пропонують принципово інший тип комунікації – через образи. Чим детальніший та яскравіший віртуальний образ власника облікового запису, тим більше уваги він привертає. Бажання бути популярним у віртуальному співтоваристві, а також приклад інших активних користувачів спонукають до регулярного оновлення та доповнення контенту профілю.

Негативним наслідком такого ефекту є прагнення виставляти особисте життя напоказ, публікуючи надто відверту інформацію та фотографії.

Таким чином, користувачі «впускають у своє життя» переважно малознайомих людей, які у мережі вважаються «друзями». Зазвичай, «друзі» у соціальній мережі – це не близькі знайомі, а радше обрана «аудиторія» профілю, «колектив» (частково «масовка») для обміну інформацією та образами, їх взаємодії та оцінки один одного. Чим більша «аудиторія» користувача, тим більш товариським та успішним він здається.

Віртуальний простір дозволяє розповісти про себе значно більшій кількості людей та значно детальніше, ніж у реальному житті. У зв’язку з цим «життя онлайн» може здаватися цікавішим та яскравішим, віднімати багато часу та зрештою частково замінити собою реальність: спостереження за віртуальними образами може стати цікавішим за безпосереднє спілкування [2].

Особливий інтерес викликає функція швидкої оцінки контенту в соціальних мережах. «Лайки», як інструмент взаємодії, стимулюють активність користувачів та оновлення інформації. Кількість «лайків» під публікаціями відображає популярність та зацікавленість аудиторії в конкретному користувачеві.

Прагнення публікувати привабливий контент часто стає частиною повсякденного життя. Все більше людей діляться думками та фотографіями онлайн, використовуючи смартфони та планшети. Сприйняття одне одного все частіше формується на основі віртуальних образів, які співіснують з реальністю та впливають на неї.

Створення віртуального образу («самопрезентація в мережі») дає можливість «приміряти» ролі та переживання, які з певних причин неможливо або складно проявити в реальному житті. Можливості публічного експериментування та постійного коригування образу в мережі значно ширші, ніж у звичайному житті. Таким чином, профіль у соціальній мережі зазвичай відображає суб’єктивне сприйняття користувача, його прагнення та інтереси [3, с. 47].

2. Знаття «бар’єру в спілкуванні у соціальній меріжі. Важливим психологічним аспектом спілкування онлайн є можливість дозволити собі більше, ніж у реальному житті. Ключовим фактором є відсутність візуального контакту.

Написати повідомлення незнайомій людині значно простіше, ніж підійти до неї особисто. Крім того, онлайн-спілкування дає час на обмірковування відповіді, тоді як живе спілкування вимагає миттєвої реакції. Відсутність зорового контакту також сприяє більшій відвертості, яку не кожен дозволив би собі в звичайному спілкуванні.

Завдяки цим особливостям соціальні мережі часто стають платформою для обговорення заборонених і скандальних тем, які не прийнято відкрито обговорювати в суспільстві. Те, що не знаходить виходу в реальному житті, бажання говорити про заборонене та непристойне, може вільно виражатися і навіть розвиватися в мережі [10].

Онлайн-спілкування відрізняється від реального життя іншим емоційним фоном. Тут замість інтонацій та міміки використовуються слова, знаки пунктуації та емодзі. Навіть нетактовність або грубість онлайн сприймаються легше, адже людина може собі дозволити більше, не дивлячись співрозмовнику в очі та розуміючи, що діалог навряд чи вийде за межі обміну лайками. Самоконтроль послаблюється, а можливість безкарно образити або проявити свій характер іноді здається привабливою. Мова онлайн-повідомлень часто примітивна та насичена сленгом.

Сьогодні активно обговорюється зниження рівня культури та грамотності молоді через часте використання соціальних мереж. Вони формують у користувачів особливий тип мислення: мислення короткими образами, картинками, статусами.

Відбувається спрощення свідомості та сприйняття. Величезною популярністю користуються демотиватори – поєднання зображення з текстом. Вони стали надзвичайно популярними серед молоді та складають значну частину інформаційного контенту у соціальних мережах.

Цей тип контенту може викликати «примітивізацію» свідомості й сприйняття через спрощеність та лаконічність форми подачі інформації. Оскільки «демотиватори» часто містять короткий текст та веселу або іронічну картинку, вони можуть сприйматися як легкий, непоглиблений контент [18].

Незважаючи на свою популярність, «демотиватори» можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на молодь. З одного боку, вони можуть надати розвагу та відпочинок від повсякденних проблем, а також сприяти формуванню гумористичного мислення. З іншого боку, може виникати ризик «примітивізації» мислення, оскільки постійне споживання легкого, розважального контенту може зменшити бажання шукати складніші або більш глибокі джерела інформації.

Лаконічні афоризми, як правило, є яскравими, емоційними та «концентрованими» за змістом, привертаючи увагу своєю яскравістю. Їх часто супроводжує музичний супровід. Використання слоганів у віртуальному просторі є ще одним способом спілкування, дозволяючи знаходити однодумців та ділитися уподобаннями та поглядами на світ.

Те саме можна сказати про статуси: в мережах існують співтовариства, де створюються статуси, що відображають настрої та цінності особистості.  Таким чином, нерідко набір демотиваторів та статусів може дати хоча й досить розпливчасте і узагальнене, але багато в чому правдиве уявлення про особу користувача.

Вчені також відзначають, що в умовах цифровізації суспільства молоде покоління стикається зі значними викликами, які можуть негативно впливати на їхній психологічний стан. Перш за все, безперервний доступ до цифрових пристроїв та соціальних мереж може призвести до перевтоми та відчуття психічного виснаження.

 

2.2 Характерні риси, форми прояву споживчих практик молоді в цифровому сьогоденні

 

Цифрова епоха радикально змінила не лише способи споживання, але й способи, якими молодь сприймає, обробляє та реагує на інформацію. З розвитком Інтернету та мобільних технологій відбулося значне зрушення у способах прийняття рішень та уподобаннях покупців, оскільки вони тепер мають необмежений доступ до різноманітних джерел інформації і можливість порівнювати товари та послуги з легкістю. Такі зміни впливають на їхню поведінку в онлайн- та офлайн-середовищах, створюючи нові виклики для бізнесу та маркетингу, а також відкриваючи нові можливості для інновацій та розвитку.

Для виявлення особливостей споживання  молоді нами було проведено дослідження, мета якого – встановити зміни, що відбулися у споживчих вподобаннях і формах споживання молоді через цифровізацію життя. В якості емпіричного об’єкту дослідження “Практика споживання молоді в умовах цифровізації суспільства” виступають конкретні способи, моделі та патерни споживання товарів, послуг та інформації молодими людьми, що сформовані під впливом цифрових технологій. Це включає аналіз того, як молодь використовує цифрові платформи для покупок, споживання медіаконтенту, комунікації та розваг, а також дослідження впливу соціальних мереж, мобільних додатків та інших цифрових інструментів на їхні споживацькі звички та поведінку. Вивчення емпіричних даних може базуватися на опитуваннях, інтерв’ю, аналізі великих даних з онлайн-платформ, а також спостереження за реальними практиками споживання в цифровому середовищі.

Отже, за результатами проведенного дослідження було виявлено значний вплив цифрових технологій на споживчу поведінку в роздрібній торгівлі. (рис. 2.1)

Рис. 2.1 Вплив цифрових технологій на споживчу поведінку

 

Сучасні споживачі виявляють високий рівень цифрової грамотності та активно використовують Інтернет для прийняття купівельних рішень. Зокрема, вони користуються Інтернетом для пошуку інформації про товари, порівняння альтернатив, здійснення покупок та отримання відгуків і рекомендацій від інших споживачів. (рис. 2.2.)

Рис. 2.2 Отримання відгуків і рекомендацій від інших споживачів

 

Нові технології значно розширюють можливості взаємодії між споживачами та підприємствами роздрібної торгівлі. Тепер споживачі можуть користуватися різними каналами комунікації та збуту, переходячи між ними залежно від своїх потреб та уподобань. Це створює нові можливості для підприємств у побудові омніканальних стратегій маркетингу та збуту.

Для успішної адаптації до цих змін підприємствам роздрібної торгівлі необхідно активно впроваджувати цифрові технології та оновлені практики продажу. Це означає використання мобільних додатків, електронної комунікації, цифрових екранів у торгових залах та інших інноваційних засобів для покращення взаємодії зі споживачами. Також важливо активно використовувати дані про споживчу поведінку для аналізу та прогнозування тенденцій ринку.

У цілому, впровадження цифрових технологій в роздрібну торгівлю створює нові можливості для підприємств та покращує якість обслуговування для споживачів. Однак успіх залежатиме від здатності підприємств адаптуватися до змін та використовувати цифрові інструменти ефективно. Дослідники стверджують, що поведінка споживачів у цифровому суспільстві визначається вибором та ухваленням рішень щодо оптимального використання доступних ресурсів (інформаційного простору, енергії, матеріальних та нематеріальних благ) з метою задоволення потреб.

Активність споживчої поведінки залежить від ступеня розвитку потреб та наявних можливостей, включаючи партнерські відносини. У контексті глобалізації та цифрової трансформації економіки, в рамках інформаційно-мережевої моделі, з’являється новий суб’єкт споживання – глобальний споживач, представлений населенням планети, який впливає на глобальну економіку та формує глобальний споживчий попит на товари та послуги, особливо на інструменти/технології глобального Інтернету та «проривні» технології відтворювального процесу. Статистичні дані свідчать про постійне зростання кількості користувачів глобального Інтернету. За п’ять років, з 2016 року, кількість користувачів Інтернету у світі збільшилася більш ніж на 1,5 мільярда осіб, або на 52%. (рис. 2.3)[4, с. 50].

Рис. 2.3 Динаміка зростання інтернет-аудиторії з 2016 по 2021 рік

 

Згідно з інформацією Міжнародного союзу електрозв’язку, перший мільярд користувачів Інтернету був досягнутий за 16 років. Наступний мільярд приєднався до мережі лише за 6 років. Нині Інтернет розширюється зі швидкістю 1 мільярд нових користувачів кожні 2,7 року [24].

Цифрове середовище стимулює споживчу активність, змінює поведінку споживачів, конструює споживчі практики нового типу. За допомогою цифрових технологій споживачі відкривають для себе нові віртуальні світи, які вводять їх в нетрадиційне споживання, керують своїм життям, побутом, технікою. Сучасний споживач є безпосереднім, активним учасником інформаційно-комунікаційного процесу, отримує, обробляє та використовує різноманітну інформацію про товар або послугу для прийняття рішення про покупку.

У процесі цифровизації формується нова цифрова культура споживання, для якої характерні цифровий споживчий імідж, визначені норми, правила, принципи віртуальної поведінки (кібер-етика), цифрові процедури, явища та артефакти: цифрова ідентифікація, цифрова цензура, кібербезпека та інші [20].

Цифровізація суттєво розширює зону взаємодії споживача та продавця з тенденцією збільшення сили та влади споживача. Цифрові технології трансформують механізм споживчого вибору, який стає все більш ексклюзивним та детермінованим фінансово-економічними, техніко-технологічними, соціокультурними, поколіннєвими, професійними, психологічними, психосоціальними факторами.

Перш за все, фінансові можливості та споживча здатність визначають споживчий вибір. Люди з низьким рівнем доходу зазвичай стикаються з обмеженими фінансами, тому вони більш нахилені до раціонального підходу до покупок. Вони стежать за цінами, обираючи більш економічні варіанти, і рідше дозволяють собі розкішні або непотрібні речі, що може призводити до меншого інтересу до реклами, оскільки вони звертають увагу на те, як зекономити гроші, а не на те, щоб витрачати їх.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!