Реферат “Арт терапія у корекційній роботі з дітьми з затримкою психічного розвитку”

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття арт-терапії та її історія виникнення

2. Теоретичні основи терапії за допомогою образотворчого мистецтва 

3. Значення ліплення та конструювання для розвитку та виховання дитини 

4. Орігамі як перспективний напрямок в арт-терапії 

5. Музикотерапія як метод підвищення соціальної активності та корекції відхилень 

6. Вокальне вираження як засіб зняття напруги та гармонізації особистості 

7. Роль гри в формуванні позитивного терапевтичного ефекту 

8. Використання арт-терапії для реабілітації та реадаптації дітей з порушеннями психофізичного розвитку 

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сучасному етапі становлення України як демократичної країни формується нове ставлення суспільства до дітей з різними психофізіологічними порушеннями розвитку, а також нові погляди на умови та способи їх соціалізації та інтеграції в суспільство. У цьому контексті особливо важливо відповідним чином удосконалювати зміст і методи навчання в системі спеціальної освіти, навчання таких дітей з обмеженими психічними можливостями.

Важливість цієї проблеми залежить від змін в екосистемі нашої планети, ряду невирішених соціально-економічних, психолого-педагогічних і медичних проблем, які призвели до збільшення числа дітей з психофізіологічними порушеннями розвитку, що робить ці проблеми особливо актуальними. У наші дні, в розпал інтенсивних соціальних змін, коли діти шукають способи позбутися конфліктів, їм потрібні творчі здібності і переживання внутрішньої гармонії. Здатність мистецтва ефективно впливати на особистісне зростання з метою корекції певних аспектів самосвідомості лежить в основі корекційної педагогіки, такої як арт-терапія.

Ефективність цього методу ґрунтується на розумінні людини як творчої особистості, яка з певних причин обмежена фізичними і розумовими вадами. Творча діяльність стимулює бажання дітей з обмеженими можливостями спілкуватися і розширювати міжособистісні відносини. Це один із способів полегшити стан відділеності від інших і переконатися в приналежності не тільки до своєї соціальної групи, але і до життя всього суспільства. В Україні питання впливу арт-терапії на дітей досліджують багато вчених- теоретиків та практиків (Г. Батищева, О. Вознесенська, Н. Волкова, В. Газолишин, Н. Ещенко, О. Пилипенко, Н. Полякова, Н. Простакова, О.Пинчук, А.Чуприков, Т. Яценко та ін.).

Метою дослідження є виявлення ефективності використання арт-терапевтичних методів у роботі з дітьми з затримкою психічного розвитку.

 

1. Поняття арт-терапії та її історія виникнення

 

Термін арт-терапія тільки недавно почав використовуватися в нашій країні. Він перекладається з англійської як «лікування, засноване на художній творчості», хоча пластичне мистецтво вважалося засобом зцілення розуму задовго до появи поняття про терапевтичні методи.

Кращі зразки архітектури, культових споруд, релігійного живопису і скульптури завжди покликані зцілювати душу, викликати відчуття світла і позбавляти від деструктивних імпульсів і станів. Спочатку арт-терапія з’явилася в контексті теоретичних ідей З. Фрейда [6] і К. Юнга, а в подальшому набувала більш широку концептуальну базу, включаючи гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса і А. Маслоу. Згідно з Юнгом, мистецтво, особливо арт-терапія, що використовує мистецтво, значною мірою сприяє персоналізованому процесу індивідуального саморозвитку на основі встановлення зрілого балансу між несвідомим і свідомим – Я.

За М. Лібманом, арт-терапія – це використання художніх засобів для передачі психологічних почуттів людини та інших виразів з метою зміни структури її світогляду [4, с. 8]. В енциклопедії соціальної роботи вказується, що «арт-терапія – це метод і техніка для реабілітації людей за допомогою мистецтва і образотворчої діяльності» [5, с. 34]. А. Копитін вважає, що арт-терапія може простим способом реалізувати внутрішній потенціал кожної дитини, допомогти зцілитися і встановити гармонію особистості, а також сформувати її творчий статус. Водночас діти вчаться спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи картинки, рухи і звуки [4, с. 125].

Останнім часом арт-терапія все частіше використовується в соціальній сфері. Порівняно з іншими формами психотерапевтичної роботи арт-терапія має очевидні переваги:

1. Арт-терапія – це переважно невербальний спосіб спілкування. Це особливо цінно для тих, хто недостатньо добре володіє мовою і стикається з труднощами при усному описі своїх переживань.
2. Арт-терапія – це спосіб вільного самовираження і розкриття себе. Вона володіє особистістю, орієнтованою на розуміння, забезпечуючи атмосферу довіри, високої терпимості та уваги до внутрішнього світу дитини.
3. Основою арт-терапії є мобілізація творчого потенціалу дитини, внутрішнього механізму саморегуляції та зцілення [4, с. 257].

Групові форми і методи арт-терапевтичної роботи в даний час широко використовуються, особливо в сфері освіти і суспільства. У процесі розвитку та корекції дітей образотворча діяльність (малювання) відіграє особливу роль. Пояснення цього факту полягає в тому, що художня діяльність має важливе біологічне значення – живопис відіграє одну з ролей у реалізації планів щодо вдосконалення організму та його психіки (Н. Аніщенко, Г. Батищева, Е. Бєлкіна, Л. Виготський, Н. Горяєва). У перші кілька років життя дитини це сприяє розвитку сенсорно-моторної координації, формує зорові образи, допомагає освоювати форми і сприяє розвитку взаємодії між півкулями, оскільки в процесі малювання конкретного образного мислення відповідна робота координується з правою півкулею, а абстрактно-логічне, за яке відповідальна ліва півкуля головного мозку (В. Мухіна, Д. Узнадзе).

 

2. Теоретичні основи терапії за допомогою образотворчого мистецтва

 

Теоретична основа терапії за допомогою образотворчого мистецтва походить з поглядів З. Фрейда [6], аналітичної психології К. Юнга, який використовує свої власні картини, щоб підтвердити зв’язок з мисленням і мовою. Дитинство – це період, коли фізичні та психічні функції концентруються і формуються. Діти мислять за допомогою форми, кольору, звуку та почуття – вважав К. Ушинський, закликаючи дорослих покладатися на ці особливості дитячого мислення. Як усім нам відомо, чим молодша дитина, тим емоційніше її сприйняття навколишнього світу і тим сильніший емоційний дискомфорт. Цей дискомфорт зазвичай зникає під впливом позитивних емоцій. Джерелом може і повинна бути арт-терапія. Так само, як зазначила О. Вознесенська, для проекційного малювання дітей з психофізіологічними порушеннями розвитку використовуються наступні методики.

1. Вільне малювання (кожен може малювати так, як йому заманеться) або за заданою чи вибраною самостійно темою. На малювання відводиться 30 хвилин, потім малюнки обговорюють.
2. Комунікативне малювання. Група ділиться на дві пари, у кожної є свій аркуш паперу, і вони вдвох малюють невизначену тему, яка зазвичай передбачає вербальний контакт, і люди використовують зображення, лінії і кольори для спілкування.
3. Спільне малювання. Кілька учасників (або вся група) мовчки малюють на аркуші паперу (наприклад, групу, розвиток групи, емоції, атмосфера групи тощо). Після того, як картина буде завершена, обговорюється участь кожного члена групи, характер його внеску у малюнок та особливості взаємодії з іншими учасниками [2, с. 8].

Теми для малювання можуть бути різноманітними, зачіпаючи як індивідуальних, так і групових проблем.

Зазвичай теми малювання охоплюють:

• власне минуле і теперішнє (Моя найголовніша проблема, Ситуації в житті, в яких я почуваю себе невпевнено тощо);
• майбутнє або абстрактні поняття (Ким би я хотів бути, Три бажання, Самотність, Острів щастя тощо);
• стосунки у групі (Що дала мені група, а я — їй, Що я шукав, а що одержав від навчання у групі тощо).

Існують два способи роботи соціального педагога з готовими малюнками.

1. Всі малюнки демонструються одночасно, розглядаються і порівнюються, а також спільно виявляються загальні риси і відмінності в змісті.
2. Аналіз кожного малюнка окремо (він переходить із рук в руки, учасники висловлюють свою думку про його психологічне значення).

Проективний малюнок сприяє самопізнанню, взаєморозумінню і активізації групового процесу. Діти з обмеженими психічними можливостями повинні брати участь у малюванні плоских предметів, працювати за трафаретом, шаблоном, змальовувати та ліпити.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!