Реферат “Болонський процес: мета, зміст, історія”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕРЕТИЧНИА ХАРАКТЕРИСТИКА БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ 

1.1. Передумови виникненя 

1.2. Організація Болонського процесу 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 

2.1. Впровадження Болонського процесу 

2.2. Нововведення в українській освіті 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сучасному етапі співробітництво нашої держави з Європою йде по багатьом напрямкам і, безумовно, така важлива сфера, як освіта, не може не піддатися зміні, оскільки необхідність входження України в єдиний європейський простір назріла давно.

На основі Болонського процесу лежить поділене багатьма європейськими країнами й академічними організаціями переконання, що в епоху глобалізації необхідно прагнути до максимальної сумісності систем вищої освіти. Це дозволить повною мірою скористатися перевагами культурної різноманітності й розходженнях у традиціях дослідження й викладання, неухильно підвищувати якість освіти, полегшити мобільність студентів і забезпечити молодь повсюдно визнаними кваліфікаціями. У результаті багатьох переговорів на найвищому рівні було підписано Болонську угоду, відповідно до якої наша країна повинна перейти на ті освітні стандарти, які існують у Європі. При цьому змінюється сама ідеологія навчального процесу.

Традиції сучасної української освіти складалися тисячоліттями. Вона відповідає менталітету українців, враховує традиції і досвід багатьох поколінь, органічно вплітається в суспільне життя. Сучасні процеси глобалізації зумовлюють новітні тенденції в освіті, що викликає збентеження і недовіру працівників освіти, учнів і студентів вищих навчальних закладів, а також пересічних громадян щодо доцільності змін, яких вимагає приєднання України до Болонської конвенції. Тому вивчення основних вимог Болонського процесу, їх аналіз, виділення та окреслення перспектив впровадження в Україні є надзвичайно актуальним.

Метою дослідження:  є консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі.

Реалізація мети роботи здійснюється за рахунок вирішення таких завдань:

1. Розглянути передумови винекнення Болонського процесу та його організацію;
2. Проаналізувати впровадження Болонського процесу в Україні   і визначити основні цілі;
3. Аналіз нововеднь Болонського процесу в Українській освіті.

Об`єктом досліження є Болонський процес його мета, зміст та історія.

 

РОЗДІЛ І. ТЕРЕТИЧНИА ХАРАКТЕРИСТИКА БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

1.1. Передумови виникненя

 

Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури [4]. Ідеї освітньо-культурного об’єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів, що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом.

Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління, серед них:

1. Президента Конференції Європейських Ректорів, професора Карміні Романци;
2. ректора Болонского Університету Фабіо Роверси Монако;
3. ректора Університету Парижу, професора Жака Соопелса;
4. ректора Університету Лювен, професора Роджера Діллеманса;
5. ректора Університету Утрехт, професора Ван Гінкель;
6. ректора Університету Барселони, професора Джозефа Бріколя;
7. професора Джузеппе Капуто;
8. Президента університетської комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи, професора Нуньеса Енкабо [4].

У 1988 році у Барселоні було створено проект Великої Хартії, яка була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи.

 

1.2. Організація Болонського процесу

 

Болонський процес – це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації [2].

Цілі Болонського процесу:

• побудова до 2010 р. європейського простору вищої освіти як
• ключового напрямку розвитку мобільності громадян з можливістю працевлаштування;
• формування й зміцнення інтелектуального, культурного, соціального й
• науково-технічного потенціалу Європи;
• підвищення престижності у світі європейської вищої школи;
• забезпечення конкурентноздатності європейських вузів з іншими
• системами освіти в боротьбі за студентів, фінанси, вплив;
• досягнення більшої сумісності й порівнянності національних систем
• вищої освіти;
• підвищення якості освіти;
• підвищення центральної ролі університетів у розвитку культурних
• європейських цінностей, у якій університети розглядаються як носії європейської свідомості.

Існує декілька рівнів застосування Болонського процесу: міжнародний, національний, інституційний. Щодо міжнародного рівня, існує декілька видів співпраці і декілька структур, що розвивають Болонський процес.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!