Реферат “Етнічна культура та історія українського народу”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Загальновідомо, що однією із базових засад українства є українська етнічна ідентичність (самобутність, тотожність тощо) – усвідомлення українцями своєї приналежності до українського етносу через ототожнення базових характерних чинників свого духовного світогляду і матеріального добробуту з численними ознаками й складниками української етнічної спільноти.

У свою чергу, головними етновизначальними рисами українського народу є: спільність походження, мовна єдність (функціонування в його середовищі рідної української мови), наявність власної споконвічної етнічної території, самобутня духовна і матеріальна традиційна культура, релігійність, збереження й існування самосвідомості, етнічної пам’яті, самоназви, менталітету, стереотипів поведінки тощо.

Всі ці елементи є складовими українського етнокультурного комплексу й творяться в процесі тривалого у часі і просторі етнокультурного розвитку України й українців.

Український етнокультурний розвиток це довготривалий історичний процес під час якого зароджується, формується і розвивається цілісний етнокультурний комплекс прямо й опосередковано, пов’язаний зі спільними походженням українців, функціонуванням їх рідної мови, творення етнічної території, побутування традиційної української культури, утвердженням православної християнської віри, збереженням самосвідомості, етнічної пам’яті, самоназви, менталітету, стереотипів поведінки тощо.

 

Етнічна культура та історія українського народу

 

Поняття «етнічна культура». Кожна з існуючих у світі культур країн, народів, націй неповторна й унікальна, є невід’ємною складовою скарбниці світової культури. На повнокровний розвиток етнічної культури впливає широке коло чинників, таких як: історичний шлях народу, відособлення або взаємовплив з іншими народами; соціальні, економічні, екологічні умови; культурна політика держави і т.п.

При цьому національна культура повинна розглядатися як цілісна система, що включає і фольклорно-етнографічні шари, і внесок в неї різних верств населення протягом тривалого історичного шляху, і вплив культури інших народів, і досягнення вихідців з країни, які проживають за її межами. Потрібно особливо зазначити, що кожний народ в культурній сфері створює своєрідний, властивий тільки йому образ [2].

Народ (грецькою – “етнос”) – поняття багатопланове. Частіше за все в цей термін вкладається таке значення: етнос – це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших.

Етнічні процеси – це послідовні зміни, що відбувалися і будуть відбуватися з українським народом упродовж всього його розвитку й існування як самодостатньої етнічної спільноти. Вони безпосередньо пов’язані з етногенезом українців. На нашу думку, спільність походження українського етносу бере свій початок в середині І тис. н. е., а саме в кінці IV–V ст., як наслідок Великого переселення народів.

Протягом VI–VIII ст. розпочинається тривалий процес зародження українського етносу на його споконвічних етнічних землях, частина з яких була, ймовірно, слов’янською прабатьківщиною. У ІХ ст. започатковується формування українського народу. У Х–ХІІ ст. завершується і остаточно формується український етнос [3].

У ХІІІ – першій половині XVII ст. відбувається тривалий процес становлення українського народу, який завершується в середині XVII ст., коли в часи Хмельниччини (1648–1657 рр.) розпочинається формування домодерної козацької (української) нації. Нажаль, з ліквідацією в кінці XVIII ст. Гетьманщини етнічні процеси у ХІХ – на початку ХХ ст. загальмовуються, зберігаючи при цьому такі головні ознаки українського етносу, як єдність мови, наявність певної етнічної території, пам’ять про спільне історичне походження, традиційну культуру, етнічну тотожність тощо. У ХХ – на початку ХХІ ст. попри всі жорстокі випробування і катаклізми, український етнос зумів зберегти свою неповторну самобутність і віру у власне майбуття [1].

Однією із визначальних ознак українського етносу є його самобутня традиційна культура, у тому числі й її мілітарна складова, у нашому випадку – козацька, а наприклад, у часи Київської Русі – лицарсько-дружинна. На думку вченого С. Макарчука, чимала кількість писемних джерел, у тому числі створених іноземцями, дають підстави вважати, що у XVI ст. склалися і всебічно себе виявили «класичні» етнографічні риси українського народу, які повно та широко були вивчені етнографічною наукою в ХІХ – на початку ХХ ст [4].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!