Реферат “Функції політичних партій: поняття, види та особливість їх реалізації в громадянському суспільстві України”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Сутність і поняття політичних партій 

ІІ. Партійні системи та їх типологія 

ІІІ. Функції політичних партій та проблеми їх виконання в Україні  

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Питання діяльності політичних партій в Україні займає чільне місце в політичних і юридичних дискусіях серед наукового середовища щодо визначення подальших шляхів розвитку громадянського суспільства та його інститутів.

Водночас актуальним питанням, що розкриває сутность, соціальне призначення та правову природу політичних партій, є функціональні характеристики, які можуть бути використані для визначення типів взаємодії між політичними партіями та органами державної влади та іншими громадянськими об’єднаннями. Ось чому, без повного уявлення про функції, що партії виконують у суспільно-політичній системі, неможливо ні розкрити масштаби, зміст і характер діяльності політичних партій, ні вирішити один із аспектів наукової методології – проаналізувати основні функції політичних партій і зробити висновок про їх ефективність в Україні.

Науково-теоретичним підґрунтям для дослідження теми стали праці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема: С.В. Балана, С. Бєлашка, В.М. Висоцького, О.В. Гейди, М. Дюверже, В.І. Кафарського, С.Ю. Кашкіна, Л.І. Кормиша, В.Л. Логвина, О.В. Мельника, І.В. Музики, Л.Р. Наливайко, М.В. Примуша, С.Г. Рябова, В.Є. Чіркіна, Ю.О. Юдина та інших. Однак аналіз видів функцій політичних партій показує, що вчені дотримуються широкого спектру поглядів на їх інтерпретацію, що вимагає подальшої розробки вищезазначених питань, особливо виконання функцій політичних партій.

Мета дослідження – проаналізувати концепції та типи функцій політичних партій у контексті політико-правових знань та намітити їх реалізацію в Україні.

 

І. Сутність і поняття політичних партій

 

Під час ранніх буржуазних революцій з’явилися прототипи політичних партій, які згодом стали загальновизнаними. Зазвичай, ці організації були спрямовані проти феодалізму і включали партії конституціоналістів, жирондистів та якобінців під час Великої французької революції.

І саме якобінці почали використовувати політичну термінологію Нового часу:

1. праві (які підтримували короля і сиділи з його правого боку);
2. ліві (противники короля, що сиділи зліва).

Перші політичні партії почали формуватися в процесі парламентської боротьби, що й визначило їхню переважну орієнтацію на парламентські форми діяльності й участь у виборах. У 19 столітті загальнонаціональні політичні структури поступово складалися, але конституційне оформлення політичних партій отримали лише в середині 20 століття. Становлення політичних партій було спричинене різноманітними соціальними та політичними факторами. Зокрема, введення загального виборчого права надавало можливість більш широкому колу людей брати участь у політичному житті країни. Це в свою чергу стимулювало створення масових політичних партій.

Обмеження державного втручання в суспільне життя, встановлення політичних свобод та розвиток представницької демократії створили необхідні умови для становлення цивілізованого партійного життя. Це дозволило партіям вільно діяти та займати своє місце в політичній системі країни, а також сприяло взаємодії між державою та партіями. Такі зміни відображають загальний тренд розвитку демократичних інститутів та зростання ролі громадянського суспільства.

Оцінка ролі політичних партій у суспільному житті завжди була неоднозначною і стала предметом гострої полеміки з часів їхнього створення і до сьогодні. Однозначно проти втручання політичних партій у життя держави виступали відомі мислителі та громадсько-політичні діячі: Ф. Бекон (1561-1626); Д. Юм (1711-1776); Дж. Вашингтон (1732-1799); А. Токвіль (1805-1859); Дж. Мілль (1806-1873); Ж.-Ж. Руссо (1712-1778); Г. Гегель (1770-1831) та ін. У прощальному посланні до американського народу, Джордж Вашингтон підкреслював, що партії можуть стати «готовою зброєю» для знущань над владою народу і її здобутків. Жан-Жак Руссо вважав партії «тягарем вільної держави». У 18 столітті відомий англійський вчений Патерсон дійшов висновку, що політичні партії включають як сили добра, так і зла, тому що вони приносять у суспільство як дух здорового змагання, так і деструктивні аспекти, які впливають на процес її функціонування.

Усупереч позитивній та негативній оцінці, яка проймає відношення до політичних партій на протязі всієї їх історії існування, деякі вважають, що партії відіграють важливу роль у житті суспільства, тоді як інші звинувачують їх у сповільненні розвитку демократії та зниженні ефективності роботи державних інститутів. Оцінка ролі політичної партії в житті суспільства є складним завданням, яке не дає можливості сформулювати універсальне визначення її змісту. Різні політологи розглядають партії по-різному: деякі вважають, що партії є групами людей, які об’єднуються навколо спільної ідеології або програми, тоді як інші бачать в організації основну рису партії. Соціальний склад та ідеологічна доктрина також не є найсуттєвішими характеристиками партії.

Різні політологи мають різні погляди на визначення політичної партії. Наприклад, М. Дюварже вбачав її як специфічний інститут з особливою структурою й організацією, а Б. Констан визначав як об’єднання людей, що визнають одну партійну програму. За М. Вебером, політична партія є громадською організацією, яка має на меті здобути владу та забезпечити своїм членам духовні та матеріальні вигоди, або особисті привілеї. Таким чином, визначення політичної партії має багато варіантів, і залежить від підходу політолога до її аналізу [9, c. 325-327].

Справді, кожен з цих підходів має свої переваги та обмеження в описі сутності політичної партії. Але одним з найважливіших аспектів, який відображається в усіх підходах, є роль політичної партії у формуванні політичної системи та владних відносин суспільства. В даному випадку, очевидно, обґрунтованим є висновок Є. Вятра про те, що політичні партії є особливою інституціоналізованою формою політичного руху, з високим ступенем організованості і чітко поставленою метою – боротися за захоплення і утримання влади. Основні характеристики політичної партії впадають в очі, і її суть стає яснішою.

Політичними партіями можна назвати громадське об’єднання, що володіє наступними характеристи:

1. існує певна ідеологія або особливий погляд на світ;
2. з метою придбання та підтримки влади або впливу на владу;
3. наявність відповідної організаційної структури;
4. підтримка її політики тими верствами суспільства, інтереси яких партія захищає.

Якщо в організації немає жодної з перерахованих вище ознак, вона стане установою іншої природи, тобто непартійну – інституцію. Таким чином, сучасна політична партія – це особливе інституціоналізоване співтовариство людей, об’єднаних думкою і організацією, з метою перемоги (за допомогою виборів або іншими способами), збереження і використання державної влади для реалізації інтересів певних спільнот. З цією метою партія повинна стати правлячою партією, тобто зайняти таке положення в політичній системі, яке може визначати національну політику [10, c. 164-167].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!