Реферат “Інформаційна безпека в Україні”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ІНОФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 

РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНІ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. За останню чверть століття світ пережив глобальну хвилю розвитку інформаційних мереж, які можна вважати унікальним поєднанням комп’ютерів та комунікацій соціуму. Цивілізація вступила в епоху інформаційного суспільства, і інформація стала вирішальним фактором у багатьох сферах життя. Сьогодні практично неможливо знайти сферу соціальної діяльності, на яку не впливають інформаційні технології: політика, юриспруденція, економіка, медицина, освіта, культура, релігія, послуги та розваги.

Зростає попит на засоби накопичення, систематизації, зберігання, пошуку, передачі та забезпечення безпеки інформації. Той факт, що інформаційна частина є об’єктом безумовних маніпуляцій в умовах змішаної війни, також збільшує гостроту проблеми, оскільки Україна останні шість років перебуває в складній політичній ситуації, і погіршення міжнародного іміджу країни викликане цілою низкою факторів. Одним з важливих факторів є неналежний стан системи інформаційної безпеки. Деякі експерти навіть вважають, що в Україні фактично відсутня система інформаційної безпеки, яка могла б забезпечити виявлення та аналіз інформаційних загроз національній безпеці та реагування на ці загрози. Питання інформаційної безпеки складні та багатогранні, що потребує вивчення та узагальнення наукових праць представників різних галузей права.

Окремі аспекти законів і нормативних актів у сфері інформації стали об’єктом наукового аналізу в роботах українських і зарубіжних дослідників, зокрема Арістової І., Бачило І., Калюжного Р., Костецької Т., Кохановської О., Макаренко Е., Цимбалюка В. Ключовими для вивчення проблеми забезпечення інформаційної безпеки стали дослідження Гурковського В., Золотар О., Копилова В., Кормича Б., Ліпкана В., Настюка В., Нижник Н., Швеця М. та Селіванова А.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ІНОФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Інформація (від латинського слова «informacio» – роз’яснення, виклад) – це відомості (або їх сукупність) про предмети, явища і процеси оточуючого нас світу. Інформація – це абстрактне поняття. Інформація не існує сама по собі – вона укладена в структурі об’єкта або системи, в знаках і символах, зафіксованих на матеріальних носіях. Інформація проявляється в інформаційних процесах в природі, в суспільстві і техніці, а також в процесі розумової діяльності людини щодо сприйняття навколишньої дійності. «Відкриття» поняття інформації сучасною наукою відбулося в середині XX століття і, на сьогодні представлено багато підходів до розуміння поняття «інформація», які часто несумісні і протирічать одна одній.

На думку засновника вчення про кібернетику Н. Вінера, інформація є інформація, а не матерія і не енергія. З цього визначення випливає, що інформація – не існуючий реально об’єкт, а розумова абстракція, тобто вона є створена людським розумом. Однією з перших є статистична теорія інформації, розроблена К.Шенноном і викладена в серії його робіт в 1948 році. Cаме він увів термін «інформація», яку розумів у вузькому технічному аспекті, основний акцент робив на кількісній її оцінці. Недоліком подібного підходу є те, що він абстрагується від осмисленості і цінності інформації для споживача. Комунікативна концепція розглядає інформацію як сферу спілкування і сферу загальнонаукової рефлексії, передбачає взаємоактуалізацію смислів (а не механічне переміщення інформації) і становить зміст комунікативних процесів.

Функціональна концепція інформації представлена двома різновидами: кібернетичною, яка вважає, що інформація (інформаційні процеси) є у всіх самоврядних (технічних, біологічних, соціальних) системах, і антропоцентристською, у рамках якої інформація інтерпретується як особливість живих, самоврядних систем або ж свідомих істот, як основна передумова і умова оптимального управління.  Атрибутивна концепція використовує більш широке поняття, розуміючи інформацію як віддзеркалення різноманітності в будь-яких об’єктах і процесах, як у живій, так і в неживій природі. При цьому інформація визначається як міра неоднорідності розподілу матерії та енергії в просторі і в часі. У логіко-семантичних теоріях інформації інформація розглядається як зменшення або подолання невизначеності.

Отже, під інформацією нині розуміють:

1. відомості, повідомлення про що-небудь, якими обмінюються люди;
2. сигнали, імпульси, образи, що циркулюють у технічних (кібернетичних) пристроях;
3. кількісну міру усунення невизначеності (ентропії), міру організації системи;
4. відображення різноманітності в будь-яких об’єктах і процесах неживої і живої природи.

Відповідно до визначення спеціалізованої установи ООН з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО: «інформація – це універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки». В Україні на законодавчому рівні (Закон України «Про інформацію») закріплено таке визначення: «інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі».

До основних ознак інформації відносять:

1. невичерпність. Інформація є невичерпною, тиражується, але не витрачається, може поширюватися в необмеженій кількості екземплярів практично без зміни її змісту і втрати якості, може належати багатьом особам, може бути використана необмежену кількість разів;
2. вимірність. Інформація може бути кількісно виміряна (кількість символів, знаків);
3. двоєдинство інформації та її носія. Інформація передається і поширюється в більшості випадків на матеріальному носії і за допомогою матеріального носія; – фізична невідчужуваність інформації від її творця, власника, споживача;
4. наявність організаційної форми, структури у вигляді інформаційних систем, документів, бібліотек тощо;
5. цінність.

Інформація має певну цінність (може продаватися). – поширюваність. Інформація не локалізована в просторі, може легко розповсюджуватися.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!