ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ ІНФРАСТРУКТУРА, ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ
1.1. Поняття інфраструктура
1.2. Основні функції
1.3. Види інфраструктури
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ІНФРАСТРУКТУРИ НІМЕЧИННИ
2.1. Аналіз освіти в Німечинні
2.2. Охорона здоровʼя
2.3. Житлова інфраструктура
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Інфраструктура представляє собою необхідну складову сучасного суспільства, яка визначає рівень його розвитку і конкурентоспроможність на міжнародній арені. Федеративна Республіка Німеччина славиться вражаючою інфраструктурою та завжди привертає увагу дослідників і економістів з усього світу завдяки своїм економічним досягненням, які взаємопов’язані з розвиненою інфраструктурою.
Німеччина завжди славилася високим рівнем технологічного розвитку та інноваційністю. З цієї точки зору, її інфраструктура вважається однією з найкращих у світі. Поєднання сучасних технологій та відмінної організації робить Німеччину прикладом для багатьох країн, які прагнуть досягти схожих досягнень у своєму розвитку.
Необхідно відзначити високий ступінь підтримки та розвитку аеропортів та морських портів у Німеччині. У країні існує кілька міжнародних аеропортів, які обслуговують як пасажирські, так і вантажні рейси, зробивши Німеччину важливим центром у світовій авіаційній мережі. Морські порти, зокрема Гамбург та Бремен, відіграють суттєву роль у зовнішньоторговому обігу країни, забезпечуючи транспортування товарів до всіх куточків світу.
Інфраструктура в Німеччині сприяє підвищенню життєвого рівня громадян і є фундаментом для економічного розвитку країни. Ця країна служить прикладом того, як інвестиції в інфраструктуру, незалежність у сфері енергетики та висока якість медичного обслуговування можуть сприяти стабільному та сталому розвитку. Інфраструктура Німеччини – це не лише мережа доріг та медичних закладів, але і основа для сучасного та процвітаючого суспільства.
Метою дослідження є ретельний аналіз інфраструктури Німеччини з метою визначення її ключових характеристик та впливу на економічний та соціокультурний розвиток країни.
Відповідно до поставленої мети дослідження, перед нами стоять наступні завдання:
- Розглянути загальне поняття інфраструктури та з’ясувати її роль у сучасному суспільстві;
- Вивчити основні функції інфраструктури і визначити, як вони впливають на розвиток країни;
- Провести класифікацію видів інфраструктури та визначити їх роль у забезпеченні життєдіяльності суспільства;
- Здійснити аналіз сфери охорони здоров’я, освітньої системи та житлової інфраструктури Федеративної Республіки Німеччина.
Об’єктом дослідження є інфраструктура Федеративної Республіки Німеччина.
Предметом дослідження є комплексна інфраструктура, яка включає в себе охорону здоров’я, освітню систему, житлову інфраструктуру, соціокультурні об’єкти та інші складові, що формують інфраструктурний ландшафт Федеративної Республіки Німеччина.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та використаних джерел.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ ІНФРАСТРУКТУРА, ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ
1.1. Поняття інфраструктура
Суть терміну «інфраструктура» має давнє походження – у перекладі з латині цей термін означає «основу» або «фундамент». На самому ділі, ще на початку ХХ століття інфраструктура була в основному пов’язана з поняттям «забезпечення» і використовувалася переважно в військовій термінології. Варто відзначити, що спроби економістів узагальнити та сформувати комплексне уявлення про економічний зміст цього терміну з’явились ще в ХІХ столітті. Наприклад, Адам Сміт в своїй роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів» вказував на необхідність створення «загальних споруд та установ, необхідних для суспільного виробництва, але невигідних для приватного капіталу».
Пізніше К. Маркс акцентував увагу на матеріальних умовах праці як необхідній складовій процесу праці: «Вони не є прямою частиною його, але без них він або абсолютно неможливий, або може відбуватися лише у недосконалому вигляді. Наприклад, до них можуть відноситися робочі споруди, канали, дороги і таке інше» [3].
Таким чином, на початковому етапі поняття інфраструктури включало в себе транспорт, енергетику, пошту та виробничі комунікації, і видатними економістами, такими як А. Сміт, Д. Рікардо та К. Маркс, відводилася важлива роль державі в регулюванні цих видів економічної діяльності. Однак вчені цієї епохи не використовували саме термін «інфраструктура».
На нашу думку, на даному етапі дослідження інфраструктури важливі наступні аспекти:
- оцінка результатів функціонування інфраструктури як послуг;
- Визнання всепроникаючого та вседосяжного характеру інфраструктури – від виробництва до споживання суспільних товарів.
Активне дослідження інфраструктури в сучасності розпочалося у 40-х роках ХХ століття. У цей період були проведені значущі дослідження, серед яких праці відомих вчених, таких як А. Янгсон, Х. Зінгер і П. Розенштейн-Родан. Проте досі існують розбіжності щодо того, хто саме вперше ввів термін «інфраструктура» у науковий обіг.
У середині минулого століття ця дефініція зазвичай асоціювалася із обслуговуванням виробничого сектору, включаючи промислове та сільське господарство. Проте з часом її тлумачення еволюціонувало в напрямку розгляду інфраструктури як комплексу галузей та видів діяльності, які обслуговують як виробничу, так і послугову сфери економіки [2].
Фундаментальні дослідження інфраструктури як економічної категорії в науковому середовищі колишнього Радянського Союзу розпочалися у 50-60-ті роки ХХ століття і продовжуються і донині, але вже окремо у новоутворених країнах. Видатними досягненнями в цій галузі є роботи таких вчених, як Є.Б. Алаєв, В.А. Жамін, Л.М. Карпов, І.М. Маєргойз, В.П. Красовський, Б.Х. Краснопольський, А.Є. Пробст та багатьох інших.
Серед зазначених вчених також існувала різноманітність поглядів на визначення та типологію інфраструктури. Зокрема, В.А. Жамін вніс значний внесок у це питання, розглядаючи інфраструктуру як інтегральну частину виробничих сил. Він визначав інфраструктуру як комплексний елемент, який охоплює як допоміжні та додаткові галузі та види виробництва, що безпосередньо обслуговують основне виробництво (виробнича інфраструктура), так і галузі та підгалузі невиробничої сфери, які не прямо пов’язані з процесом виробництва, але виконують численні функції у господарському процесі взагалі.
1.2. Види інфраструктури
Аналіз інфраструктури з точки зору її включеності до певної системи, такої як виробництво, забезпечення життєдіяльності, оборони тощо, вимагає установлення відповідного співвідношення між складовими частинами, які забезпечують стійке функціонування системи в цілому. Отже, інфраструктура може бути розглянута як сукупність, яка зростає з основними її компонентами, створюючи сферу впливу, де ці компоненти, включаючи їх у технологічний процес і обслуговуючи його, стають неот’ємною частиною цієї системи [1].
На рис. 1 наведено головні елементи, які формують інфраструктуру як взаємодоповнюючу систему, а також її види.

Рис. 1. Елементи формування інфраструктури та її види
Як ілюструється на рис. 1, кожен вид інфраструктури взаємодоповнює і взаємозалежний від інших. Давайте розглянемо кожен з них більш детально. Економічна інфраструктура включає комплекс галузей та сфер діяльності, що створюють умови для функціонування економіки та життєзабезпечення держави. Сюди входять основні та виробничі фонди, технічний, транспортний і енергетичний потенціали, а також природні ресурси. Економічна інфраструктура також охоплює фінансові інституції, системи зв’язку, матеріального постачання, агентства з маркетингу та консалтингові служби, а також системи підготовки та підвищення кваліфікації персоналу [16; 12].
Екологічна інфраструктура включає в себе комплекс об’єктів, мереж і систем природного та антропогенного походження, які працюють відповідно до природних законів. Вона створює умови для збалансованого розвитку природного середовища, збереження життєвого середовища для людини. Екологічна інфраструктура включає контролюючі та запобіжні обслуговуючі ланки, які спрямовані на забезпечення оптимальних умов для діяльності всіх галузей екологічного виробництва, а також організацій і установ, які займаються господарською або іншою діяльністю на певних територіях [10; 11].
Виробнича інфраструктура включає в себе комплекс галузей, які спрямовані на обслуговування основного виробництва та забезпечення його ефективної економічної діяльності. Серед цих галузей можна виділити транспорт, зв’язок, електроенергетику, кредитно-фінансові установи та спеціалізовані підприємства, які надають послуги основному виробництву. Ці галузі грають ключову роль у підвищенні ефективності основного виробництва і суттєво сприяють результатам суспільного виробництва [5].
1.3. Основні функції
Головною класифікаційною ознакою розподілу функцій є характер і склад послуг, наданих під час їх виконання. За цим критерієм можна виділити наступні групи функцій:
- функції торгівлі та посередництва;
- функції посередництва;
- функції інформаційні та організаційно-комерційні;
- функції виробничо-технологічні;
- функції транспортно-експедиторські (логістичні);
- функції оренди (лізингу);
- функції розрахунково-кредитні;
- функції страхування, аудиту та інші.
Кожна з цих груп функцій включає в себе конкретні види робіт, які здійснюють суб’єкти інфраструктури товарного ринку. У сучасних умовах особливу важливість надається торгівельно-посередницьким функціям.
Зазвичай до них входять такі види діяльності:
- закупівля товарів у виробників і їх подальша продаж споживачам;
- визначення попиту на товари та подання замовлень на їх виготовлення серед виробників товарів;
- закупівля товарів на замовлення споживачів;
- оптова та роздрібна торгівля;
- продаж товарів споживачеві в спеціально скомплектованих партіях товару;
- продаж товарів і забезпечення ними споживачів за попередньо погодженим графіком і т. д [6].
Виконання посередницьких функцій має свої важливі особливості. Щодо природи посередницької діяльності, існують різні точки зору, але більшість фахівців підкреслює, що це діяльність господарських суб’єктів, які розташовані між двома іншими суб’єктами на товарному ринку та встановлюють між ними зв’язок для обміну товарами або надання інформаційно-комерційних послуг.
Посередник встановлює контакт із виробником товарів та послуг, необхідних споживачеві, отримує інформацію щодо наявності та умов продажу цих товарів, а також створює умови для проведення торговельних переговорів та укладення відповідних угод. Важливим аспектом функціонування посередника є знаходження вільних виробничих потужностей для виконання спеціалізованих високотехнологічних робіт та надання цієї інформації зацікавленим суб’єктам господарювання.
Виконання посередницьких функцій не обов’язково включає в себе безпосередні акти купівлі-продажу, але воно сприяє структурованості, надійності і взаємній вигоді цього процесу.
Функції інформаційного та організаційно-комерційного характеру охоплюють надання комерційної інформації суб’єктам ринкових відносин, яка містить необхідну інформацію для організації закупівель та збуту продукції. Ця інформація включає в себе дані про потенційних виробників товару, цінову політику, опції доставки вантажів і інше.


Відгуки
Відгуків немає, поки що.