Реферат “Історія м. Галич, Івано-Франківська область”

ЗМІСТ

 

Вступ 

І. Історія міста Галич 

1.1. Історико-хронологічна довідка виникнення міста Галич 

1.2. Довідки про руйнування міста Галич 

1.3 Галич після у міжвоєнний період 

ІІ. Історико-національні надбання міста Галич 

2.1. Визначні історичні пам’ятки Галича 

2.2. Національний заповідник «Давній Галич» 

Висновки 

Список використаних джерел і літератури 

Додатки 

 

ВСТУП

 

Місто Галич Івано-Франківської області належить до числа державотворчих міст України. Середньовічна столиця Дністра протягом століть залишалася важливим політичним і культурним центром сучасних західноукраїнських земель. Дійсно, на основі багатовікового історичного досвіду з Галича через кордон була створена сучасна історична географічна область під назвою Галичина, що територіально охоплює три області – Івано-Франківську, Львівську та Тернопільську.

Перша письмова згадка про місто Галич датується 896 роком. Місто завжди функціонувало як історичний, соціальний, політичний, культурний та релігійний центр. Не менш важливо, що Галич – це місто географічний феномен. Протягом століть регіон, з якого виник Давній Галич (Прикарпаття – Подністров’я), був зоною етнокультурного перетину багатьох культур і державних інститутів, що вплинуло на передісторію і загальну історію столиці.

Щодо назви міста, існує гіпотеза про її погодження із грецької мови. Розкопки на Крилоському городищі виявили місце купецького соляного складу. Саме ці траки й могли надати торгуючій сіллю оселі на Крилоській горі назву, що починалася з «hal» і була первісною формою княжого і нинішнього Галича. Все ж основну його функцію завжди пов’язували зі складом солі, що й могло надати йому відповідну назву «Галич» (hals – із грецької «сіль»). Крилоське городище, очевидно, завжди сприймалося як політико-релігійний центр. Мабуть, ця його давня функція і отримала нове життя в період заснування великохорватської столиці як політикорелігійного центру Великохорватського князівства

Варто сказати, що місто Галич має певним чином унікальне ландшафтно-географічне розташування. Він фактично знаходиться на межі двох природних зон, а саме зі сходу це північно-західна околиця Великого Євразійського Степу. Загалом давній Галич географічно належить і до Карпатського регіону, де верхів’я Прута і Тиси практично розділяють його на дві зони: Західнокарпатську та Східнокарпатську.

 

І. ІСТОРІЯ МІСТА ГАЛИЧ

1.1. Історико-хронологічна довідка виникнення міста Галич

 

Місто Галич відоме, перш за все, як столиця Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинської держави, як великий міський осередок, у якому були сконцентровані важливі адміністративні, церковні та торгово-ремісничі функції. Згідно археологічних даних літописне місто Галич виникло на зламі ІХ–Х ст. в межиріччі Лукви, Лімниці та Дністра. Матеріали археологічних досліджень доводять, що слов’яни жили тут у восьмому та дев’ятому століттях. Розвитку Галича сприяли родючі землі, лісові масиви, соляні поля Карпат і Візантії (через річку Дністер до Чорного моря), міжнародні торгові шляхи з грецькими та азіатськими країнами і сухопутні шляхи з Києва до Західної Європи та Угорщини. Через нього проходять Карпати. Знайдений на території Галича скарб монет свідчить про те, що через місто проходили торгові шляхи [2].

Перша письмова згадка про Галич зустрічається у 898 р. в польській хроніці угорського Аноніма. Під час переходу угорських племен в Паннонію в Галичі гостював їхній вождь Альмош. Як доказ, археолог Ярослав Пастернак у 1937 р. в околицях Галича виявив і дослідив два курганні поховання знатних угорських воїнів з інвентарем ІХ –Х ст. Вже на той час площа міста становила 45 гектарів [6].

На сторінках Іпатіївсього літопису Галич з’являється у 1141 р., коли після смерті галицького князя Івана Васильковича, місто стає столицею об’єднаного Галицького князівства Володимирка Володаревича (1141-1153 рр.). В цей період відбулися і суттєві зміни у плануванні міста, яке значно зростає та ускладнюється. Замість старого укріплення і Золотого Току (центральної площі), й окольного міста, які перестали функціонувати, було зведено нову оборонну систему. Вона складалася з внутрішньої і зовнішньої ліній зміцнення. Внутрішня стіна складалася з двох потужних оборонних валів з глибоким ровом між ними. На валах збереглися сліди дерев’яних зрубних стін.

Великого значення і розвитку Галич досяг під час правління Ярослава Володимировича Осмомисла (1153-1187) (в той час центр міста знаходився в нинішньому селі Крилос). Його сини Володимир Ярославович (1187-1188), (1190-1199) і Роман Мстиславович (1199-1205) об’єднали галицькі та волинські землі і зробили Галич центром одного з найбільших тогочасних князівств. У 1205-1230 роках Галичем володіли чернігівський князь Ольгович і угорські королі, які вплинули на розвиток міста [3].

З літопису відомо, що в Галичі були Німецькі ворота, церква Пресвятої Богородиці, княжий двір із церквою Спаса, монастир із церквою Св. Івана, церква Архангела Михаїла Судиславів та інші двори біля міста, Галичина Могила, Кривавий Брід, Оболонь, міст через Дністер, Бикове Болото, та ін.

 

1.2. Довідки про руйнування міста Галич

 

Після нападу на Галицько-Волинську державу монголів 1240-1241 рр., Галич зникає з історичної арени, хоча насправді прямих доказів руйнування міста в цей час не має. В літописі Галич фігурує до 1269 р., та все ж політична роль міста зменшується.

Коли при королі Данилі столиця провінції була перенесена в Холм, центр Галича перемістився в північне передмістя в гирлі річки Руква і порт на річці Дністер, центр торгівлі і ремесел і укріплену фортецю. Двір знатного Судислава, ще за часів князів [3; 5].

Середина XIV століття. Галич був приєднаний до Польщі і став центром старійшин. У 1367 році місту було даровано Магдебурзьке право. У 1370 році Харичі перейшли під владу угорського короля Людовіка Анжуйського. Сімнадцять років потому, завдяки зусиллям польського короля Ягайла, Халич на довгі роки став власністю польської королівської родини.

В період З травня 1919 р. і до вересня 1939 р. Галич був у межах ІІ Речі Посполитої. Місто належало до Станіславівського повіту Станіславівсього воєводства. У перші роки польської окупації керував цим населеним пунктом Тимчасовий заряд ґміни. Станіславівські воєводи неодноразово розпускали і затверджували міську раду в Галичі, призначали своїх представників. Бурмистер протягом довшого часу не обирався, його функції виконував урядовий комісар. Наявні джерела засвідчують, що в міжвоєнну добу місто очолювали п’ять разів урядові комісари, а ще п’ять – бурмистри [1].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!