Реферат ” Класифікація корупційних правопорушень “

Зміст

Вступ

1. Поняття корупції

2. Класифікація корупційних злочинів

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Сучасний розвиток державності позиціонує корупцію як ключову загрозу національній безпеці та одну із найбільших перешкод на шляху розвитку країни. Корупція ставить під загрозу сам факт існування держави, виступає основною перешкодою для підвищення рівня життя населення, розвитку економіки, становлення громадянського суспільства, боротьби з організованою злочинністю.

Корупція – це використання особою, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.

Корупційним правопорушенням вважається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Проблеми корупційної взаємодії в суспільстві сьогодні набули рівня глобального явища, коли корупція в країні утворює певну систему соціально-економічних відносин, тісно переплетених між собою.

Саме тому необхідне розроблення та реалізація ефективних соціально-економічних стратегій протидії корупції на всіх рівнях соціально-економічної організації.

Зв’язок між корупцією та породжуючими її проблемами двосторонній. З одного боку, ці проблеми посилюють корупцію, а їх рішення може сприяти зменшенню корумпованості. З іншого боку, масштабна корупція консервує і загострює проблеми перехідного періоду, заважає їх вирішенню.

Мета і завдання реферату. Мета реферату – проаналізувати класифікацію корупційних правопорушень.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

• з’ясувати поняття корупції;
• проаналізувати класифікацію корупційних злочинів.

 

1. Поняття корупції

 

Термін корупція походить від сполучення латинських слів correi – обов’язкова причетність декількох представників однієї із сторін до однієї справи, а rumpere – порушувати, ламати, пошкоджувати, скасовувати. Так утворився самостійний термін – corrumpere, що означає участь в діяльності декількох осіб, мета яких полягає у «псуванні», «руйнуванні», «пошкодженні» нормального розвитку судового процесу або процесу керування справами суспільства. У римському праві «corrumpere» означало «розламувати, псувати, пошкоджувати, фальсифікувати свідчення, збезчестити незайману», але у той самий час і «підкуповувати суддю (претора)».

Корупція — негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення. Як і будь-яке суспільне явище, корупція в певних суспільних відносинах пронизує все суспільство, а в інших існувати не може.

Відтак, боротьба з корупцією не може бути ні чим іншим, як боротьбою за зміну суспільних відносин, які сприятливі для існування корупції, на суспільні відносини, в яких вона існувати не може. Сприятливими для існування корупції є приватна власність і забюрократизованість системи державного правління. Дієвими підсилювачами боротьби з корупцією є заходи боротьби з корупціонерами [1].

Найчастіше термін застосовується по відношенню до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами її працедавця або конфлікт між діями виборної особи й інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, та відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

До корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційними повноваженнями — повноваженнями щодо розподілу якихось ресурсів, що їй не належать, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), зв’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримувальним чинником — ризик викриття і покарання [2].

До корупційних відносилася ціла низка діянь, пов’язаних із фальсифікацією і псуванням державних документів, з підкупом суддів або з моральним розбещенням чужого раба.

Отже, корупцію складають такі діяння, що вчинені особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, з метою задоволення корисливих власних або інтересів інших осіб. Неправомірність або й неетичність діянь посадової особи та їх спрямованість на задоволення корисливих інтересів по суті визначають, які саме діяння відносяться до категорії корупційних.

 

2. Класифікація корупційних злочинів

 

Якщо говорити про класифікацію корупційних злочинів за чинним КК України, то з цього приводу існують різні підходи. Узагальнено під класифікацією злочинів (у тому числі корупційних) слід розуміти їх поділ на групи (категорії) залежно від того чи іншого критерію [2].

Дискутуючи про класифікаційні підходи до корупційних злочинів, О. Ю. Бусол стверджує про таке:

1) виокремлення такого виду злочинів, як корупційні для використання на практиці і в кримінально-правовій науці є не стільки недоцільним, скільки практично неможливим, при цьому існує ряд інших злочинів, які можуть мати корупційну спрямованість, але зовсім інший основний безпосередній об’єкт посягання (наприклад, у ст. 139 КК України «Ненадання допомоги хворому медичним працівником», таким об’єктом є порядок суспільних відносин у частині забезпечення охорони життя і здоров’я людини, але у випадку вчинення цього злочину з метою отримання неправомірної вигоди додатковим об’єктом може бути авторитет органів державної влади, а сам злочин матиме корупційний характер). Потрібно також враховувати те, що корупційні злочини можуть вчинюватися, окрім осіб, наділених певними владно-адміністративними повноваженнями, тобто спеціальним суб’єктом, також особами, які не мають ознак спеціального суб’єкта і наділені ознаками лише загального суб’єкта злочину;

2) особливістю корупційних злочинів є те, що, незважаючи на низку спільних ознак, вони можуть бути складовими й інших видів злочинів; вони можуть належати до злочинів проти основ національної безпеки України, проти власності, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти правосуддя у сфері господарської діяльності, службової діяльності, воєнних злочинів. Частина цих злочинів може бути визнана безумовно корупційними, а частина – лише за наявності певних умов їх вчинення.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!