Реферат ” Концепція ERP – Enterprise Resource Planning “

Зміст

 

Вступ

1. Що таке ERP-система та характерні особливості ERP-стратегії

2. Коротка історія ERP

3. Використання ERP-систем

4. Ділова цінність, переваги та недоліки ERP-систем

5. ERP-системи сьогодні

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Спочатку термін ERP застосовувався до систем планування завантаженості виробничих потужностей. Незважаючи на те, що термін ERP виник у виробничій сфері, сьогодні він має ширшу сферу застосування. Сучасні ERP-системи забезпечують виконання всіх основних функцій підприємства, незалежно від його діяльності чи статуту. В даний час ERP-системи застосовуються як у комерційних, так і некомерційних структурах, в урядових та неурядових організаціях.

Системи планування ресурсів підприємства – ERP (ERP, Enterprise Resource Planning) – служать для інтеграції всіх даних та процесів організації в єдину систему. Для цього типова ERP-система використовує безліч різних програмних та апаратних компонентів. Ключовим компонентом більшості ERP-систем є єдина база даних, що зберігає дані різних системних модулів.

Принаймні структурування промислових підприємств дедалі популярнішими стають сучасні автоматизовані системи підтримки управлінської діяльності, звані, ERP-системи (від Enterprise resources planning – Управління ресурсами підприємства).

ERP-системи – набір інтегрованих додатків, які комплексно, в єдиному інформаційному просторі підтримують усі основні аспекти управлінської діяльності підприємств – планування ресурсів (фінансових, людських, матеріальних) для виробництва товарів (послуг), оперативне управління виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення) договорів), всі види обліку, аналіз результатів господарської діяльності.

Основними вимогами до ERP-систем є: централізація даних в єдиній базі, близький до реального часу режим роботи, збереження загальної моделі управління для підприємств будь-яких галузей, підтримка територіально-розподілених структур, робота на широкому колі апаратно-програмних платформ.

 

1. Що таке ERP-система та характерні особливості ERP-стратегії

 

ERP (Enterprise Resource Planning, планування ресурсів підприємства) — організаційна стратегія інтеграції виробництва і операцій, управління трудовими ресурсами, фінансового менеджменту і управління активами, орієнтована на безперервне балансування і оптимізацію ресурсів підприємства за допомогою спеціалізованого інтегрованого пакета прикладного програмного забезпечення, що забезпечує загальну модель даних і процесів для всіх сфер діяльності.

ERP-система — конкретний програмний пакет, який реалізує стратегію ERP.

Стратегія ERP є розвитком концепції MRP II і охоплює майже всі напрямки діяльності підприємства, але ERP-система все ж не замінює CRM-систему, яка контролює зовнішні взаємини, і PLM-систему, що управляє інтелектуальною власністю.

Програмне забезпечення ERP, як правило, інтегрує всі аспекти діяльності: планування, розробку, виробництво, продаж та маркетинг продуктів, – в єдину базу даних, додаток та інтерфейс користувача.

Універсальне ядро ERP-системи адаптоване за допомогою включення модулів і знань про ділові процеси і правила.

Головною особливістю всіх ERP-систем є спільна база даних, яка підтримує безліч функцій, що використовуються різними бізнес-підрозділами. На практиці це означає, що працівники різних підрозділів – наприклад, бухгалтерія та відділ продажу – можуть розраховувати на одну і ту ж інформацію для своїх конкретних потреб [5].

Програмне забезпечення ERP також пропонує певну ступінь синхронізованої звітності та автоматизації. Замість працівників у різних підрозділах, які керують власними електронними таблицями та звітами, ERP-системи дозволяють генерувати звіти з єдиної централізованої системи. Інформація, оновлена ​​в одному модулі ERP, такі як CRM, HR та фінанси, надсилається до центральної, спільної бази даних. Потім відповідна інформація в центральній базі даних обмінюється з іншими модулями. Наприклад, коли замовлення на продаж автоматично надходять у фінансову систему, відділ управління замовленнями може обробляти їх швидше та точніше, а відділ фінансів може швидше обробляти фінансову інформацію.

Характерні особливості ERP-стратегії:

• Використання єдиної транзакційної системи для переважної більшості операцій і бізнес-процесів підприємства. Всі операції зводяться в єдину базу для подальшої обробки та отримання в реальному масштабі часу збалансованих планів.
• Тиражованість: забезпечення можливості застосування одного і того ж програмного пакета для різних організацій (можливо, з різними настройками і розширеннями).
• Підтримка в єдиній системі безлічі валют і мов.
• Підтримка декількох юридичних осіб, кількох підприємств, декількох облікових політик, різних схем оподаткування в єдиній системі; це необхідно для її застосування в корпораціях, в т. ч. транснаціональних.

Програмний пакет, який реалізує стратегію ERP, зазвичай виконується у вигляді набору модулів, перелік яких може варіюватися в залежності від розміру і особливостей підприємств, на яких впроваджується ERP-система.

Стандартний набір виглядає так:

• Фінанси і бухгалтерський облік.
• Управління персоналом.
• Склад.
• Продаж.
• Управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM).
• Закупівлі.
• Управління ланцюжками поставок (SCM).
• Виробництво [9].

Ці модулі можна впроваджувати поетапно. Можна вибирати тільки ті з них, які необхідні для підприємства на даному етапі його розвитку. Можна навіть створювати рішення на основі декількох ERP-систем, вибираючи з кожної модулі, кращі в своєму класі.

Зазвичай всі модулі ділять на 3 групи: фінанси, персонал, операції. Головними компонентами ERP-системи вважаються фінансові модулі і, перш за все, головна книга [11].

 

2. Коротка історія ERP

 

Відповідно до Словнику APICS (American Production and Inventory Control Society), термін «ERP-система» (Enterprise Resource Planning — Управління ресурсами підприємства) може вживатися у двох значеннях. По-перше, це — інформаційна система для ідентифікації і планування всіх ресурсів підприємства, які необхідні для здійснення продажів, виробництва, закупівель і обліку в процесі виконання клієнтських замовлень. По-друге (в більш загальному контексті), це — методологія ефективного планування і управління всіма ресурсами підприємства, які необхідні для здійснення продажів, виробництва, закупівель і обліку при виконанні замовлень клієнтів у сферах виробництва, дистрибуції і надання послуг.

Історія концепції виходить за межі епохи цифрових технологій і сягає самого формування принципу організації праці. Деякі дослідники пов’язують це з появою “Наукової організації праці” Ф.Тейлора. А з’явилася ця концепція ще навіть до виникнення першого комп’ютера.

Нові принципи організації праці почали розвиватися в епоху, коли механізація та автоматизація вже застосовувалися, але їх використання було ще в зародковому стані. Технології дещо випереджали готовність робочих до їх ефективного використання, а тому це вимагало чіткої методології, оптимізації процесу виробництва та керування ресурсами. Розвиток наукової організації праці зіграв істотну роль в історичний момент переходу від ремісничого виробництва до індустріального, а також від виробництва, в якому робітники були основними виконавцями до впровадження виробництв з мінімальною участю людини. І цей процес не має фінішу [13].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!