Реферат ” Лікувальні фізичні вправи при цукровому діабеті “

Зміст

 

Вступ

1. Лікувальна гімнастика

2. Самостійні заняття

3. Дозована ходьба

4. Методика масажу при цукровому діабеті

5. Гідротерапія

6. Ванни

7. Приклади лікувальних вправ

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Цукровий діабет (ЦД) без перебільшення є надзвичайно небезпечною хворобою в історії світової медицини. Ураження різних органів і систем при цукровому діабеті є основною причиною інвалідності та смертності хворих. ВООЗ констатує, що ЦД зумовлює підвищення смертності в 2-3 рази і скорочує тривалість життя на 10-30%. Економічна й соціальна шкода, якої завдає це захворювання своєю поширеністю та інвалідизуючими наслідками, величезна. Медико – соціальна значущість, складність патогенезу, прогресуючий перебіг визначають необхідність пошуку більш ефективних способів профілактики та лікування цього захворювання.

В Україні зареєстровано понад мільйон хворих на ЦД. Однак можна з упевненістю говорити, що реальна кількість хворих значно перевищує цей показник. Захворювання переважно виникає непомітно й нерідко проявляється лише тоді, коли серйозно уражає судини, нервові закінчення, органи зору, нирки і серце.

Найбільшою проблемою цукрового діабету є ускладнення. Приблизно 50% пацієнтів із цукровим діабетом І типу помирає від хронічної ниркової недостатності. Серед таких хворих у 2-5 разів частіше діагностують інфаркт міокарда, ніж у здорових осіб того ж віку. Гангрена нижніх кінцівок трапляється у 200 разів частіше, 50-70% усіх ампутацій нижніх кінцівок, не пов’язаних із травматизмом, припадає на осіб із цукровим діабетом.

Одним з найчастіших неврологічних ускладнень ЦД, серед усіх уражень периферичної нервової системи, які зустрічаються в клінічній практиці, є діабетична полінейропатія (ДПН). Частота її розвитку за різними літературними джерелами коливається від 20% до 93% залежно від типу діабету.

ДПН погіршує якість життя хворих, призводить до інвалідності пацієнтів працездатного віку внаслідок формування синдрому діабетичної стопи.
Відомо, що при наявності ДПН в 1,7 разів збільшується ризик ампутації кінцівки, в 12 разів – ризик розвитку деформації стопи та в 39 разів – ризик розвитку виразки стопи, тому актуальною є розробка ефективних методів діагностики та лікування даного захворювання для попередження прогресування цієї патології. Безуспішність лікування нерідко обумовлена безсистемним і погано продуманим застосуванням різних методів терапії без урахування особливостей патогенезу та клінічного перебігу хвороби.

Основним пусковим механізмом розвитку ДПН вважається гіперглікемія, що в черговий раз підкреслює необхідність своєчасного адекватного глікемічного контролю і його підтримання впродовж всього захворювання. Загалом, лікування ДПН (особливо больової форми) на сьогодні залишається досить складним завданням.

Вітчизняна і зарубіжна практика лікувальної фізкультури (ЛФК) зібрала достатньо даних про благотворний вплив фізичних вправ на організм хворого ЦД. Але медикаментозне лікування і фізична реабілітація є достатньо ефективними тільки тоді, коли фізичні вправи призначаються з урахуванням особливостей перебігу захворювання й функціональних можливостей хворих на ЦД. Тому доцільним є вивчення впливу ЛФК на перебіг ДПН.

 

1. Лікувальна гімнастика

 

Фізична активність діабетиків повинна бути заснована на законах і принципах теорії і методології фізичного виховання. Важливо враховувати вік пацієнта, міру метаболічного контролю, дієту, тип, дозу і момент введення інсуліну у інсулінозалежних людей.

Під впливом дозованого фізичного навантаження у хворих зменшується гіперглікемія та глюкозурія, посилюється дія інсуліну. Разом з тим встановлено, що значні навантаження спричиняють різке підвищення вміст цукру в крові. При фізичному навантаженні, завдяки посиленню окислювально-ферментативних процесів, підвищується утилізація глюкози працюючими м’язами, а під впливом тренувань збільшується синтез глікогену в м’язах і печінці. Виникаюча при фізичному навантаженні гіпоглікемія призводить до підвищення секреції соматотропного гормону, який стабілізує вуглеводний обмін і стимулює розпад жиру.

Фізичне тренування дозволяє хворому долати мішечну слабість, підвищує опірність організму до несприятливих чинників. Фізичні вправи надають позитивний вплив на нервову систему, порушення в роботі якої мають велике значення в патогенезі цукрового діабету.

При виконанні вправ швидкісного характеру або вправ що виконуються нетривалий час, в м’язах переважають анаеробні процеси, які ведуть до ацидозу і трохи впливають на рівень глюкози в крові. Вправи ж, що виконуються із залученням великих мішечних груп в повільному і середньому темпі і зі значною кількістю повторень, спричиняють в м’язах посилення окислювальних процесів, завдяки чому не тільки витрачається глікоген, але і споживається глюкоза з крові. Подібна форма мішечної діяльності більш прийнятна для хворих цукровим діабетом, оскільки посилене споживання глюкози м’язами і її згоряння веде до зменшення гіперглікемії.

Треба також враховувати, що при фізичних вправах, що виконуються з вираженим мішечним зусиллям, витрачання глікогену значно більше, ніж при вільних вправах. Успіх в фізичній реабілітації хворих цукровим діабетом залежить від комплексу коштів, що використовуються, серед яких домінують різні форми ЛГ в поєднанні з фізіотерапевтичними методами (бальнеотерапія, електропроцедури і ін.) і масажем.

Задачі лікувальної гімнастики:

• сприяти зниженню гіперглікемії, а у інсулінозалежних хворих сприяти посиленню його дії;
• поліпшити функцію сердечно-судинної і дихальної систем;
• підвищити фізичну працездатність;
• перешкоджати розвитку мікро- і макроангіопатії.

При ускладненні діабету ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда методика лікувальної гімнастики будується з урахуванням цих захворювань, а також мікро- і макроангіопатії.

Протипоказання: гіперглікемія в межах 16,6 ммоль/л (300 мг %) і вище, наявність в сечі ацетону, ознаки «прекоматозного» стану.

Фізичні навантаження у хворих діабетом повинні бути динамічними. При будь-якій формі діабету необхідний суворий контроль за загальним функціональним станом хворого і рівнем глюкози в крові.

Протягом всієї систематичної практики повинні розвиватися рухові здібності (насамперед – витривалість, сила і швидкість, а також координація (спритність і рухливість)).

При лікуванні цукрового діабету програма тренувань з використанням фізичних навантажень будується з урахуванням функціонального стану, засновується на функціональних порушеннях, що є з боку різних органів і систем.

При легкій формі цукрового діабету в заняттях лікувальною гімнастикою використовуються вправи для всіх мішечних груп. Рухи виконуються з великою амплітудою, в повільному і середньому темпі, а для дрібних мішечних груп – в швидкому. Поступово вводяться більш складні в координаційному відношенні вправи, вправи з предметами, на снарядах (гімнастичній стінці, лавці).

Тривалість заняття – 35-45 хвилин. Крім лікувальної гімнастики необхідно використати дозовану ходьбу поступово збільшуючи відстань з 5 до 10-12 км, спортивно-прикладні вправи (ходьбу на лижах, катання на ковзанах, плавання, веслування, біг), гру (волейбол, баскетбол, бадмінтон, теніс) при суворому лікарсько-педагогічному контролі в процесі занять.

При діабеті середнього тягаря заняття лікувальною гімнастикою і регламентація рухового режиму сприяють стабілізації дозування лікарських препаратів. Застосовуються вправи помірної і малої інтенсивності для всіх мішечних груп. Тривалість заняття 25-30 хвилин. Крім лікувальної гімнастики потрібно широко застосовувати дозовану ходьбу на 2-7 км. Як лікувальна гімнастика, направлена на підвищення тонусу м’язів нижніх кінцівок, можна рекомендувати комплекс Бюргера. Виконаний вранці, цей комплекс готує хворого до подальшої ходьби.

На початку в ліжку необхідно підняти ноги під кутом 300(на подушку або спеціальне пристосування), щоб забезпечити хороший стік крові з посагів (2 хв.). Потім сісти на ліжко і опустити ноги, щоб вени знов наповнилися кров’ю (3 хв.). При цьому можуть виникнути почуття оніміння і незначні відчуття болі в пальцях або у всій стопі. Після цього знову необхідно прийняти суворо горизонтальне положення (5 хв.). тривалість перебування всього циклу повинна бути не менше за 10 хв. Комплекс роблять 3 рази на добу.

При важкій формі захворювання, а також при супутніх захворюваннях сердечно-судинної системи у людей середнього віку перші заняття потрібно провести по методиці, характерної для хвороби сердечно-судинної системи. Широко використовуються вправи для дрібних і середніх мішечних груп. Вправи для великих груп м’язів, включаються поступово і обережно по мірі адаптації організму до навантаження. Заняття проводяться індивідуально.

При дозуванні навантаження необхідно враховувати, що тривало фізичні вправи, що виконуються в повільному темпі знижують вміст цукру в крові, оскільки при цьому витрачається не тільки глікоген м’язів, але і цукор крові.

Заняття лікувальною гімнастикою потрібно провести не раніше, ніж через годину після ін’єкції інсуліну і легкого сніданку. У іншому випадку може виникнути гіпоглікемія.

У хворих цукрових діабетом механізм саморегулювання рівня цукру порушений, оскільки рівень інсуліну в крові у них не може змінитися в залежності від рівня фізичної активності: екзогенно введений інсулін буде виявляти однакову активність і в стані повного спокою, і на фоні значного фізичного навантаження.

Плануючи фізичні навантаження у хворих цукровим діабетом, необхідно насамперед оцінити активність введеного інсуліну, його рівень в крові в момент проведення фізичних вправ.

Потрібно враховувати наступне:

1) Неодмінною умовою адекватної реакції на фізичні навантаження є достатній рівень інсуліну в крові.

2) Повинні бути нормальні запаси глікогену в печінці. При недотриманні цих умов при фізичному навантаженні можлива значна зміна рівня цукру в крові в сторону як зниження (робоча гіпоглікемія), так і підвищення (робоча гіперглікемія).

3) Фізичні навантаження у хворих з надлишковим рівнем інсуліну (низький рівень цукру в крові на початку фізичних вправ) можуть привести до важкої гіпоглікемії у час і після навантаження (надлишковий рівень інсуліну буде сприяти посиленню глікогену в печінці і гальмувати процес перетворення його в глюкозу і вихід глюкози в кров).

4) Фізичні навантаження у хворих з дефіцитом інсуліну в часи занять (високий рівень цукру в крові на початок вправ) може бути причиною важкої декомпенсації захворювання, що супроводиться значним підвищенням рівня цукру в крові і навіть появою ацетону в сечі і повітрі, що видихається.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!