Реферат “Місце та роль теорії держави і права у підготовці кваліфікованого юриста”

ВСТУП

Актуальність теми. Теорія держави і права – одна з небагатьох юридичних наукових дисциплін, яка безпосередньо пов’язана з формуванням професійної правової свідомості у студента. Саме з викладання теорії починається закладка фундаменту індивідуальної правової культури майбутнього юриста, формування у нього наукової бази юридичного світогляду і глибокої поваги до права як до найбільшої соціальної цінності. Саме при викладанні теорії держави і права передаються основні досягнення політичної та правової думки, система понять, що дозволяє вільно і впевнено орієнтуватися в юридичній сфері. Теорія держави і права дає учнем первинні уявлення про основні поняття юриспруденції, без яких неможливо засвоєння конкретних знань галузевих та інших юридичних дисциплін.

Відомий теоретик права суддя з США Олівер Вендел Холмс сказав: «Теорія грає найважливішу роль в праві, аналогічно як архітектор є найголовнішим особою для всіх, хто бере участь у будівництві будинку». А професор права Поль Френд зауважив, що «найкорисніший курс з теорії права: саме з нього я почерпнув цілий ряд принципових правових положень, що мають широке застосування». Г.В. Лейбніца, німецькому філософу, математику, фізику, належить афоризм, згідно з яким математики оперують цифрами, а юристи – поняттями. Юридичні поняття не є відірвані від життя порожні абстракції, вони в стислому вигляді виражають реальність, конкретні суспільні відносини. Подібно до того як у математиці неможливо провести які-небудь розрахунки без знання таблиці множення, так не можна вивчити і політико-правову життя, не володіючи основними юридичними поняттями.

Місце та роль теорії держави і права у підготовці кваліфікованого юриста

Основним завданням і функціональним обов’язком професійного юриста є надання кваліфікованої допомоги особам, які беруть участь у врегульованих правом суспільних відносинах, а також ефективний захист законних прав та інтересів суб’єктів від різного роду протиправних посягань.

При цьому юрист в процесі службової діяльності повинен:

1. по-перше, знати які суб’єктивні інтереси громадян він захищати зобов’язаний, а які ні;
2. по-друге, чітко уявляти собі, якими засобами і способами належить йому користуватися в процесі професійної діяльності;
3. по-третє, усвідомлювати, до яких наслідків може призвести порушення (або недотримання) посадових обов’язків [1].

Значення теорії держави і права в процесі професійної підготовки юристів полягає насамперед в тому, що в рамках теоретико-правової науки вивчаються основні поняття юриспруденції. Будь-який юрист незалежно від займаної посади і особливостей професійної діяльності повинен розуміти змістове значення таких категорій, як право, держава, правова норма, правоздатність, дієздатність, правовідносини, правопорушення, юридична відповідальність і т. д. Крім того, вивчення теорії держави і права допомагає усвідомити майбутнім юристам зміст основних принципів юридичної техніки, без знання яких неможлива професійна діяльність у сфері правового регулювання. Розуміння теоретико-правових основ правотворчої, правозастосовчої, інтерпретаційної та інших видів юридичної діяльності є необхідною умовою досягнення цілей і завдань, що стоять перед юридичною спільнотою.

Нарешті, знання, отримані в процесі вивчення теорії держави і права, сприяють формуванню в учнів високого рівня професійної правової культури, виховання у них почуття шанобливого ставлення до чинного законодавства і що формується за допомогою цього законодавства правопорядку. Теорія держави і права завжди посідала і посідає чільне місце у системі юридичних наук, виконуючи при цьому не лише суто академічну, але і прак­тичну роль. Належною є та велика увага, яку приділяють проблематиці ТДП як у юридичній літературі, так і в системі юридичної освіти. Про це, до речі, свідчить величезна кількість навчальних посібників, наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів [2].

Закономірності та особливості виникнення та функціонування державно-правових явищ пізнаються та вивчаються протягом століть, але і сьогодні пе­ред наукою постають нові, сучасні питання, на які вона має відповісти. Однією з найважливіших проблем пострадянського періоду є проблема пере­оцінки деяких застарілих державно-правових поглядів, політико-правових і духовних цінностей. Зокрема, йдеться про класовий підхід до пояснення та­ких явищ як держава і право, який панував у вітчизняній науці протягом три­валого часу. Сьогодні ми не відмовляємося від нього, але поруч з ним цілком заслужена увага приділяється національному, груповому, клановому аспектам держави і права. Змінюється ставлення до таких політико-юридичних явищ, інститутів як правова держава, принцип розподілу влад, приватна власність, багатопартійність, політичний плюралізм, парламентаризм, розподіл права на публічне та приватне.

Проте, незважаючи на появу нових віянь, наука ТДП у цілому не зазнала докорінного реформування, а зміни, що відбулися, обумов­лені закономірним процесом безупинного розвитку як юридичної науки, так і всього суспільно-політичного життя. Щодо фундаментальних уявлень про державу і право та їх роль, співвідношення, функції, що вони виконують, за­конність і конституційність, правотворчість і правозастосування, правопору­шення і правомірну поведінку, то ці положення залишилися і залишаться незмінними. Як фундаментальна юридична дисципліна сучасна наука ТДП синтезує сучасний, новітній державно-правовий матеріал з традиційним, що став класичним для вітчизняного державознавства і правознавства.