Реферат “Михайло Коцюбинський: «великий сонцепоклонник» чи європейський модерніст? сторінки біографії, етапи творчої еволюції, особливості індивідуального стилю”

ВСТУП

Михайло Коцюбинський – одна з ключових постатей в українській культурі. Його творчість припала на складний етап у розвитку літератури в цілому, оскільки рубіж XІX-го і XX-го століть символізував сплеск фундаментальних змін у написанні художніх творів. Мистецтво того часу фокусувалося на внутрішньому житті людини, роблячи не таким резонансним зовнішній простір суспільства.

За життя Михайло Коцюбинський набув репутації видатного представника національної культури, який модифікував риси сучасних європейських творів на основі літератури своєї країни, тим самим сприяючи рішучому прориву української літератури в європейський культурний простір. Українські письменники перших десятиліть XX століття уважно вивчали його твори і часто наслідували його індивідуальний стиль.

«ВЕЛИКИЙ СОНЦЕПОКЛОННИК» ЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ МОДЕРНІСТ? СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ, ЕТАПИ ТВОРЧОЇ ЕВОЛЮЦІЇ, ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Навчався в Барській початковій школі, а згодом у Шаргородському духовному училищі. Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини. Тим не менше, він продовжував самотужки навчатись. Відомо, що він почав друкувати свої твори в 1890 р. у Львові. Відомими є сторінки біографії письменника про його дружину та їхніх спільних чотирьох дітей. Відомо також, що усередині 1909 року письменник їде на о. Капрі через стан здоров’я [2].

Як бачимо, життя Коцюбинського не було повним приємних сюрпризів, проте творча спадщина свідчить про зворотнє. На сьогодні виділяють три основні періоди його творчості [4]:

• період 1884 – 1895 рр. – характеризується боротьбою ліберальних і революційних тенденцій; подоланням ліберально-народницьких ілюзій, поступовим засвоєнням принципів реалізму, пошуками власної манери письма;
• період 1896 – 1902 рр. – позначений зміцненням революційно-демократичних переконань, утвердженням на позиціях критичного реалізму, виразно окресленими рисами художнього новаторства;
• період 1903 – 1912рр. – письменник встановлює зв’язок з революційно-соціалістичною демократією, прокладає шлях до соціального реалізму, досягає вершин майстерності, створює своєрідний стиль, збагачуючи українську літературу в ідейно-тематичному, жанровому і стильовому відношенні.

Спробуємо розглянути детальніше творчість письменника. Як відомо, Михайло Коцюбинський увійшов у національну літературу як неперевершений чарівник прози.

Талант митця особливо вирізнявся в жанрі новели. Ім’я Сонцепоклонника стоїть в дному ряді з велетами світової та вітчизняної новелістики: Едгар По, Ернест Хемінгуей, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, тощо. Треба сказати, що Коцюбинському вдалося сформувати власний неповторний стиль імпресіоністичного психологізму, якому притаманна світоглядна, естетична й морально-етична відкритість героя, іскристість та соковитість метафор, тонка іронія, добре відшліфоване, стилістично вивірене письмо [1].

Автобіографічні роботи Михайла Коцюбинського представляють особливий інтерес для широкої читацької аудиторії, представляючи художника через сприйняття його колег по перу. Особливість жанру художньої біографії письменника полягає в тому, що його життя відображається не в беземоційній оповідній формі вченого-біографа, а у формі персонажа, оповідна мета якого – розкрити неповторну індивідуальність суб’єкта. Образ, його психологія – це людська характеристика, а не банальний виклад фактів і подій [3].

Михайло Коцюбинський вивів літературу на європейський рівень, урізноманітнив її багатогранними напрямками, у тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі увібрала в себе імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші трендові течії мистецтва і культури того часу [5].

Цікавим є те, що Михайла Коцюбинського сучасники часто називали Сонцепоклонником. Знайомство з його творчістю доводить надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художність, вражаюче багатство, простота думки й справді немов пронизують читача життєдайним сонячним промінням, звеличуючи й наснажуючи для добра i творення. Коли на одній вечірці М. Коцюбинського назвали соняхом, письменник зрадів: «Так, я – сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнуся до сонця» [4].

Для отримання повного тексту придбайте роботу!