Реферат “Молочний шлях. Будова галактики. Місце сонячної системи в галактиці. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Будова Всесвіту була і залишається загадкою для людства та земної науки, незважаючи на ґрунтовні філософські теорії. Наука ХІХ–ХХ століть наблизила людство до вирішення основних питань, але остаточної моделі світобудови не складено. З’ясування виникнення і розвиток планет сонячної системи є одним з найважливіших завдань передової вітчизняної науки, адже вивчення зоряного неба ще в давнину було зумовлене практичними потребами необхідністю вимірювати час і створити систему календаря, а також орієнтуватися на земній поверхні, особливо при мореплаванні.

Варто сказати, що говорячи про сонячну систему, люди споконвіків помічали певні закономірності. Зокрема, що сонце завжди на сході вставало й сідало на заході, незалежно від того, була або не була принесена жертва богові сонця. Сонце, місяць і планети долали шляхи, які можна було передбачити наперед з точністю. І от зараз, після появи сучасних матриць, можна глибоко вивчати зірковий склад галактик. Сьогодні є відкритим шлях для відтворення історії виникнення та будови галактик. Вихідним матеріалом для вивчення світобудови є прилади, що дозволяються дивитись на зірки галактик, та, власне, зображення, зроблені в різних фільтрах.

Історія дослідження складових структур галактик налічує не один десяток років. Особливо це стало актуальним після отримання з радіоспостережень протяжних кривих обертання спіральних та іррегулярних галактик. Отримані результати вказували на існування значних невидимих мас та пошук оптичного прояву цих мас. Ці роботи сьогодні активно ведеться у багатьох світових обсерваторіях.

Мета даної роботи полягає у аналізі особливостей будови Молочного (Чумацького) шляху, галактики, а також у аналізі місця сонячної системи в галактиці. Також метою роботи є ознайомлення з природою зоряних скупчень та туманності.

 

МОЛОЧНИЙ ШЛЯХ. БУДОВА ГАЛАКТИКИ. МІСЦЕ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ В ГАЛАКТИЦІ. ЗОРЯНІ СКУПЧЕННЯ ТА АСОЦІАЦІЇ. ТУМАННОСТІ

 

За межами Сонячної системи, на відстані більше 100 000 а. років, починається зона тяжіння інших зір. На небі неозброєним оком видно близько 6 тис. зір, що утворюють 88 сузір’їв. Насправді видимих набагато більше, але їх можна спостерігати тільки в телескопи, оскільки світла від далеких джерел дуже мало. Великі скупчення зірок, утримувані разом під дією гравітації, називаються галактиками.

У Всесвіті існують мільярди галактик, включаючи нашу Галактику, або Чумацький Шлях, в якій знаходиться наша Сонячна система. Він видний як срібляста смуга на нічному небі (рис. 1). Наша Галактика – це величезна система з мільярдів зірок, що обертаються навколо її центру. Гарячі зірки розташовані у вигляді дисків зі спіральними рукавами. Галактики розташовані в скупченнях і утворюють коміристу структуру Всесвіту. Найбільш далекі космічні об’єкти, які ще можна побачити в сучасні телескопи, – це квазари, вони знаходяться на відстані 10 мільярдів світлових років [4].

Рис. 1 Панорама Молочного Шляху (фото із Долини смерті у США, 2005 р.)

 

Треба сказати, що справжнє відкриття Галактики як фізичного об’єкта відбулося 1924 p., коли Е. Габбл довів, що вона – лише один із багатьох подібних до неї зоряних світів. Збагачення уявлень про Галактику розпочалося з 60-х років XX ст. після створення потужних наземних і космічних телескопів.

При обговоренні будови Галактики ще В. Гершель через середину Молочного Шляху провів уявну площину, згодом названу галактичною. Підраховуючи кількість зір, що їх видно в телескоп у кожній із 1083 невеличких, але однакових ділянок неба, розташованих на різних кутових відстанях від згаданої площини, Гершель побудував першу модель Галактики. У цій моделі Галактика мала вигляд диска діаметром 5800 і товщиною 1100 св.р. Сьогодні ж можна сказати, що він применшив розміри Галактики в 17 разів, бо не врахував поглинання світла зір міжзоряним газом, про яке тоді було невідомо [4; 5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!