Реферат “Нація як суб`єкт громадянського суспільства”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ТЕОРІЇ НАЦІЇ

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НАЦІЇ ЯК УЧАСНИКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ефективне функціонуванні сучасної правової та демократичної держави неможливе без розвитку інститутів громадянського суспільства. В свою чергу, важливим питанням є особливості реалізації цих інститутів, що покладається на відповідні суб’єкти громадянського суспільства. Одним із таких суб’єктів є нація, що має свої особливості. Актуальність даної теми зумовлена тим, що поняття нації є досить складним та неоднозначним. Зокрема, відсутня єдність у його тлумаченні, а значить, у визначенні основних ознак. Це, в свою чергу, ускладню розуміння нації саме як суб’єкта громадянського суспільства, її впливу на розвиток його інститутів та визначення актуальних та проблемних питань.

Дослідженням окремих аспектів даної теми займаються такі науковці як Т.М. Борко, А.В. Вишновецький, М.П. Гетьманчук, В.К. Грищук, С. Дудич, Г.В. Загоруй, О.А. Корнієвський, Н.В. Пильгун, О.А. Придачук, М.Т. Степико, В.О. Татенко, Я.Б. Турчин,  Р. Шак, О.В. Шарін та інші. Щодо стану наукових досліджень, то варто зазначити, що наразі питання стосовно поняття та особливостей нації досліджено достатньо, проте недостатнім є розгляд характерних рис нації саме як суб’єкта громадянського суспільства та її впливу на розвиток його інститутів. Зважаючи на це, вважаємо, що цей напрямок дослідження повинен надалі бути розвинений.

Метою дослідження даної роботи є встановлення особливостей поняття нації, зокрема, як суб’єкта громадянського суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку завдань, а саме:

• визначити поняття та теорії походження нації;
• розглянути особливості нації як учасника громадянського суспільства.

Об’єктом дослідженням є відносини, що виникають в межах громадянського суспільства за участі такого його суб’єкта як нація.

Предметом дослідження є нація як суб’єкт громадянського суспільства.

Методологічну основу дослідження складають різноманітні методи, зокрема:

• первинні методи, такі як збір інформації, дослідження джерел тощо;
• метод тлумачення для розгляду поняття «нація», «громадянське суспільство»;
• метод порівняння для розгляду теорій нації;
• метод узагальнення для формування висновків за результатами проведеного дослідження.

Практичне значення даної роботи полягає в тому, що її результати та висновки можуть використані як основа для подальшого наукового дослідження даної теми.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ТЕОРІЇ НАЦІЇ

 

Нація (лат. nation – плем’я, народ) – полісемантичне (багатозначне) поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи [6, с. 16].

Нація – це історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв’язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки. Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як спільну функцію, спільнота людей, що не має між собою нічого спільного, не може бути нацією, так і від’ємну – що відрізняє дану націю від сусідніх [3, с. 471].

Науковці виокремлюють декілька теорій нації, зокрема, це:

• етнічна теорія нації (найбільший внесок у розвиток цієї теорії зробили такі вчені як Г. Нільссон, М. Новак, Е. Смітт). Нація розглядається як велика політизована етнічна група, яка характеризується спільною культурою та спільним уявним походженням;
• історико-економічна теорія нації — теорія, пов’язана з класиками марксизму-ленінізму; нація розглядається як національна класова спільнота, продукт суспільного розвитку, один із важливих чинників суспільного прогресу;
• культурологічна теорія нації, засновник Карл Реннер. Нація — це передусім культурне співтовариство, ґрунтується на засадах спільної культури, особливо мови;
• політична теорія нації — сформувалася на початку ХVII ст. Одним із її засновників вважають Г. Гроція. Ця теорія пояснює націю як політичну спільноту, котра має власну державу або прагне реалізувати своє право на самовизначення;
• психологічна теорія нації — одна з перших та найпоширеніших. Засновники цієї теорії — Дж. Віко, І. Кант, Ф. Шелінг, Г. Гегель, Е. Ренан, Ю. Липа тощо, які розглядали націю як «дух народу», люди, об’єднані національною волею, національною свідомістю [1].

Феномен нації та її становлення можна розглядати, в одних випадках, як закономірний, наперед визначений результат функціонування та розвитку соціуму, в інших – як продукт свідомої і цілеспрямованої конструювальної активності людської спільноти. Своєрідною спробою поєднання об’єктивного і суб’єктивного підходів до розуміння природи процесу націєтворення можна вважати концепцію етногенезу Л.М. Гумільова, на думку якого етнічна історія має дискретний (переривчастий) характер, а імпульсом, що приводить етноси до руху, є «пасіонарні поштовхи» – викликані незалежними від людини природними силами енергійні вияви окремими індивідами та їхніми групами творчої активності, що на найвищому пасіонарному рівні виражається в готовності останніх до самопожертви заради досягнення поставлених цілей [9, с. 94].

Для визначення поняття «нація» використовують три основних підходи:

• духовно-психологічний прагне розглядати націю поза системою суспільних зв’язків. Деякі ідеалістичні концепції трактують «національний дух» як провідний, а іноді й як єдину ознаку нації. Інші розглядають націю як «психологічне поняття», безсвідому психологічну спільність, або спільність, засновану на «голосі крові»;
• політичний підхід розглядає націю в державно-правовому аспекті без урахування палітри суспільних відносин. Етатистські концепції нації відмовляють народам, які не утвердили, через різні причини, своєї національної державності називатися націями;
• історичний підхід визначає націю на підставі залучення широкої групи соціальних чинників, де вагомим є народження усталених економічних, торговельних зв’язків у минулому, коли розвиток товарного виробництва призвів до суттєвих зрушень в економічному, соціально-політичному і духовному житті [1].

Отже, нація є спільністю індивідів, яких пов’язує свідомість власної добровільної громадянської єдності, спільність таких явищ як походження, мова, віросповідання, побут, звичаї, історичне минуле та солідарність соціальних і політичних інтересів сьогодення [8, с. 25].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!