Реферат ” (Не) вимушений образ міста “

ЗМІСТ

І. Ландшафт міста. Місто як середовище для прояву себе і водночас закинуте середовище, яке має свої особливості і в певній мірі обмежує в чомусь

ІІ. Ландшафт дому. Дім – як особливе місце, яке об`єднує людей, має свою історію. Психологічний вимір дому

ІІІ. Різниця поколінь. Яв місті

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

І. Ландшафт міста. Місто як середовище для прояву себе і водночас закинуте середовище, яке має свої особливості і в певній мірі обмежує в чомусь

Місто – це середовище проживання людей і особливий спосіб життя людини, який відрізняється від рустикального динамізмом, цивілізаційним поступом. Структурними елементами міського середовища є не окрема територія, простір і людина, а їхня синкретична єдність у системі топосу міста. Місто як широке тло простору діяльності людини є предметом зацікавлень філософів (Ф. Бродель, Х. Ортега-і-Гассет, О. Шпенглер), соціологів (М. Вебер, Г. Зіммель, Р. Парк), психологів (З. Фройд, К. Юнг), культурологів і мистецтвознавців (М. Анциферов, В. Глазичев, І. Гревс, Д. Замятін), урбанологів (К. Лінч, Л. Мамфорд), публіцистів та есеїстів (П. Вайль, Т. Возняк), літературознавців (В. Агеєва, І. Вихор, Д. Лихачов, Ю. Лотман, С. Павличко, В. Топоров, В. Фоменко, О. Харлан) тощо.

Топос – це географічна визначеність території простору міста, що досягається за рахунок присутності не топоніміки міста, а рецептивного бачення людини міського ландшафту. Місто як художній простір – це не пусте вмістилище героїв і сюжетних епізодів, оскільки «співвіднесення його з дійовими особами та загальною моделлю світу, створюваною художнім текстом, переконує в тому, що мова художнього простору – не пустотіла посудина, а один із компонентів спільної мови, якою говорить художній твір» [26:259]. Топос як часовопросторова сингулярність – не моноконструкт, а має менші локальні характеристики, що складають його семантичне ядро. О. Шпенглер з цього приводу стверджує, що місто – це своєрідний « світ в справжньому сенсі слова: воно має значення людського осередку мешкання лише як ціле. Будинки – це лише атоми, що його утворюють» [43:103].

Важливого значення набуває архітектоніка і ландшафт міста, розбудова, структурна організація, бо вони є репрезентантами його топосу [40]. Подібно витвору архітектури, місто являє собою конструкцію у просторі, але гігантського масштабу, щось таке, що можна сприйняти протягом тривалого часу [24:15].

Ця конструкція містить у собі багато локальних просторових складових (локуси), у яких і відтворюється дія у часі. Для розуміння специфіки виділення топосу та локусів міста у творах варто звернутись до поняття «художній простір» та «міський текст».

Проблему дослідження простору художнього твору, його ознак та складників розробляли М. Бахтін, В. Будний, А. Булгакова, М. Ільницький, Н. Копистянська, Д. Лихачов, С. Скварчинська, О. Флоренський та ін. Розгляду міського часопростору присвячені розвідки О. Богданової, Л. Пилипюк, Н. Тодчук, Л. Цибенко тощо. Специфіку взаємовідношень структур простору міста з’ясовували Ю. Лотман, В. Прокоф’єва, Т. Субботіна тощо. Проблема дослідження міського тексту, дискурсивної взаємодії простору і тексту висвітлювалась у працях М. Бютора, Ю. Лотмана, В. Топорова та ін.

Отже, міста у творі – це структурований простір значущих об’єктів природно-архітектурного середовища, який можна осягнути тільки протягом певного художнього часу. Важливим у розпізнаванні топосу міста є локуси як частини універсуму буття героїв у міському середовищі.

Структура міста пов’язана з локусами подій, відображенням значущих предметних явищ міста. Сюжет художнього твору, що має у собі міський топос, будується як траекторія переміщення героя (ліричного суб’єкта) крізь локуси, які можуть ставати ідейно-тематичним втіленням топосу міста і, навпаки, контрастним фоном до топосу із втіленням просторової унікальності, неповторності певного «місця».

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!