Реферат “Організаційна криза”

Зміст

 

Вступ 

І. Поняття організаційної кризи 

ІІ. Заходи щодо оцінки та подолання організаційної кризи 

Висновки 

Список використаних джерел 

Вступ

 

Актуальність теми. Періодичні коливання у розвитку соціально-економічних систем існують у будь-якому управлінні. Всі системи функціонують циклічно, і в них виникають спади, підйоми, кризові ситуації в результаті впливу багатьох взаємопов’язаних факторів, що збільшують складність та ризик управління.

Сучасна економіка характеризується високим ступенем невизначеності, швидко мінливим внутрішнім і зовнішнім середовищем, коливаннями ринкових умов, величиною витрат і прибутку. Велика кількість організацій перебуває у складній ситуації, коли витрати перевищують доходи і замість прибутку вони отримують збитки, стають неплатоспроможними, фінансово нестабільними, а їх ділова діяльність порушується. Часто суб’єкти господарювання мають кризову ситуацію, яка закінчується їхньою неплатоспроможністю та банкрутством.

Традиційні методи управління в цих умовах не дають достатнього ефекту, що призвело до появи нового типу управління, здатного прогнозувати, запобігати настанню кризи та виводити економічний суб’єкт із складної докризової чи кризової ситуації.

Мета даного дослідження полягає у вивченні поняття організаційної кризи.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз методичної та наукової бази з метою уточнення понять тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (двох розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. Поняття організаційної кризи

 

Організаційна криза – це процес хронічних протиріч всередині і поза організацією. Організаційну кризу можна також визначити як час «сюрпризів» з боку зовнішнього і внутрішнього середовища, які утворюють систему кризових ситуацій. Така ситуація руйнує вищі цілі і стратегічні пріоритети підприємства, які обумовлювали його існування в попередній період. Під час кризи власники і менеджери бізнесу повинні вдаватися до особливих заходів і жорстких обмежень, щоб забезпечити виживання і приналежність організації.

Далі варто охарактеризувати основні симптоми, що свідчать про наявність організаційної кризи , до яких можна віднести порушення організаційних процесів; невиконання планів; збої комунікаційних процесів; загальне зниження показників діяльності; погіршення організаційної культури тощо.

Серед різних причин організаційних криз основними є:

• взаємні невідповідності у розвитку окремих підсистем;
• невідповідність кількості та кваліфікації співробітників в організаційній структурі;
• помилки в розстановці пріоритетів;
• неправильне делегування повноважень;
• відсутність планування, програм розвитку в організації;
• недоліки або відсутність регулювання на роботі;
• перехід на нові методи управління;
• неадекватна мотивація; несистемний характер розвитку.

Аналізуючи особливості та глибину організаційної кризи, необхідно проводити поглиблений організаційний аудит: аналіз взаємної відповідності юридичної та організаційної форм підприємства; визначення ступеня відповідності системи управління вимогам середовища; визначення ключових факторів успіху системи менеджменту (порівняно з конкурентами); аналіз системи планування; аналіз системи контролю (зокрема, із елементами контролінгу).

Також варто відзначити основні види аналізу системи управління підприємством: прогностичний аналіз, діагностичний аналіз і поглиблений аналіз. Об’єктом прогностичного аналізу системи управління є система управління та її підсистеми, результатом якого є комплексна програма і план розвитку системи управління [1].

Теорія та практика антикризового управління обґрунтувала доцільність створення спеціальної підсистеми цільового типу — підсистеми антикризового управління (ПАУ). Його основне завдання – моніторинг кризових явищ у функціональному середовищі. ПАУ розробляє і впроваджує заходи щодо запобігання, пом’якшення та усунення кризових явищ; сприяє змінам у системі управління підприємством шляхом узгодження програм, планів розвитку та визначення необхідності освоєння контролю. Крім того, ПАУ вдосконалює системи управління шляхом чіткого поділу повноважень між існуючими підсистемами і підсистемою кризового управління. Та систематично забезпечує аналіз, діагностику, прогнозування, планування, контроль діяльності підприємства в режимі кризового управління [3].

У докризовий період ПАУ функціонує в основному як науково-дослідний інститут. Іншими словами, ПАУ визначає концепцію кризового управління в цілому, виявляє кризові точки і прогнозує тенденції розвитку кризових точок. Підсистеми формулюють стратегії, розробляють поточні та стратегічні плани і управляють проектами, спрямованими на запобігання кризових явищ. ПАУ співпрацює з усіма експертами, відповідальними за відстеження кризових явищ в окремих підсистемах та формує зв’язки з фахівцями, які здатні допомогти у разі настання кризового явища [3; 5].

Коли криза вже настала, ПАУ працює як штаб із надзвичайних ситуацій. Основними функціями ПАУ є:

• аналіз причин і глибини кризи;
• реалізація резервних планів;
• перехід до систем прийняття рішень в умовах кризи, особливо до нових форм звітності та управління;
• впровадження системи кризових комунікацій, що реалізує оперативне управління кризовим реагуванням з постійною ймовірністю отримання бажаного результату;
• ймовірність отримання небажаних результатів;
• можливі відхилення в процесі реалізації заходів; можливі позитивні та негативні наслідки рішень, що приймаються в кризових ситуаціях [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!