Реферат ” Організація науково-дослідної роботи в Україні “

Зміст

Вступ

1. Організаційна структура науки

2. Пріоритетні напрями розвитку науки

3. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Процес дослідження являє собою чітко організований комплекс дій, спрямованих на отримання нових знань, що розкривають сутність природних і соціальних процесів і явищ, і використання їх для реальної діяльності людини.

Таким чином, кожне наукове дослідження проводиться відповідно до певного наукового напрямку. Це наука або комплекс наук, в яких проводяться дослідження. Науковий напрямок може бути, наприклад, технічним, біологічним, економічним і т.д. з можливою подальшою деталізацією. Структурними підрозділами наукового спрямування є комплексні проблеми, теми, наукові проблеми.

Пізнавальні завдання, що виникають при вирішенні наукових завдань, важливі в наукових дослідженнях. Емпіричне завдання спрямоване на виявлення і точний опис детального вивчення різних факторів досліджуваних процесів і явищ, що вивчаються.

У наукових дослідженнях вони можуть бути вирішені шляхом спостереження і (або) експериментів. Теоретичні завдання спрямовані на виявлення та дослідження причин зв’язку, залежностей, що дозволяють встановити поведінку об’єкта, визначення його структури, характеристик на основі науково розроблених принципів і методів сприйняття.

 

1. Організаційна структура науки

 

Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Це вимагає пільгової державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і як невід’ємної частини культури і освіти країни.

Загальні цілі та завдання науки в конкретний період розвитку визначаються кожною державою виходячи з соціально-економічного та політичного статусу.

Державна політика України в галузі наукової та науково-технічної діяльності спрямована на:

• збільшення національного багатства на основі використання досягнень науки і техніки;
• використання новітніх досягнень науки і техніки, створення умов для досягнення високого рівня життя людей, їх фізичного та інтелектуального розвитку;
• зміцнення національної безпеки за рахунок використання досягнень науки і техніки;
• забезпечення вільного розвитку науково-технічної творчості.

Для досягнення основних цілей держава забезпечує:

• соціально-економічні, організаційні та правові умови формування та ефективного використання науково-технічних можливостей, включаючи державну підтримку суб’єкта науково-технічної діяльності;
• створення сучасної наукової інфраструктури та систем інформаційної підтримки для інтеграції науково-технічної діяльності, освіти, науки і виробництва;
• підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка наукових кадрів;
• підвищення популярності наукової та науково-технічної діяльності, підтримка та заохочення наукової молоді;
• фінансова та матеріальна підтримка фундаментальних досліджень;
• підтримка в пріоритетних галузях розвитку науки і техніки, національних науково-технічних програм і концентрація ресурсів для їх реалізації;
• створення ринків для науково-технічної продукції та впровадження науково-технічних досягнень у всі сфери суспільного життя;
• правовий захист інтелектуальної власності та створення умов для її ефективного використання;
• організація статистики в науковій діяльності;
• проведення наукової науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, обладнання, результатів досліджень, науково-технічних програм і проєктів тощо.
• наукове та науково-технічне стимулювання творчості, винахідництва та інновацій.
• внесок України в науково-технічні досягнення, винаходи, просування нових сучасних технологій, розвиток науки і техніки у світі;
• встановлення взаємовигідних відносин з іншими країнами для інтеграції вітчизняної та світової науки.

При здійсненні регулювання адміністративної та наукової діяльності держава керується такими принципами:

• органічна єдність наукового, технічного, економічного, соціального і духовного розвитку суспільства;
• поєднання централізації та децентралізації управління в науковій діяльності;
• дотримання вимог екологічної безпеки;
• визнання свободи творчої, наукової та технологічної діяльності;
• збалансований розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;
• використання світових наукових досягнень, можливостей для міжнародного наукового співробітництва;
• свобода поширення наукової та науково-технічної інформації;
• відкритість для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в світову в поєднанні з захистом інтересів національної безпеки.

Організаційна структура являє собою складну розгалужену систему. Державне регулювання та контроль за розвитком науки здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Президент України. Вищою установою організації науки є Національна академія наук України (НАН України). Сукупність усіх органів влади та наукових установ України формує організаційну структуру науки.

 

2. Пріоритетні напрями розвитку науки

 

Згідно зі світовим досвідом, темпи розвитку держави багато в чому залежать від правильного вибору пільгового фінансування та підтримки розвитку науки. У структурі науки XXI століття зростає роль теоретичних і фундаментальних наук у збагаченні суспільства новими підходами, даними, технологіями та оперативними знаннями для створення нових знань і застосування їх у виробництві.

У багатьох країнах світу фундаментальна наука зазвичай фінансується з державного бюджету, в той час як прикладна наука фінансується приватними і комерційними організаціями.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!