Реферат ” Особливості побудови системи вищої освіти та бухгалтерського обліку в Італії “

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Особливості побудови та функціонування системи вищої освіти в Італії

1.1. Історичний розвиток університетів Італії

1.2. Вища освіта Італії

2. Особливості організації бухгалтерського обліку та оподаткування в Італії

2.1. Бухгалтерське регулювання та бухгалтерські професії

2.2. Представлення бухгалтерських звітних документів

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Італія є однією з найбільш розвинених країн Європи. Становлення системи освіти в якій зазнало чимало реформ, що сприяло формуванню та розвитку шкільної, середньої та вищої освіти.

Законодавчі процеси децентралізації освіти почалися лише в 70-ті роки. Громадські установи одночасно відповідали за навчання у дошкільних закладах, основній і середній школах в межах обов’язкової освіти, а також на вищих ступенях, але лише у сфері загальної культури, науки та технології. Система освіти в Італії дуже заплутана. Зараз проводиться чергова реформа, покликана зістикувати італійську систему з європейською.

В даний час в Італії налічується 89 вищих навчальних закладів. У тому числі 58 державний і 17 приватних університетів, які мають відповідну ліцензію. Приватні та державні установи користуються тут однаковою популярністю, тому по їх закінченню студенти мають однаковий рівень підготовки і розвитку.

Італії має структуру бінарної системи, що складається з двох головних секторів: університетський і не університетський.

Не університетський сектор включає в себе 3 типологічних освітніх заклади зі своїми інститутами:

1. Вищу школу дизайну: політехнічні інститути Італії, академія образотворчого мистецтва, інститути прикладного мистецтва, консерваторії, національні академії.
2. Вищі освітні установи мовного посередництва: лінгвістичні школи Італії;
3. Певні сфери діяльності: архівування, дипломатики, реставрація, військові навчальні заклади.

Історія бухгалтерського обліку як науки починається в Італії. Тут виник і набув поширення метод подвійного запису: в 1494 р Лука Пачолі опублікував трактат «Сума арифметики», з якого починається бухгалтерський облік. Однак наукою облік став лише після 1861 р.

Можливість займатися бухгалтерським обліком в Італії є тільки у осіб, що мають професійні звання або бухгалтера, або доктора комерції. Відмінності між ними носять скоріше історичний характер, ніж змістовний. Щоб отримати звання доктора комерції, потрібно довше вчитися і здати серйозніші іспити, ніж для отримання звання бухгалтера. Але права і обов’язки і тих, і інших при веденні професійної бухгалтерської діяльності однакові. 

Бухгалтери не мають права займатися іншими видами діяльності, наприклад, такими як податкове консультування і аудит. Аудитори ж, в свою чергу, не можуть займатися бухгалтерської практикою.

 

1. Особливості побудови та функціонування системи вищої освіти в Італії

1.1. Історичний розвиток університетів Італії

 

Перший університет у Європі був відкритий у Болоньї в 1088 році, за чотири сотні років до відкриття Колумбом Америки. Фактично він став прабатьком більшості італійських університетів, які були засновані як його відділення.

В 1200 році від Болонского університету відокремилися університети в Падуї і Модені, за ними пішли університети Рима, Перуджі, Пізи, Флоренції і Неаполя, які стали окремими навчальними закладами до 1300 року.

До 1400 року по цьому ж шляху пішли університети Турина, Парми і Катаньї, до 1500 року – Кальярі, Сассари й Мессіни, а до пам’ятного 1812 року – Палермо і Генуї.

Медицину найкраще вивчати в університеті Салерно, а Болонський університет славиться своїм факультетом права. Тим, хто хоче стати дизайнером, пряма дорога в Європейський інститут дизайну (Istituto Europeo di Design) у Мілані, один з найбільш авторитетних навчальних закладів у даній області.

Премудрості міжнародної економіки, фінансів і менеджменту найкраще осягати в приватній Європейській школі економіки (ESE) або в Школі менеджменту Scuola di Direzione Aziendale Bocconi.

До речі, багато навчальних програм у приватних вузах викладають як на італійській, так і на англійській мовах, або тільки на англійській. У Римі є навіть американський університет ім. Джона Кебота, де англійська – основна мова.

 

1.2. Вища освіта Італії

 

Найстаріший у світі університет створений у м. Болоньї у 1088 p., за ним виникли заклади в м. Падуї (1222 р.) і м. Неаполі (1224 p.). Останній вважається першим у світі державним університетом.

Народжені вільними, університети потрапили під державний контроль після 1859 року. Реформа Gentili (1923 р.) зробила акцент на наукових завданнях університетів, дипломи яких стали суто академічними.

Нині університети з навчальними і науковими програмами перебувають під управлінням Міністерства університетів і науковотехнологічних досліджень, завдання якого:

• планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень;
• складати трирічні плани розвитку університетів;
• розподіляти кошти між закладами згідно з критеріями закону;
• координувати участь Італії у міжнародних програмах.

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів – державні.

Консультативним органом з 1979 р. є Національна Рада університетів, де представлені кілька інших національних рад (економіки і праці, науки, культури тощо). Інші консультативні органи під егідою міністерства: Національна Рада з науково-технологічних пошуків, Постійна конференція ректорів італійських університетів тощо.

Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і «вільних», що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних й інспектуються Міністерством освіти).

Розподіл ВЗО такий:

• 45 державних університетів;
• 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;
• 5 вільних (приватних): Univ. Cattolica del Sacro Cuore (Мілан), Univ. Commerciale Baccani (Мілан), Univ. Internationale degli Studi Sociali (Рим), Libera Univ. «Maria S.S.Assunta» (Рим), Univ. di Urbino;
• 3 державних університетських інститути: Inst. Universitario Navale (Неаполь), Inst. Univ. Orientale (Неаполь), Inst. Univ. di Architettura (Венеція);
• 4 вільних університетських інститути: Institute Universitario «C.Cattaneo» (Castellanza); Inst. Univ. di Lingue Moderne (Мілан), Inst. Univ. di Magistero «S. Orsola» (Неаполь), Inst. Univ. Campus biomedico (Рим);
• 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;
• 3 вищих школи: Scuole Noramle Superiore (Піза), Sc.di Studi Universitari e di Perfezionamento «S. Anna» (Піза), Sc.Intemazionale Superiore di Studi Avanzati (Трієст).

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

1. Інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання Міністерства della Publica Istruzione, а саме:

• 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн). Є вступні іспити, від яких звільнені учні середніх мистецьких закладів (ліцеїв та інститутів). Щороку проводяться перевідні іспити, наприкінці навчання видається диплом з мистецької спеціалізації;
• 4 вищі інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino). Зміст курсів визначається науково-дидактичною радою закладу. Абітурієнти повинні мати атестат зрілості і пройти співбесіду. Заняття приводять до певного випускного проекту, який захищається на випускному іспиті й дає право на отримання диплома, еквівалентного дипломам Академій мистецтв;
• Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки). Є вступний іспит і всього 30 місць на кожен із двох курсів;
• Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи. Навчання триває вісім років. Учні закінчують паралельно середню школу і впродовж ще трьох років опановують хореографію, викладання та сольний танець;

2. Інститути під егідою інших міністерств:

• 10 інститутів фізичного виховання (Рим та інші міста) з трирічним навчанням. Щоб вступити, треба мати атестат і скласти вступні іспити (кількість місць лімітована). Випускники одержують диплом викладача фізкультури;
• Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;
• Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з «металів та археологічних об’єктів» та мальованих картин. Вступ конкурсний (кількість місць обмежена), навчання триває три роки, у дипломі вказується фахова спеціалізація;
• Opificio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;
• школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;
• вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які мають два роки навчання. Після їх закінчення і року вдосконалення видається професійний диплом, визнаний державою. Не слід плутати ці дипломи з більш академічними, які видають після чотирирічних студій університети в Болоньї та Трієсті;
• військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

Академічний рік розпочинається 1 листопада і закінчується 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!