Реферат ” Побудова та властивості УДК “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Загальні відомості про УДК

І. Індекси УДК

ІІ. Основна таблиця

ІV. Знаки УДК

V. Методика індексування за УДК

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Акутальність теми. Універсальна десяткова класифікація (УДК) є міжнародною системою класифікування документів. Вона відповідає найістотнійшим вимогам до класифікації (міжнародність, універсальність, мнемонічність) та надає можливість відображати новітні досягнення науки й техніки без будь-яких суттєвих змін в її структурі.

Такої гнучкості не має жодна з існуючих систем класифікації. Наявність детально розробленої системи допоміжних таблиць визначників, здатність відображати нові поняття за допомогою розподілу рубрик від загального до окремого також роблять систему УДК гнучкою. Це дає змогу багатоаспектно розкривати зміст матеріалів за допомогою комбінування індексів. Застосування визначників безмежно розширює можливості класифікації та відкриває нові можливості для детального класифікування матеріалу.

УДК використовується для організації як вузькоспеціалізованих довідково-інформаційних, так і багатогалузевих фондів. Можливість єдиної систематизації інформаційних матеріалів робить систему УДК найзручнішою у процесі обміну інформацією між країнами. УДК охоплює всі галузі людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають змін в інших розділах.

В основі структури УДК — принцип десяткових дробів. Для позначення рубрик застосовують арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою. Десятковий принцип структури дає змогу безмежно розширювати її за допомогою приєднання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи загалом.

 

І. Загальні відомості про УДК

 

Універсальна десяткова класифікація існує понад 120 років. За цей період вона зазнала великих змін, не раз піддавалася критиці, але, незважаючи на це, й досі має надзвичайне поширення. Її історія тісно пов’язана зі створенням Десяткової класифікації М. Дьюї (ДКД). Мелвіл Дьюї (Мелвілл Луїс Косут Дьюї, англ. Melville Louis Kossuth Dewey, Melvil Dui, 1851–1931) розробив свою класифікацію в 1873 р., ще будучи студентом Амхертського коледжу.

У 1876 р. він анонімно опублікував її в книзі «Класифікація і предметний покажчик для каталогізації та розташування книжок і брошур у бібліотеці». Видання містило всього 42 сторінки, з яких 11 займала таблиця класифікації, що мала тисячу ділень. Решта припадала на вступну статтю, в якій автор виклав основні положення десяткової системи класифікації, й абетково-предметний покажчик.

Друге видання вийшло в 1885 р. із зазначенням прізвища упорядника і з першими словами назви «Десяткова класифікація…». Видання вже мало обсяг у 314 сторінок. Дьюї додав до таблиць абетково-предметний покажчик, який називався «Відносний покажчик» (у 12-му виданні кількість понять у ньому збільшилася до 43 тисяч). Поступово ці таблиці набули поширення в бібліотеках США, а згодом – в Англії. Виникнення Універсальної десяткової класифікації пов’язано з іменами бельгійських юристів Поля Отле (Поль Марі Ґіслайн Отле, фр. Paul Marie Ghislain Otlet, 1868–1944) і Анрі Лафонтена (фр. Henri La Fontaine, 1854– 1943), які висунули в 1895 р. ідею створення Міжнародного бібліографічного репертуару (МБР).

Передбачалося, що каталог міститиме інформацію про документи, будь-коли надруковані у світі. Оскільки здійснити це можна було лише в умовах широкого співробітництва фахівців з різних країн світу, у той самий рік вони скликали Міжнародну бібліографічну конференцію, учасники якої домовилися про заснування Міжнародного бібліографічного інституту (МБІ).

У штаб-квартирі МБІ в Брюсселі для реалізації цієї ідеї організовано Міжнародне бібліографічне бюро. Для зберігання й пошуку інформації різними мовами народів світу у величезному масиві карток природним був систематичний порядок, а отже, його потрібно було організувати відповідно до будь-якої класифікаційної системи.

Такої системи на рубежі XIX і XX століть не було, тож постало 27 питання її створення. На той час кожна бібліотека прагнула побудувати систематичний каталог за власною класифікаційною системою. Більш-менш науковий характер мали лише університетські системи, адже їхніми авторами були вчені – професори відповідних кафедр. Переважно ці системи не мали універсального характеру, оскільки відбивали інтереси певного навчального закладу.

Крім того, їхні системи позначень (класифікаційні індекси) були надзвичайно складними – укладачі застосовували різні абетки, арабські та римські цифри. П. Отле добре розумів, що для МБР потрібна не лише логічна, ієрархічна за своєю структурою, а й зрозуміла система індексації, позбавлена будь-яких національних рис. Отримане ним на початку 1895 р. п’яте видання Десяткової класифікації М. Дьюї – об’ємний том таблиць (235 сторінок) і покажчик до них (191 сторінка), мало безсумнівні зовнішні переваги, зокрема перспективи розвитку, вабило своєю простотою, прихованими можливостями.          Слід зазначити, що Десяткову класифікацію М. Дьюї розробляв як винятково «бібліотечну систему» для організації книжкових фондів в американських бібліотеках. У XIX ст. єдиним каталогом у бібліотеках США був словниковий, який поєднував функції абеткового (авторів і назв) і предметного каталогів. Фонди зазвичай були відкриті для читачів, тож зрозуміло, яке важливе значення мала система їх розстановки.

У червні 1985 р. П. Отле направив М. Дьюї лист, в якому виклав своє бачення щодо створення Міжнародного бібліографічного репертуару. Передбачалося, що його основою стане доопрацьована ДКД за участю та під патронатом М. Дьюї. Для цього потрібна згода автора на переклад таблиць французькою, німецькою та італійською мовами.

У відповідь М. Дьюї направив П. Отле офіційний дозвіл на використання ДКД з внесенням, за потреби, будьяких доповнень і змін. Цей дозвіл доповнювала згода автора на переклади ДКД. Згодом це рішення М. Дьюї оформив офіційно на ім’я МБІ. 2–4 вересня 1895 р. у Брюсселі відбулася Міжнародна конференція з бібліографії. Головне завдання, що поставили перед собою П. Отле і А. Лафонтен, було виконано: їхні ідеї здобули міжнародне визнання. Рекомендовано прийняти ДКД загалом і в найкоротші терміни добитися угоди між усіма країнами.

Тепер МБІ міг спокійно приступати до перепрацювання ДКД. З цього часу починається історія власне УДК, хоча офіційне публікування першого видання таблиць класифікації, що дістали через десятиліття назву «Універсальна десяткова класифікація», розпочалося лише в 1899 р. Загалом до 1905 р. опубліковано 35 випусків і вже в 1907 р. здійснено їх перевидання в одному томі під назвою «Керівництво до міжнародного бібліографічного репертуару» («Manuel du repertoire bibliographique universel»).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!