Реферат “Поняття лідерство та його особливості”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Специфіка поняття та сутність лідерства

ІІ. Стилі лідерства

ІІІ. Теорія лідерських якостей

IV. Перспективи жіночого лідерства

V. Основні складові частини ефективного керівництва трудовим колективом Індри Нуйі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні.

Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства.

На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої, лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей.

Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів. Я вважаю, що тема лідерства опрацьована науковцями в достатній мірі.

Спостерігаючи, я мушу визначити, що ця тема більш досконало розвинена та розроблена зарубіжними фахівцями. Це такі представники, як: Р. Танненбаум, І. Вешлєр і Ф. Масарик, Пітер Друкер, Ф. Фідлер, В. Врум та інші. Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання та затвердили себе як правдиві та науково обгрунтовані ідеї.

Мета дослідження: спрямоване на аналіз ефективності різних методів навчання та їх вплив на формування та посилення лідерського потенціалу учасників.

 

І. Специфіка поняття та сутність лідерства

 

Багатогранність та складність терміну «лідерство» випливають із різноманітних підходів та точок зору, які використовуються для його визначення. Для більш точного уявлення ми можемо звернутися до аналізу походження слів «лідерство» та «лідер». Англійське слово «leader» походить від дієслова «to lead», що перекладається як «вести».

У свою чергу, походження англосаксонського кореня у словах «lead», «leader», «leadership» зводиться до «laed», що перекладається як «шлях» або «дорога», тоді як дієслово «laeden» означає «мандрувати». Таким чином, «лідер» можна розглядати як того, хто йде попереду та вказує шлях іншим. У давній мові кельтів «leading» вказувало на уміння тримати курс та «переконувати інших слідувати за собою». Латинський еквівалент «gubernator» (правитель), що використовується у значенні слова «лідер», має смисл «рульовий на судні» [6].

Одним із широко прийнятих визначень лідерства, можна сказати, є твердження експертів у цій сфері, таких як Дж. Максвелл і Р. Кеттел, які стверджують, що лідерство – це здатність впливати на окремих осіб і групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення організаційних цілей. Згідно з їхніми думками, лідер – це особа, яка відіграє ключову роль у групі, керуючи, контролюючи та спрямовуючи дії інших членів групи на досягнення загальних цілей. Лідери організацій – це люди, які ефективно виконують функції як формального, так і неформального керівництва [7].

Важливо зауважити, що довготривалі спроби вчених виявити універсальні лідерські якості, що характеризують найбільш ефективних управителів, не принесли очікуваних результатів. Одночасно вчені підкреслюють ключові аспекти для лідера: цілісність особистості, що виникає з самопізнання, щирості та зрілості, глибоке розуміння взаємозв’язків, відповідальність за власну поведінку, спроможність служіння іншим, а також здатність «будувати своє життя як місію, а не просто кар’єру» у керівництві [6; 8].

Лідери часто характеризуються високою самокритичністю, сильною самооцінкою та високими стандартами щодо особистих та колективних цілей та цінностей. Лідерство також означає здатність впливати на інших, мотивуючи їх у груповому контексті, де багато людей мають спільні цілі, які їх об’єднують.

Психологи описують це як «спосіб, за допомогою якого одна особа впливає на іншу під час спільних дій, побудованих на сприйнятті, наслідуванні та взаєморозумінні». Це психологічна характеристика поведінки учасників групи, що базується на принципах вільного спілкування та добровільного підпорядкування» [6].

Тут важливо відзначити, що його вплив може бути корисним, ефективним та успішним. Лідерство вважається однією з унікальних явищ у суспільно-політичному житті, пов’язаних із виконанням управлінських функцій. У сучасному суспільстві лідерство є необхідністю, оскільки воно проникає у всі сфери людського життя.

Існують критерії оцінки лідерства, серед яких:

– бажання брати на себе відповідальність за інших. Бути лідером – це не лише керувати та направляти свою команду, але й мати прагнення вести їх за собою, так що вони не просто слідують, але й прагнуть бути разом з ним;

– мотивація досягнення першості. Бути лідером означає більше, ніж просто бажання бути першим. Це стосується досягнення кращих результатів, ніж у інших, що є результатом наполегливої праці, професіоналізму, компетентності, таланту та інших видатних якостей особистості;

– здатність впливати на інших. Щоб бути лідером та керувати командою, потрібно мати значний вплив. Це означає, по-перше, мати певний рівень влади. По-друге, вплив цієї особи не залежить від зовнішнього авторитету, але досягається самостійно.

 

IІІ. Теорія лідерських якостей

 

Теорія лідерських якостей є одним з ранніх підходів до вивчення та визначення лідерства. У цьому напрямку було проведено безліч досліджень, що призвели до складання великого списку виявлених лідерських якостей.

Було спробувано узагальнити й впорядкувати ці характеристики. Зазначені основні чотири якості, що визначають лідера, включають:

1. здатність до панування та домінування над іншими;
2. впевненість у власних силах;
3. активність та енергія;
4. знання у справі [4].

Проте ці чотири риси не вичерпно пояснюють виникнення лідерства. Багато людей, що мали ці якості, залишалися лише послідовниками. Подальше дослідження призвело до виділення чотирьох основних груп лідерських якостей: фізіологічних, психологічних чи емоційних, розумових чи інтелектуальних, та особистісно-ділових.

Фізіологічні якості, такі як зріст, вага, статура, зовнішність або енергійність рухів, та стан здоров’я, відносяться до цієї категорії. Може існувати певний зв’язок між цими якостями та лідерством. Проте бути фізично вищим чи крупнішим за середню особу в групі не гарантує лідерство. Ті, хто підкреслюють важливість фізіологічних аспектів, спираються на силу, що не є ключовою для успішного керівництва. Емоціональні та психологічні якості виявляються через особистість та мають корені як у вроджених здібностях, так і в вихованні.

Вроджені задатки можуть бути різноманітними:

1. психічні якості, які важко або майже неможливо змінити (наприклад, схильність до лідерства, темперамент, ризикова поведінка);
2. психічні якості, що можуть бути покращені (наприклад, рівень та структура інтелекту, пам’ять, здатність до адаптації) [2].

Психологічні якості змінюються під впливом життєвого досвіду та власної діяльності. Дослідження зв’язку розумових та інтелектуальних якостей з лідерством були проведені багатьма вченими, і загалом їх висновки підтверджують, що рівень цих якостей в лідерів вищий, ніж у тих, хто не відіграє лідерську роль.

Основними інтелектуальними здібностями для лідера повинні бути: бажання постійного самовдосконалення, відкритість для нових ідей і досягнень, широке мислення (системність, глибина, універсальність) та фахова компетентність (знання деталей та тонкощів управління), здатність до самопізнання.

Особистісно-ділові якості переважно визначаються набутими навичками та вміннями, які лідер розвиває для виконання своїх обов’язків. Це включає в себе ефективність у роботі, постійну готовність до виявлення ініціативи, підприємливість та здатність приймати нетрадиційні рішення.

Теорія лідерських якостей стикається з кількома недоліками. Список потенційно важливих лідерських якостей здається безкрайнім, у результаті чого створення «ідеального» образу лідера стає майже неможливим, а отже, складається труднощі у формулюванні основ цієї теорії. Підхід, спрямований на дослідження лідерських якостей, є цікавим, проте, на жаль, він не приносить користі у практиці. Тим не менш, ця концепція стала підґрунтям для виникнення та розвитку інших теорій лідерства.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!