Реферат “Поняття (парламент без парламентаризму) та його прояви у світовій парламентській практиці”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Парламентаризм: поняття та основні принципи

ІІ. Поняття «парламент без перламентаризму»

ІІІ. Процеси, що призводять до «парламенту без парламентаризму»

IV. Прояви «парламенту без парламентаризму» у світовій парламентській практиці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний світовий політичний ландшафт характеризується різноманітністю політичних систем та форм влади. Однак, незважаючи на цю різноманітність, однією з ключових складових будь-якої демократичної системи є парламентаризм – система організації державної влади, в якій велику роль відіграє парламент.

Однак, парламент у формальному розумінні може існувати, не відповідаючи принципам парламентаризму. Це приводить до явища, що ми можемо охарактеризувати як «парламент без парламентаризму».

Поняття «парламент без парламентаризму» є предметом значного дослідження у сучасній політологічній науці. Це явище свідчить про розрив між формою та змістом, між існуванням парламенту як органу державної влади і відсутністю ефективного виконання ним своїх функцій у системі розділу влади. Парламент без парламентаризму може призводити до різних негативних наслідків для демократії, правової держави та суспільства в цілому.Саме тому, розуміння проблем «парламенту без парламентаризму» стає надзвичайно важливим для всіх, хто цікавиться політикою, правознавством та суспільними науками.

Ми спробуємо розібратися у сутності цього явища, виявити фактори, які призводять до його виникнення, і проаналізувати його наслідки для демократії та правової держави. Крім того, ми розглянемо конкретні приклади країн, де спостерігаються прояви «парламенту без парламентаризму», щоб краще зрозуміти це явище і його вплив на політичний процес.

Дослідженням сутності поняття «парламент без парламентаризму» присвячено праці багатьох вчених, серед яких: Л. Баликіна, В. Гошовська,
І. Куян, Ю. Остапець, О. Сас, О крипнюк, С. Сидоренко, С. Рабінович,
І. Осадчук та інші.

Мета дослідження полягає в аналізі поняття «парламент без парламентаризму» та вивченні його проявів у світовій парламентській практиці.

 

І. Парламентаризм: поняття та основні принципи

 

Термін «парламентаризм» (франц. parlementaris – парламентська система, від parlement – парламент, від parler – говорити) у конституційному праві має декілька значень. Найбільш поширеним є розуміння парламентаризму як системи організації державної влади, для якої характерним є визнання провідної й істотної ролі парламенту [1, с. 101].

Сутність парламентаризму, як зазначав С. Котляревський, зводиться до того, що реальна виконавча влада, відповідальна за свої дії й узгоджена з волею законодавчих зборів, встановлюється гармонія народних представників між виконанням закону і самим законом.

Широке визначення парламентаризму, в якому відображається і змістовна його характеристика, і формальні ознаки, запропоноване А. Георгіцею, на думку якого: «Парламентаризм – це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація державної влади у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян» [3, с. 26-31].

Об’єктом парламентаризму є суспільні відносини, що визначають Україну як демократичну соціальну державу й система функціонування та інституалізації представницької і законодавчої влади.

Предметом парламентаризму є феномен парламентаризму в історичному, аналітичному, національному аспектах, еволюція теорії парламентаризму, класифікація, структура, функції, тенденції розвитку сучасних парламентів
[4, с. 184].

 

ІІ. Поняття «парламент без перламентаризму»

 

Поняття «парламент без парламентаризму» відображає ситуацію, коли існує парламент у формальному розумінні – законодавчий орган держави, але його роль та функції не відповідають принципам парламентаризму. Сутність цього поняття полягає в розриві між формою та змістом, між існуванням парламенту як органу державної влади і відсутністю ефективного виконання ним своїх функцій у системі розділу влади. розширити думку [1].

За словами вчених, «парламент без парламентаризму» є «відхиленням від демократичних принципів управління» [3]. У такій ситуації, парламент може фактично втрачати свої повноваження, бути під контролем виконавчої влади чи інших впливових груп, що призводить до порушення розділу влади, коли виконавча влада має переважний вплив на законодавчий процес, а парламент стає маріонеткою у руках влади.

«Парламент без парламентаризму» може спричиняти відчуття безпорадності та розчарування серед громадян, оскільки це свідчить про відсутність реального механізму впливу громадян на політичний процес та прийняття рішень. Це може підірвати довіру до інститутів демократії та призвести до зростання соціальної напруги.

Відсутність парламентаризму в парламенті також може мати серйозні наслідки для демократії та суспільства в цілому.

Розглянемо деякі з них:

1. Порушення принципів демократії, коли аарламент без парламентаризму не забезпечує реальної участі громадян у прийнятті рішень. Це порушує один із основних принципів демократії – принцип народовладдя, за яким влада повинна ґрунтуватися на волі та довірі народу.
2. Зростання соціальної напруги. Це коли громадяни відчувають, що їхні голоси не враховуються в політичних процесах та прийнятті рішень, це може викликати невдоволення та протести. Нерівність участі та впливу на політичний процес може спричинити зростання соціальних конфліктів та напруги.
3. Порушення довіри до інститутів демократії (коли громадяни втрачають віру у те, що їхні обранці дійсно представляють їхні інтереси та відображають їхню волю, це може призвести до втрати довіри до парламенту та інших демократичних інститутів, що впливає на легітимність влади та стабільність демократичного устрою).
4. Віддалення влади від народу. Відсутність парламентаризму може призвести до зростання влади еліт та віддалення влади від народу. Політичні рішення можуть прийматися в інтересах обмеженого кола осіб чи груп, що порушує принципи рівності та справедливості [3; 9].

 

IV. Прояви «парламенту без парламентаризму» у світовій парламентській практиці

 

Нині у світовій парламентській практиці ми можемо спостерігати різноманітні прояви «парламенту без парламентаризму», коли існує формально функціонуючий парламент, але його роль та функції не відповідають принципам парламентаризму. Розглянемо детальніше особливості «парламенту без парламентаризму» на прикладі таких країн як Казахстан, Угорщина та Туреччина.

У Казахстані існує парламентська система, проте політична реальність показує обмеження у функціонуванні парламенту та його залежність від президента. Протягом багатьох років казахстанський парламент, Меджліс, переважно служив як формальний орган, який підтримує рішення президента та його партії «Нұр Отан». Законодавчий процес контролювався виключно зверху вниз, без значного внеску депутатів [2].

Умови виборчих кампаній часто не відповідають міжнародним стандартам демократії, а опозиційні партії та незалежні кандидати стикаються з перешкодами та обмеженнями у виборчих процесах. Це призводить до того, що склад парламенту в основному відображає інтереси владної еліти, а не широких верств населення. Брак внутрішньопарламентської демократії, контроль президента над парламентськими процедурами та обмеження політичних свобод у країні забезпечують існування парламенту, де влада фактично концентрується у виконавчому органі та його лідерах.

Що ж до Угорщини, то ця країна також є прикладом країни, де спостерігаються ознаки «парламенту без парламентаризму». В останні роки угорський парламент, Оршаг, став предметом критики з боку міжнародних спостерігачів та правозахисних організацій.

За останні роки, уряд Угорщини під керівництвом прем’єр-міністра Віктора Орбана запровадив ряд законодавчих ініціатив, які обмежили політичні та громадянські свободи, зокрема свободу слова, незалежність ЗМІ та незалежність судової системи. Багато з цих ініціатив пройшли через парламент завдяки домінуючій позиції урядової партії «Фідес» [6].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!