Реферат ” Порівняльний аналіз функцій політичної поведінки презедентів незалежної України “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Аналіз напрямків політичної діяльності президентів незалежної України та рейтингу довіри виборців. 4

ІІ. Порівняльний аналіз функцій політичної діяльності президентів незалежної України. 9

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

 

Мета та завдання роботи. Метою роботи був аналіз функцій політичної поведінки шістьох президентів незалежної України, спираючись на напрямки діяльності та рейтинг довіри населення.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

1. провести аналіз напрямків політичної діяльності кожного із президентів та проаналізувати рейтинг довіри виборців;
2. провести порівняльних аналіз функцій політичної діяльності кожного із президентів незалежної України.

Об’єкт дослідження: комплексний порівняльний аналіз функцій політичної поведінки президентів незалежної України.

Предмет дослідження: політичні реформи та напрями діяльності кожного із президентів незалежної України (Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка та Володимира Зеленського).

 

І. Аналіз напрямків політичної діяльності президентів незалежної України та рейтингу довіри виборців

 

Результати функціонування політичної системи, прийняття і впровадження важливих політичних рішень залежать від активності й компетентності лідера держави, його ставлення до структури влади, здатності впливати на напрям діяльності інститутів влади тощо. Саме глава держави як політичний лідер є первинною особистістю в системі управління та суспільстві, адже він наділений свідомістю і здатністю самостійно брати участь у політичному житті, впливати на поведінку і становище інших людей та системи в цілому. Тобто, політичний лідер – це голова держави, який користується високим авторитетом у суспільстві, має реальну владу і здатний її здійснювати задля розв’язання політичних та соціальних завдань [7].

За час незалежної України було шість лідерів держави, які так чи інакше мали прямий вплив на формування державної політики, та й держави в цілому. Саме ці люди формували та продовжують формувати авторитет України і представляти її інтереси у всьому світі. Вони, як ніхто інший, розуміють свою відповідальність, будучи очільниками молодої незалежної держави.

У демократичній країні саме народ обирає Главу держави. Українці за час її незалежності робили свій свідомий вибір шість разів. Важко однозначно сказати, що було визначальним при здійсненні вибору: це і передвиборча програма і особиста приязнь чи довіра до кожного із кандидатів.

Так чи інакше, для можливості переходу до аналізу напрямів діяльності кожного із президентів, варто згадати, за яких умов проходили президентські вибори у свій час та якою була довіра до кожного із президентів України серед населення.

Першим президентом незалежної України був Леонід Кравчук. Він переміг на виборах 1991 року з результатом 61,6 % голосів. Через рік його перебування на посаді його рейтинг складав 16 % довіри серед українців [4,6].

Наступним президентом був Леонід Кучма, який у 1994 року виграв президентські вибори у свого попередника із результатом 52,15 %. Але вже через рік він втратив частину довіри населення. У 1995 році президентові Кучмі довіряли 38 % громадян, а до 1999 року цей показник впав до 13 %. Попри падіння рівня довіри українців, Леонід Кучма виграв свої другі вибори президента у 1999 році із 36,49 % у першому турі і 56,25 % у другому. Далі цей показник падав і наприкінці терміну президентові довіряли 15 % виборців. Як бачимо, тенденція довіри невтішна – наприкінці терміну правління довіра серед населення різко знижувалась для обох президентів [2,3].

У 2004 році президентом став Віктор Ющенко, отримавши у повторному другому турі виборів 51,99 % голосів. Наступного року дослідження показували рейтинг довіри до глави держави на рівні 49 %. Помітне падіння цього показника для В. Ющенка почалося у 2006-му, коли йому довіряли вже 29 % громадян. Стрімкий обвал рівня довіри до президента Ющенка відбувся у 2009 році, коли рейтинг довіри склав лише 9 %. Тенденція падіння довіри українців до Віктора Ющенка як президента зберігалася до завершення його терміну, адже на виборах президента 2010 року він отримав найменший результат для чинного президента України – 5,5 % голосів виборців [1,2].

Четвертий президент, Віктор Янукович, переміг на президентських виборах 2010 року з результатом 48,95 %. У 2011-му довіру до глави держави зберегли 30 % українців. У 2014 році довіра до Віктора Януковича стрімко впала до 10 %. В результаті Революції гідності В. Януковичу довелося відмовитися від своєї посади і втекти з України [1,3].

У 2014-му Петро Порошенко виграв вибори президента України в один тур, він отримав 54,7 % голосів виборців. Зниження рівня довіри до нього як до глави держави почалося практично одразу після виборів. Вже у 2014-му цей показник становив 48,4 %. Через рік про довіру президентові Порошенку заявляли вже 30 % опитаних громадян [1,3].

Сьогоднішній президент, Володимир Зеленський, став очільником нашої держави у 2019 році. У другому турі виборів він отримав 73,22 % голосів. У 2020-му йому довіряли 51,5 % українців [1,2].

Така статистична інформація наштовхує на необхідність глибокого аналізу діяльності президентів, їхніх перемог та поразок в очах виборців України.

Для початку, проведемо короткий аналіз щодо того, які саме фактори діяльності призвели до падіння рівня довіри до Л. Кравчука. Перед першим президентом України постало одне з найголовніших завдань – почати презентацію України усьому світу як незалежної держави. Це було далеко не просте завдання, адже на міжнародній арені Україна сприймалася як частина Росії. З перших днів свого президентства Л. Кравчук обстоював ідею про формування самостійної зовнішньої інформаційної політики української держави. Україна, за його словами, – це європейська держава, і вона має входити до європейських структур. Визначним кроком для України стало рішення про відмову від ядерного озброєння. Леонід Кравчук активно обстоював ідею позаблокового та без’ядерного статусу України. Саме тому Україна, маючи третій за могутністю ядерний потенціал у світі, перетворилась на без’ядерну державу [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!