Реферат “Порівняння української та індійської міфології”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Міфологічні боги українського та індійського народів

2. Релігійні свята в українського та індійського народів

3. Вплив міфологічних уявлень на сучасну культура та мистецтво України та Індії

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У світі культур та вірувань міфологія завжди відігравала ключову роль у формуванні світогляду та традицій різних народів. Порівняння міфологічних систем різних культур надає нам неймовірну можливість відкрити перед нами унікальний світ сутності цих народів, а також їхніх спільних та відмінних особливостей.

Однією з цікавих паралелей є порівняння української та індійської міфології. Порівняння української та індійської міфології дозволяє нам не лише краще зрозуміти культурну спадщину цих народів, а й виявити глибинні зв’язки між ними.

Вивчення міфологічних систем різних культур є джерелом безцінного збагачення нашого розуміння сутності та унікальних рис кожного народу, а також розкриття загальних мотивів та символів, які є властивими всьому людству. Саме тому, комплексне дослідження української та індійської міфологій може пролити світло на загальні аспекти та унікальні особливості культурного спадку, що сприятиме глибшому розумінню сучасної багатокультурної суспільності. Таке дослідження розширить наше бачення різноманітності та відмінностей між культурами, а також допоможе відкрити нові горизонти для подальших досліджень у сфері міжкультурного взаємодії.

Питанням вивчення особливостей української та індійської міфології присвячено праці багатьох вітчизняних та закордонних вчених. Так, дослідженням української міфології присвячено праці В. Войтовича, В. Гнатюка, Г. Лозко та М. Тиводар. Вони детально вивчали особливості української міфології та її вплив на релігійний та духовний розвиток народу. Вивченням особливостей індійської міфології займалися С. Ачутананда,
Р. Далал та Я. Кнапперт.

Метою реферативного дослідження є комплексне вивчення особливостей української та індійської міфології та їх порівняльний аналіз.

 

1. Міфологічні боги українського та індійського народів

 

В перекладі з грецької «міф» – слово переказ – означає сказання про давні вірування народу щодо походження землі, явищ природи, богів героїв, Всесвіту. Міфологія – сукупність міфів того чи іншого народу. Міфи слід відрізняти від казок, які вже у стародавні часи сприймалися як вигадки, плід фантазії, в той час, як до міфів ставилися як до імовірних подій. Міфи також відрізняються від легенд, які найчастіше розповідають про реальних осіб, або справжні події [3, с. 68].

Українські міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов’язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. їхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини й дочки, їхня худоба та поля. Міфологічні сюжети яскраво забарвлені родинним побутом княжої доби. Як писав І. Нечуй-Левицькнй: «Ми не бачимо в народній фантазії охоти до негарних неестетичних велетенських міфічних образі», до тих величезних, страшних, головатих та рогатих богатирів зі страшними антинатуральними інстинктами, які любить німецька і великоруська міфологія» [3, с71].

В. Гнатюк до давньоукраїнських божеств зарахував Сварога, Перуна, Дажбога, Хорса, Велеса (Волоса), Стрибога, Трояна, Макошу, Світовита, Сімаргла, Палія, Купала, Ярила, Громовика і Бурівника [2].

Окреслимо детальніше основних богів українського народу.

Сварог є богом небесного вогню, кузні й землі в українській міфології. Його ім’я походить від слов’янського «свар» або «світло», що символізує сонячне світло, тепло й енергію. Він є представником батьківських сил природи, які допомагають зберегти баланс у світі. Сварог уособлює силу творення й перетворення, він є покровителем ремесел, особливо ковальства та ковальських мистецтв, оскільки він є ковалем богів. Він часто зображується як старий чоловік з бородою, який працює за ковальним верстатом.

Сварог також має велике значення в українській міфології як бог, який веде людей до перемоги в боротьбі зі злом. Він приносить вогонь і світло в темряву, символізуючи перемогу світла над темрявою, добра над злом. У цьому контексті Сварог є важливим символом сили, мудрості та справедливості в українській міфології.

 

2. Релігійні свята в українського та індійського народів

 

Релігійна свідомість українців формувалася на ґрунті найдавніших уявлень про Всесвіт, які залишили нам у спадок попередні цивілізації, – трипільська, скіфська, слов’янська. Духовний досвід своїх предків українці передавали наступним поколінням у вигляді обрядів, звичаїв, міфів, казок, пісень тощо.

Науковці зауважують, що релігійні свята в українського народу мають глибокі корені і відображаються у широкому спектрі обрядів, традицій та обрядовості. До найважливіших свят українців відносять: Великдень, Різдво, Трійцю, Івана Купала та Богородицю [1, с. 173]. Розглянемо детальніше деякі з них.

Великдень є одним з найбільших та найдавніших християнських свят в Україні. Святкується він в неділю після весняного рівнодення, яке випадає на початок весни, коли день і ніч мають приблизно однакову тривалість. Великдень відзначає Воскресіння Ісуса Христа, яке є центральною подією у християнстві, символізуючи перемогу життя над смертю.

Українці готуються до святкування Великодня заздалегідь. Вони очищають свої домівки, прикрашають їх писанками та іншими великодніми символами. Одним з головних обрядів є освячення пасок, яєць, м’яса та інших продуктів у церкві. Особливою увагою користуються паски – особливі хліби з символічним оформленням, що символізують воскресіння Христа.

Святкування Великодня у сім’ї – це час зібратися разом, відзначити святковий обід, на якому обов’язково присутні паски, яйця, ковбаса та інші страви. Традиційно також влаштовують кутю – солодку кашу з пшениці або ячменю, яка символізує воскресіння та добробут. Разом із святковим столом українці влаштовують різноманітні обряди та традиції, такі як обмін вітаннями, розбивання писанок, колядування та різноманітні ігри та забави

Різдво святкується 7 січня за григоріанським календарем або 25 грудня за юліанським. Це день народження Ісуса Христа, який є важливою подією у християнстві.

Основним обрядом святкування Різдва є великий святковий обід, на якому головною стравою є кутя – каша з пшениці або ячменю, яка символізує об’єднання родини та віру в нове життя. Українці також готують і споживають різноманітні страви, такі як капуста з горошком, калачі, вареники, салати та солодощі [3, с. 87].

Одним із найважливіших елементів святкування Різдва є колядування. Молодь виходить на вулиці з колядками, щедруваннями та різдвяними піснями, вітаючи людей зі святом та бажаючи їм щастя та добробуту. Вони отримують від людей гостинці у вигляді грошей, яєць або смаколиків.

Також у цей день відбуваються різноманітні традиційні обряди, такі як святкове відкривання обрядового хліба – колача, обмін подарунками, спільні молитви та відвідування церков. Важливою частиною святкування Різдва є також спільний час проведення з родиною та близькими, де люди обмінюються теплими словами та найкращими побажаннями на майбутнє.

Івана Купала, також відомого як Івана Купала або Івана Купайла, є одним із найстаріших та найбільш улюблених народних свят в Україні. Він відзначається в ніч з 6 на 7 липня, що відповідає старому юліанському календарю, і зазвичай випадає на середину літа, коли природа вибухає рясністю рослин і квітів. Це свято має давні коріння, змішане з язичницькими та християнськими обрядами, що символізує об’єднання земного та небесного, жіночого та чоловічого, смерті та відродження [2, с. 56].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!