Реферат ” Психолого-педагогічні умови засвоєння знань “

Зміст

Вступ

1.Психологічні особливості засвоєння учнями знань

2.Способи і рівні засвоєння змісту навчального матеріалу

3.Стратегія діяльності вчителя, спрямована на дотримування під час навчання закономірностей внутрішнього процесу засвоєння знань учнями

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички. У педагогічному процесі педагогічні категорії взаємопов’язані та взаємозумовлені. Як у широкому соціальному так і у широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: Викладача використовувані ним засоби і методинавчання, учня, який працює під керівництвом вчителя на занятті та самостійно в дома, забезпечення навчального процесу наочністю та ТЗН. Під поняттям «процес навчання» розуміють взаємодію учителя і учня. Навчання як один з видів людської діяльності складається з двох взаємозв’язаних процесів викладання і учіння. Викладання – діяльність учителя в процесі навчання що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництво роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Мистецтво вчителя полягає у з’ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів. Центральним в усіх теоріях навчання, учіння, навчальної діяльності є поняття «засвоєння!. Саме засвоєння наукових знань і відповідних їм умінь є основною метою і головним результатом навчальної діяльності ( В. Давидов). За визначенням С. Рубінштейна, процес міцного засвоєння знань є центральною ланкою процесу навчання, який не зводиться до запам’ятовування та таке опанування матеріалу, яке дає змогу вільно використовувати його в різних ситуаціях.

 

1. Психологічні особливості засвоєння учнями знань.

 

Шляхом розв’язання навчальних розумових завдань, сходження від абстрактного до конкретного, від загального до індивідуального відбувається засвоєння наукових знань.

Обравши шлях сходження від абстрактного до конкретного, діти спочатку повинні засвоїти основні поняття – складові теорії науки (навчального предмета), що дає розуміння його загальних ознак, допомагає розкриттю часткових виявів. Одночасно цей шлях, особливо для молодших школярів, повинен поєднуватися із зворотним: від конкретного до загального.

Засвоєння є процесом приймання, значеннєвої переробки, збереження отриманих знань, застосування їх у розв’язанні практичних і теоретичних завдань. Воно має складну внутрішню структуру, яка охоплює отримання нової інформації; перетворення (трансформація); пристосування інформації до розв’язання завдань, перевірку і контроль результатів [5, c. 376].

Психологічними компонентами засвоєння є:

а) позитивне ставлення до навчання, що виражається в увазі та інтересі учнів до змісту навчання. Дидактично це пов’язується з оптимальним для засвоєння навчального матеріалу учнями кожної вікової категорії темпом навчальної роботи;

б) процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом, що пов’язано з використанням наочності, ви­хованням в учнів спостережливості, при цьому наголошується на взаємозв’язку предметної, зображувальної, схе­матичної (в т. ч. символічної) та словесної наочності;

в) мислення як процес активної переробки отриманого матеріалу, осмислення і розуміння зв’язків і відношень, включення нового матеріалу в систему засвоєного учнем знання;

г) процес запам’ятовування і збереження отриманої і переробленої інформації, який залежить від ефективності запам’ятовування і збереження інформації, від конкретної установки на запам’ятовування (мета, характер використання в практиці тощо) та включення в активну власну діяльність);

ґ) необхідність зв’язку предметної, образотворчої (в т. ч. Символічної) і словесної наочності. Учень зможе засвоїти Нове поняття тільки тоді, коли в нього буде необхідна перцептивна основа – відчуття та образи, що відповідають цьому поняттю. Тому сходження від абстрактного до конкретного повинне супроводжуватися сходженням від конкретного до абстрактного. Особливо це стосується навчання у початковій школі.

Усі компоненти засвоєння формуються у двосторонньому процесі навчальної взаємодії, де вони взаємопов’язані і взаємозумовлені системою «вчитель – навчальний матеріал – учень». Ці психічні процеси взаємозалежні і взаємо-проникні. Найбільша їх ефективність зумовлюється конкретністю настанови на запам’ятовування (час, мета, характер використання у практиці тощо); включеністю учня в активну самостійну діяльність. Так, за настанови на важливість навчального правила (закону) можливість використання його у житті, у порівнянні з іншими правилами, буде зафіксоване, утримане в пам’яті міцніше, ніж коли б довільно заучувалося. У процесі засвоєння відбувається формування усіх процесів сприймання, запам’ятовування, мислення. Основними його стадіями є первинне ознайомлення з матеріалом (сприйняття); осмислення; закріплення; оволодіння (оперування матеріалом у різних умовах – на практиці, у процесі розв’язування завдань) [5, c. 376].

Відповідно до цієї моделі процес засвоєння складається з таких етапів:

1) ознайомлення, під час якого учні отримують необхідні роз’яснення про цілі дії, їм показують, на що необхідно орієнтуватись, як її слід виконувати, у них виникає необхідна мотивація;

2) матеріальна (матеріалізована) дія, тобто виконання її в матеріальній, розгорнутій формі. Це сприяє освоєнню учнями змісту дії (складу операцій, правил виконання), об’єктивному контролю вчителя за виконанням кожної операції;

3) зовнішнє мовлення, у процесі якого всі елементи дії реалізуються в усному чи писемному мовленні. На цьому етапі відбувається узагальнення дії, яка ще не є автоматизованою, «згорнутою».

4) зовнішнє мовлення, під час якого дія виконується у формі проговорювання «про себе». З дією продовжують відбуватися зміни у напрямі узагальнення і згортання;

5) виконання дії у формі внутрішнього мовлення, внаслідок чого вона максимально згортається і автоматизується.

Сприймання матеріалу пов’язане з його осмисленням^ яке випереджує сприймання, включається в нього, надбудовується над ним. Осмислення – другий етап сприймання, який входить у перший і є основою третього – запам’ятовування, що виступає не тільки постійним осмисленням, включенням у нові значеннєві зв’язки, але переосмисленням цього матеріалу. Головне, щоб постійно відбувалося не тільки «повторювальне», але й вільне відтворення навчального матеріалу.

Важливим етапом засвоєння є застосування навчального матеріалу на практиці, коли оволодіння знаннями спрямоване вже не на навчання, а на практичну мету.

Основними характеристиками засвоєння є:

а) міцність (незалежність використання засвоєних знань і вироблених умінь від часу, різноманітність ситуацій та умов їх застосування). Вона суттєво залежить від си­стемності, смислової організації сприйнятого навчального матеріалу, його особистісної значущості і того емоційного відгуку, який цей матеріал викликає в учня. Якщо навчальний матеріал, його сприймання, запам’ятовування викликає почуття радості, задоволення, то це створює психологічні передумови для ефективного засвоєння, краще засвоюється те, що включене в діяльність і спрямоване на використання в майбутній практиці;

б) керованість (активність учня у засвоєнні) та особистісна зумовленість засвоєння (зворотний вплив засвоєння на формування особистості школяра: нових мотивів, цілей, стратегій засвоєння, оцінювання тощо);

в) узагальненість на рівні принципу, програми (розуміння учнем основного правила, закономірності, основної стратегії дії) і способу дії (розуміння шляху її здійснення);

г) готовність (легкість) актуалізації знань, повнота і системність. Характер дій свідчить про всі характеристики засвоєння, які можуть бути не тільки безпосередніми, але й опосередкованими через дії.

Характер засвоєння залежить від вікових можливостей учнів, використовуваних засобів, співвідношення репродуктивних і продуктивних дій, здатності узагальнювати [6, c. 559].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!