Реферат “Релігійність та особистісна зрілість”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Релігійність особистості у процесі її розвитку соціалізації.

ІІ. Аналіз видів релігійності та етапів її розвитку особистості.

ІІІ. Ознаки релігійності, які впливають на особистісну зрілість. 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Становлення і розвиток різнобічно розвиненої особистості є важливою метою держави. Нестабільність сучасного світу, значна кількість екологічних, інформаційних та військових катастроф зумовлюють низьку толерантність до невизначеності сучасної особистості, підвищують поріг її чутливості до переживання різних життєвих ситуацій, формують тривожність та відчуття постійної небезпеки, що стимулює до пошуку джерел підтримки, безпеки та психологічного благополуччя.

Важливо пам’ятати, що кожна людина сьогодні є учасником політичних, правових, економічних, освітніх, наукових, релігійних та інших систем. У суспільстві вона виконує безліч різних ролей, які часто не залежать одна від одної. Для кожної з ролей необхідною є внутрішня незалежність. Важливо не ототожнюватися повністю з будь-якою з ролей, відчувати власну зрілість та цінність.

Одним із шляхів самоствердження сьогодні є релігія, яка надає людині впевненості й знижує тривожність. Саме такий ракурс вивчення релігійності особистості як чинника психічного здоров’я, психологічного благополуччя, якості життя спостерігається у сучасній науці, змінюючи попередні тенденції дослідження релігійності як негативного чи нейтрального явища, що знижує активність суб’єкта.

Мета даної роботи полягає у змістовному дослідженні впливу релігійності на особистісну зрілість.

Об’єкт дослідження: поняття релігійності особистості.

Предмет дослідження: залежність прояву релігійності на зрілість особистості.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. Релігійність особистості у процесі її розвитку та соціалізації

 

В процесі соціалізації релігійність включається в складну систему соціально-психологічних характеристик особистості. В процесі розвитку можуть бути визначені ті чи інші елементи релігійної системи. Релігійність особистості являє собою складну цілісність, включену в загальний ансамбль особистісних якостей і систему соціальної взаємодії. Релігійність особистості має певну логіку розвитку і становлення, що складається в послідовній зміні етапів. Вищі етапи розвитку релігійності особистості відповідають вищому рівню особистісної автономії, толерантності, зрілості і рефлексивності.

Це призводить, у свою чергу, до вищої якості соціальної взаємодії. Релігійність особистості може бути розглянута не лише в контексті конкретного змісту окремої релігійної доктрини, а й більш універсально, як глибинна особистісна структура, що розвивається у процесі соціалізації людини У визначенні релігії такого роду релігійність особистості розуміється як глибинний екзистенціальний вимір, який не зводиться або не обов’язково звужується до будь-якої конкретної конфесійної форми. З даних позицій людина релігійна, якщо вона задається питаннями, куди вона рухається, звідки прийшла, що буде після смерті, яка роль випадку в житті, в чому сенс життя тощо [9].

Релігійну свідомість або релігійність особистості не легко визначити із соціально-психологічних позицій. Цей процес утруднений тим, що торкається системи цінностей і переконань багатьох людей, зокрема психологів. Релігійна свідомість і релігійність особистості підпорядковані загально психологічним і соціально-психологічним закономірностям. Більше того вони наслідують певні стереотипи, які існують у конкретному соціально-культурному просторі. На думку вченої, доцільно досліджувати релігійність у контексті соціалізації особистості на матеріалі функціонування сім’ї, по-перше, як існування традицій і норм у конкретному мікро-середовищі, а по-друге, у здатності людини встановлювати міжособові відносини у родині [2].

Розгляд свідомості як одночасно індивідуальної і соціальної реальності добре узгоджується з уявленнями про релігійні феномени. Релігійна свідомість в працях деяких психологів розглядається як одна з форм свідомості [4; 6], підкоряючись загальним закономірностям. При цьому не обговорюється питання про те, «справжня» ця свідомість чи ні. Це питання стосується радше змістових, універсальних проявів, аніж варіативних і мінливих компонентів свідомості. Таким чином, область релігійності особистості і релігійної свідомості не можна вивести зі сфери суспільних дискусій з приводу того, яка релігійна доктрина правильніша. Інакше тоді релігійна свідомість звелася б до предметності, до певної релігійної істини. Натомість дослідження релігійної свідомості повинно виходити з предметної площини у сферу транседенції і визначення зв’язку релігійності із духовністю особистості, її здатністю слідувати моральним законам упродовж життя.

Релігійна свідомість визначається низкою авторів як свідомість, істотною характеристикою якої є ставлення особистості до «кінцевої інстанції», деякої непізнаної реальністі за межами особистості. Таким чином, релігійна свідомість постає як одна зі спроб усвідомлення метасвідомих процесів. Аналіз релігійної свідомості, зроблений, наприклад І. Богачевською, призводить до розуміння деяких загальних закономірностей свідомості як такої [1].

І. Богачевська констатує релігійність, що розуміється структурно і психологічно як властивість свідомості взагалі, властиве не тільки ортодоксальним віруючим, а й широкому колу людей. Пояснення релігійної свідомості з позиції метасистемного підходу є складним завданням, яке не можливо реалізувати в рамках окремого підходу. Адже дослідження релігійності передбачає, з одного боку, її формування у контексті особистості, а з іншого, її впливу на соціальну взаємодію. Стадії релігійного розвитку припускають просування від недиференційованої віри до універсальної. Вчений розширює категорію віри і пов’язує її з особистісною ідентичністю, сенсом життя, афективною сферою. Таке розширення, з одного боку, приводить до ґрунтовнішого розгляду проблеми релігійності особистості та її розвитку. З іншого боку, критерії цієї релігійності виявляються дещо розмитими.

Етапи розвитку релігійності особистості зачіпають не тільки релігійність як таку, а й широке коло особистісних якостей, соціальні ролі, бачення світу, моральне судження тощо. Просування по етапах релігійного розвитку пов’язане з набуттям особистісної віри, збільшенням відповідальності та автентичності, толерантності та солідарності з іншими людьми, рефлексивності. Саме тому релігійність особистості досліджується не лише у контексті соціалізації особи, а й в контексті її вікового розвитку. Психологічні концепції, що виділяють етапи релігійного розвитку особистості, необхідно порівняти з концепцією А. Коваленка, який розглядав етапи розвитку морального судження в онтогенезі [8]. Вчений, досліджуючи моральний розвиток, зіштовхнувся з тим, що досліджувані залучали у відповідях релігійну аргументацію, яку автор не розглядав, концентруючи увагу на моральному судженні як такому. У більш пізніх роботах він приділяв велику увагу феномену релігійності, задаючись питанням про апріорні причини моралі. Ці причини вчений шукав в релігійних феноменах, підійшовши впритул до релігійних механізмів розвитку моралі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!