Реферат “Революція Гідності: прагнення волі”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Асоціація України з Європейським Союзом 

ІІ. Революція Гідності: прагнення волі 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено. Бо історія штука не скороспішна. Коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.

Те, що ми всього цього не відчуваємо, пояснюється одним: ми надто ще наближені до тих подій, надто емоційно сприймаємо їх. І за окремими деревами, як кажуть, не бачимо лісу. З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути більш повну картину того, що сталося. Але, щоб пазл склався повністю, має пройти ще чимало часу.

На четвер, 21 листопада 2013 р., всього за тиждень  до запланованого підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, голова діючого Кабінету Міністрів оголосив, що підписання не буде, принаймні, не протягом тижня на майбутньому саміті у Вільнюсі. Те, що послідувало після цього, був спонтанний народний протест по всій Україні, який розвинувся в добре організовану національну революцію, котра, в кінцевому рахунку, зосередилася в столиці України – Києві.

Революція була названа Євромайдан, але цей термін охопив його суть тільки до ночі з 30 листопада на 1 грудня. У ту ніч український режим  наказав своєму спеціальному поліцейському підрозділу (” Беркут” )  розігнати протестантів, нападаючи і б’ючи їх  гумовими та пластиковими кийками. Багато хто з протестуючих студентів отримали важкі поранення, один з них помер, і кілька були заарештовані. Але це  призвело до того, що люди масово почали виходити на вулицю і Європротест перетворився в Єврореволюцію.

 

І. Асоціація України з Європейським Союзом

 

Завдяки відносинам з Європейським Союзом Янукович сподівався отримати визнання на Заході та отримати більшу підтримку виборців в Україні, які прагнули європейських стандартів життя та захисту людських прав. Вираженням цієї політики стала Угода про асоціацію України з ЄС, що передбачала співпрацю у проведенні реформ, в енергетиці, захисті прав людини, встановленні безвізового режиму з ЄС тощо [1].

Асоціація з ЄС була інструментом оновлення країни та давала надію на розвиток. Складовою частиною Асоціації з ЄС була Угода про зону вільної торгівлі. Цією угодою передбачалося, що 97% найменувань всіх українських товарів мали експортуватися до ЄС без мит. Зменшення митних зборів для українських товарів на ринку ЄС мало відбутися вже в перший рік дії Угоди.

Натомість мита для європейських товарів в Україні мали знижуватися поступово, упродовж 4 років. Відтак, Україна отримувала можливість наростити продажі своїх товарів до ЄС, продовжуючи при цьому стягувати мита до своєї скарбниці з європейських товарів. Ринок ЄС, який відкривався для українських виробників, є найбільшим у світі (він охоплює 18% світової економіки і є удесятеро більшим за російський).

За кілька днів до саміту «Східного партнерства» ЄС у столиці Литви Вільнюсі, де мала бути підписана Угода про асоціацію України з ЄС, уряд ухвалив рішення відмовитися від її підписання [1].

Це відбулося після раптового візиту Януковича до Москви. Хоча упродовж кількох років сам Янукович і його урядовці в один голос доводили вигідність асоціації з ЄС для України. Рішення спричинило шок у суспільстві. Всі попередні уряди заявляли про європейську інтеграцію України. Чимало українців згоджувалися терпіти корумповану і недолугу владу в обмін на сподівання хай і поступової, але еволюції в майбутньому. Тепер ця надія зникала. Крім того, відмова від Асоціації сприймалася багатьма українцями як загроза самому існуванню України. Адже стала очевидною повна залежність голови держави від Росії.

 

ІІ. Революція Гідності: прагнення волі

 

Першопричинами Революції Гідності були: протест проти узалежнення України від Росії, бажання ліквідувати корупційну систему та відкрити можливості для розвитку країни. Чимало людей усвідомлювали, що підкорення України Росії могло означати фізичне знищення і геноцид українського народу, як це було в ХХ столітті [2].

21 листопада 2013 р. кілька журналістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклик до всіх небайдужих приєднатися. На Майдані того дня зібралося півтори тисячі осіб, переважно журналісти та молодь. Першими до Євромайдану долучилися студенти. Спочатку протестувальники вимагали лише підписання Угоди з ЄС, через що акцію було названо «Євромайданом». Згодом протест підтримала опозиція. Перший мітинг на Європейській площі у центрі столиці виявився найбільш масовим за останні кілька років – понад 100 тисяч учасників [4].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!