Реферат ” Роль Пироговських з’їздів у розвитку медицини “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Історико-медичні дослідження Пироговських з’їздів

1.1 Перші роботи присвячені медицині

1.2 Роботи присвячені становленню та розвитку охорони здоров’я і лікарського самоврядування

1.3 Проблеми становлення громадської медицини

Розділ 2. Робота Пироговських з’їздів та їхня роль у розробці профілактичних засад земської медицини

2.1 Особливості Пироговських з’їздів та участь відомих лікарів

2.2 Роль Пироговських з’їздів

2.3 Схема програми діяльності санітарних лікарів на 12-му Пироговському з’їзді

2.4 Три етапи розвитку Пироговських з’їздів з огляду на особливості суспільно-політичної ситуації в Російській імперії

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Протягом останнього десятиліття вченими за участю широкої медичної громадськості здійснюються важливі практичні кроки з вироблення концептуальних підходів до реформування охорони здоров’я з урахуванням історичних особливостей розвитку галузі та держави. Тому для прийняття правильних рішень потрібно враховувати досвід минулих поколінь.

Політична криза 1990-х рр. і негативні результати позасистемного підходу до реформування охорони здоров’я з усією очевидністю виявили потребу глибшого вивчення та узагальнення досвіду фахового самоврядування попередніх поколінь лікарів, їхніх багаторічних пошуків раціональних форм, методів і змісту медичної допомоги населенню країни. Це дозволяє не тільки побачити і правильно оцінити логіку і спадкоємність основних принципів розвитку медичної науки і практики, й виявити закономірності розвитку охорони здоров’я в пореформений період.

Значну громадську роль для земської медицини відігравали Пироговські з’їзди лікарів, які відбувалися кожні два роки. Важливе місце у діяльності Пироговського товариства також займали питання аптечної справи. Внаслідок економічної відсталості Росія не мала власної фармацевтичної промисловості. Майже 70 % медикаментів завозилось з-за кордону.

Мета дослідження – висвітлити роботу Пироговських з’їздів та з’ясувати їхню роль у розробці профілактичних засад земської медицини в досліджуваний період.

 

Розділ 1. Історико-медичні дослідження Пироговських з’їздів

1.1 Перші роботи присвячені медицині

 

Історія Пироговських з’їздів лікарів має широку історіографію, що містить у собі кілька рубрик наукової літератури та архівних джерел:

• по-перше, це література з історії земства, що відображає специфіку становлення і розвитку охорони здоров’я населення в різних губерніях Російської імперії, стосунки Пироговських з’їздів лікарів та органів державної влади;
• по-друге, це загальнотеоретичні роботи з історії громадської медичної думки;
• по-третє, сюди входять дослідження, що стосуються з’ясування специфічної ролі російської інтелігенції;
• по-четверте, розвідки, у яких висвітлюється професійна та громадська діяльність земських лікарів.

Перші роботи, присвячені земській медицині, стали з’являтися в кінці XIX ст. – на початку ХХ ст. Вони стосувалися діяльності земських лікарів: І.І. Моллесона, М.Я. Капустіна, Д.М. Жбанкова, Е.А. Осипова, І.В. Попова, С.М. Ігумнова та інших, адже саме їм належить розробка теоретичних, практичних, соціальних і професійних аспектів земської медицини [1; 4; 7; 10; 14].

Ці роботи, розвиваючи й доповнюючи одна одну, висвітлюють організаційні принципи, напрями і методи земської медичної справи в Російській імперії. Першим дослідникам була притаманна певна ідеалізація земської медицини, але в той же час вони усвідомлювали й наявність багатьох проблем, пов’язаних із політичним і правовим становищем, у якому знаходилися земства.

Найважливішим етапом в осмисленні досвіду роботи земства стали 1910 – 1914 рр., які ознаменували 50-річний ювілей створення земських органів самоврядування. У цей час із даної проблематики стали виходити фундаментальні узагальнюючі праці, які сприяли подальшому накопиченню знань у галузі вивчення історії земської медицини. Довідковий матеріал щодо бібліографії медичних товариств та губернських з’їздів лікарів у дореволюційний період представлений у роботах Д.М. Жбанкова і І.І. Нейдінга [6, 23].

У радянський період формування та вдосконалення наукової думки в галузі історії становлення державної системи охорони здоров’я йшло декількома шляхами. Для однієї частини дослідників ця тема становила інтерес з ідеологічних позицій. Їх роботам, як правило, була властива надмірна політизованість.

Нерідко автори інтерпретували історичні процеси, що відбувалися в галузі вітчизняної медицини в кінці XIX – початку XX ст., через призму власних політичних уподобань і переконань, як цілісний еволюційний процес, який підготував ґрунт для становлення соціалістичної охорони здоров’я, “винайденої” більшовиками [17; 18].

 

1.2 Роботи присвячені становленню та розвитку охорони здоров’я і лікарського самоврядування

 

У літературі, яка розкриває особливості земської діяльності, слід виділити роботи, присвячені становленню та розвитку охорони здоров’я і лікарського самоврядування в різних губерніях Росії. Діяльність медичної громадськості на лікарських з’їздах стає об’єктом спеціального вивчення в публікаціях М.П. Крилов, Л.І. Лаврової, В.Г. Токарєва [13; 14; 18].

Однак ці роботи далеко не повні: у них, як правило, розглядаються окремі аспекти діяльності земської медицини в ряді губерній Росії. Історична спадщина шістнадцяти Пироговських з’їздів лікарів, що відбулися в період з 1885 по 1919 рр. і стали стійкою демократичною формою колегіального обговорення найбільш актуальних проблем медичної науки і практики не тільки вченими та лікарями-практиками, а й широкою громадськістю країни, свідчить про те, що зародження системи державної охорони здоров’я почалося в середині ХІХ ст.

Необхідно відзначити цілий ряд значних історико-медичних досліджень, що з’явилися в радянський період. Значний внесок у вивчення історії вітчизняної медичної думки і практики, у розкриття світового значення ідей передових російських лікарів належить відомим радянським історикам медицини, серед них – П.Є. Заблудовський, Д.М. Російський та ін. [9; 16].

У 50-і рр. XX ст. окреслилась тенденція до об’єктивного осмислення ролі лікарського самоврядування у справі охорони здоров’я населення. Помітними науковими дослідженнями, у яких знайшла відображення діяльність медичних товариств та їх з’їздів, стали праці П.Е. Заблудовського [9] та Д.М. Російського [16].

Автори розкрили велике наукове та громадське значення медичних наукових товариств, створених у 60 – 80-ті рр. XIX ст., і їх професійних з’їздів, подали статистичні дані про їх кількість та географію проведення. У розділі, присвяченому земській, міській та фабрично-заводській медицині, значну увагу було приділено діяльності з’їздів земських лікарів, на яких розглядалися актуальні питання організації медичної допомоги сільському населенню.

 

1.3 Проблеми становлення громадської медицини

 

У 60 – 70 рр. XX ст. дослідники вивчали проблеми становлення громадської медицини в Росії кінця XIX ст. Учені відзначали роль медичної громадськості, досліджували процес становлення та розвитку в країні медичних товариств у даний період, аналізували результати наукової та професійної діяльності окремих земських лікарів, які брали активну участь в організації та проведенні фахових з’їздів.

На сучасному етапі переважно російські науковці займаються дослідженням діяльності медичних товариств та їх з’їздів. Однак доводиться констатувати, що в досить великому потоці публікацій переважають незначні за обсягом статті, які не можуть претендувати на роль самостійних досліджень [3; 15].

До теперішнього часу немає узагальнюючих праць, що створюють цілісну картину діяльності Пироговських з’їздів, виявляють їхню роль у соціально-економічному та культурному розвитку країни, в обговоренні та формулюванні найважливіших принципів, покладених в основу системи державної охорони здоров’я.

Таким чином, аналіз історіографії питання показує, що стан дослідження Пироговських з’їздів лікарів кінця XIX початку XX ст. перебуває на рівні висвітлення розглянутих ними окремих лікарських та соціальних проблем у різних соціально-політичних умовах на теренах України в 1885 – 1919 рр.

 

Розділ 2. Робота Пироговських з’їздів та їхня роль у розробці профілактичних засад земської медицини

2.1 Особливості Пироговських з’їздів та участь відомих лікарів

 

Пироговські з’їзди – це зібрання членів Товариства російських лікарів пам’яті М.І. Пирогова. Вони були найбільшими представницькими зборами лікарів дореволюційної Росії та вперше об’єднали представників усіх медичних спеціальностей. Скликалися регулярно, один раз на 2 роки. Усього відбулося 12 чергових з’їздів (перший – у 1885 р., останній – у 1913 р.) і 3 надзвичайних (у 1905 р. так званий холерний, у 1917 р. після Лютневої революції і в 1919 р.); один з’їзд був позачерговий – у зв’язку з війною (1916 р.). 1918 р., відбувся з’їзд, під час якого виявилися різкі розбіжності його стосовно радянської влади.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!