Реферат “Розвиток вищої освіти на західноукраїнських землях в умовах австрійської (австро-угорської) державності”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Становлення і розвиток Львівського університету як першого в Україні класичного закладу вищої освіти

ІІ. Перші українські учительські семінарії в системі закладів педагогічної освіти західного регіону України

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогодні університет безперечно є найпоширенішою формою вищої освіти. Університети є важливим елементом формування інтелектуального та культурного потенціалу країни всередині та за її межами, інструментом реалізації національної освітньої політики. Велике значення для України мало та має визначення та формування статусу університетів у створенні сильної державної видавничої індустрії, яка має стратегічне значення у формуванні національної позиції культурного рівня.

В якості принципу національної освітньої політики в галузі професійної освіти необхідно пам’ятати, що саме держава повинна прагнути контролювати і забезпечувати організацію взаємозв’язку і взаємозалежності між науковими дослідженнями і викладанням. Деякі вчені (наприклад В. Корженко та В. Кремінь) уподібнюють університети живим організмам, стан яких має відтворюватися щодня. Тому університети, як і люди, повинні постійно поповнюватися енергетичними ресурсами, перебувати в середовищі, придатному для живих організмів, і мати можливість вільно переміщатися.

Цей динамізм характерний для університетського духу, адже він заснований на стрімкому розвитку наукових дисциплін, що автоматично визначає необхідність швидких змін у базових знаннях, навичках і компетенціях. Проте так було далеко не завжди. На зламі ХІХ та ХХ-го століть, коли вища освіта в Україні лише формувалась, визначне місце займав політичний режим та освітня спрямованість влади.

Мета даної роботи полягає у вивченні розвитку вищої освіти на західно-українських землях в період Австрійської (Австро-Угорської )державності.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувався такий метод дослідження як аналіз історичної бази документів з метою уточнення понять.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ПЕРШОГО В УКРАЇНІ КЛАСИЧНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

 

Університети відіграли важливу роль в освітньому, науковому та культурному розвитку України. Одним з найстаріших наукових і культурних центрів України є Львівський університет. 20 січня 1661 року король Польщі присвоїв університету статус академії і звання університету, що давало йому право викладати всі університетські дисципліни [3]. Згідно з іншими джерелами, Львівський університет був заснований королівським указом від 21 жовтня 1784 року. І незважаючи на такі розбіжності, більшість дослідників зупиняються на даті 1661 року [1].

Львівський університет був заснований австрійським імператором Йосифом ІІ. Власне з 1784 р. Університет стає не лише світською установою, а й важливим осередком освіти і науки Австрійської монархії, за виразом професора Станіслава Дністрянського взірцем нових ідей, університетом в західноєвропейському розумінні, а відтак з відповідними європейськими традиціями, створенням нових факультетів, кафедр, інституцій нового зразка, конкурсним відбором на заміщення кафедр, правом захисту магістерських та докторських праць [3].

Львівський університет пройшов складний шлях розвитку і боротьби проти полонізації і онімечення в умовах Речі Посполитої (до 1772), Австрійської і Австро-угорської монархій (до 1918), польської держави (до 1939 p.). В університеті викладали видатні історики Іван Крип’якевич, Степан Томашевський, Михайло Грушевський. Вихованець Львівського університету І. Могильницький підготував першу в Галичині граматику української мови. В 1787-1808 роках при університеті функціонував Руський інститут (Stadium ruthenum), у якому окремі навчальні предмети богослов’я та філософія викладалися українською мовою. Метою університету була підготовка освічених священиків з числа молодих людей, які не знали латини. З 1918 по 1939 рік у польських університетах існувало чотири факультети. З 1939 року Львівський університет є одним з провідних наукових центрів України з викладанням українською мовою [2].

Згідно зі статутом Львівського університету, вибори ректора відбувалися щороку. З 1784 по 1848 р. ректорську посаду обіймало 58 осіб. Більшість із них – німецького походження, за винятком 9 поляків та 8 українців. Зазвичай ректор на наступний навчальний рік ставав проректором. Першим ректором відновленого Львівського університету став чеський релігійний діяч, католицький єпископ Перемишльський Антоні Вацлав Бетанський. Завдяки своїм впливам А. Бетанський сприяв залученню до Львівського університету найкращих тогочасних фахівців, допомагав їм матеріально. Управління університетом здійснював сенат (консисторія), до якого входили ректор, декани та сеньйори (найстарші за віком і стажем професори), всього дев’ять осіб. Сеньйором вважався професор, який найдовше працював на відповідній кафедрі факультету.

 

ІІ. ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ УЧИТЕЛЬСЬКІ СЕМІНАРІЇ В СИСТЕМІ ЗАКЛАДІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

 

Сучасний український педагогічний словник визначає учительські семінарії як педагогічні навчальні заклади для підготовки вчителів початкових шкіл. Перші учительські семінарії в Україні були відкриті в Коростишеві та Острозі Волинської губернії, у Вовчанську Харківської губернії та ін. До учительських семінарій приймали осіб, які закінчили двокласні початкові училища, н авчання тривало 3-4 роки. Після 1917 року учительські семінарії були перетворені в трирічні педагогічні курси, потім у педагогічні технікуми, а останні – в педагогічні училища. Навчальні предмети в семінаріях викладали вчителі, які називалися наставниками. Усі наставники входили до складу педагогічної ради на чолі з директором учительської семінарії. На засіданнях педагогічної ради обговорювалися питання навчально-виховного та організаційного характеру [4].

В семінаріях навчали таких предметів: Закон Божий, основи педагогіки, російська та церковнослов’янська мови, арифметика, основи геометрії, фізика, креслення або малювання, російська історія, відомості з загальної історії, географія, природознавство, чистописання, співи, методика початкового навчання та гімнастика. В багатьох семінаріях (особливо в земських) викладались також ручна праця та сільське господарство.

Громадське вчительське об’єднання, серед найважливіших завдань якого були захист інтересів народного шкільництва та створення мережі україномовних приватних гімназійних закладів було створене 6 серпня 1881 р., як Руське педагогічне товариство. 15 червня 1912 р. воно змінило назву на Українське педагогічне товариство [5].

Оскільки наприкінці ХІХ ст. державних початкових шкіл з українською мовою навчання в Галичині невистачило, Українське педагогічне товариство вирішило спробувати власними силами виправити становище на краще. Найбільш інтенсивна робота спрямована на заснування українських приватних закладів велася у Львові. Щодо початкових шкіл, то першою відкрили так звану школу вправ при жіночій учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Цього вимагали потреби семінарії, якій потрібна була початкова школа, де б майбутні вчителі здобували практичні навики для подальшої праці.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!