Реферат “Способи мовленнєвого впливу”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Теорія мовленєвого впливу у фокусі сучасних досліджень 

2. Способи та типи мовленнєвого впливу в спілкуванні

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Мовлення представляє собою один із основних інструментів впливу на людей. Від усного висловлювання до письмових повідомлень та медіа, мова має великий потенціал для зміни поглядів, ставлення та поведінки людей. Різноманітні способи використання мовлення для впливу на інших і розуміння їх можуть допомогти нам бути більш обізнаними щодо сприйняття та реакції на різні види комунікації.

Дослідження впливу мовлення має свої коріння ще з часів давньогрецької риторики. Навчання ораторському мистецтву включало різноманітні форми мовленнєвого впливу на слухачів, але воно не обмежувалося лише риторичними аспектами. У другій половині ХХ століття і на початку ХХІ століття відновилося зацікавлення в питаннях впливу у комунікації. Ця відновлена увага була обумовлена розвитком прагматичних концепцій мовлення, загальних теорій комунікації, психолінгвістики, лінгвістичних теорій аргументації, дискурсології та інших суміжних галузей.

Потреба в таких дослідженнях виникла на фоні процесів глобалізації світу, розширення сфер спілкування між людьми та перегляду загального уявлення про індивіда у суспільстві. Це пов’язано з демократизацією та появою складних ситуацій, де індивідуальна особистість існує поряд із домінантною суспільною риторикою, панівною ідеологією та конфліктом різних дискурсів.

Усі ці методи впливу мовлення мають свої позитивні та негативні сторони. Важливо бути свідомими того, як ми сприймаємо комунікацію та як ми впливаємо на інших. Розуміння цих методів може допомогти нам стати більш критичними споживачами і уважнішими комунікаторами. Вивчення проблеми впливу мовлення є актуальним, оскільки цей явище супроводжує практично всі мовні дії і визначає ефективність спілкування та його результативність.

Метою дослідження є розкриття феномену мовленнєвого впливу та аналіз основних підходів до його дослідження.

 

1. Теорія мовленєвого впливу у фокусі сучасних досліджень

 

Проблему впливу в процесі спілкування розглядали вже в давнину в контексті риторики. Основною метою риторичного спілкування було переконання оратором аудиторії у правильності певного погляду чи твердження. Для досягнення максимальної ефективності оратор використовував різноманітні стилістичні прийоми, такі як метафора, епітет та гіпербола. Протиставлено риторичне спілкування звичайному, де основною метою був обмін інформацією, а не зміна поглядів співрозмовника.

В основі поняття «механізм впливу» лежить активізація когнітивної активності особи та передача повідомлення так, щоб його сприйняли як систему настанов. Вчений із Англії, Лассуел, вважав, що у процесі комунікації, адресат зазвичай прагне впливати на отримувача, тому комунікацію можна розглядати як процес переконання, що часто використовується в стилі пропаганди.

Ф.С. Бацевич у своїх дослідженнях досліджував процес впливу мовлення на адресата. Вчений вважав, що мовленнєвий вплив є актом спілкування, орієнтованим на досягнення певної мети. У процесі комунікації, особливо в діалозі, учасники одночасно впливають один на одного. У випадку монологу, вплив від адресанта до реципієнта може бути прихованим [1].

Поняття мовленнєвого впливу традиційно розглядається як в широкому, так і вузькому розумінні. Мовленнєвий вплив означає спрямовування співрозмовника на зміну діяльності або точки зору. В узкому розумінні, мовленнєвий вплив відбувається у процесі комунікації за допомогою масових засобів інформації, коли адресант безпосередньо взаємодіє з аудиторією. Цей вид впливу відрізняється від мовленнєвого впливу в широкому розумінні тим, що він базується на відносинах рівноправності між учасниками комунікації, і адресат сам визначає, чи є ця інформація корисною для нього.

За думкою Т. Ю. Ковалевської, мовленнєвий вплив в широкому розумінні полягає у впливі на окрему особу або групу осіб за допомогою різних мовних засобів, а також використання кінесіки і проксеміки, а також особливого структурування тексту [2]. В узкому розумінні, мовленнєвий вплив включає в себе конкретні приклади використання мовних засобів і інших способів з метою створення повідомлень, які можуть впливати на свідомість і поведінку співрозмовника [3].

П.Б. Паршин використовував термін «подолання захисного бар’єра» адресата для опису такої здатності. Для досягнення цієї мети можна використовувати різні підходи, такі як загрози, обман і інші. За відповідністю до думки цього вченого, саме ці методи є прикладами мовленнєвого впливу. Н.В. Петлюченко розрізняв поняття мовленнєвого впливу та маніпуляції. Вчений стверджував, що мовленнєвий вплив полягає в впливі на людину з метою переконати її в іншій точці зору та викликати певні дії [4].

 

2. Способи та типи мовленнєвого впливу в спілкуванні

 

Мовленнєвий вплив може бути описаний як набір прийомів і дій, які визначаються іллокутивними цілями особи, що впливає. Основними методами мовленнєвого впливу є переконання і навіювання (сугестія).

Переконання означає вплив на співрозмовника шляхом застосування його критичного мислення. Підхід до переконання базується на логічності фактів і висновків, які, разом з емоційною взаємодією, впливають на отримувача та спонукають його змінити свою точку зору. Під час взаємодії адресанта і адресата використовується конкретний тип переконання, який допомагає створити аргументацію.

Н. В. Деренчук виділяє кілька видів переконання, включаючи:

1) інформування;

2) пояснення;

3) обґрунтування;

4) спростування [9].

Явище інформування відкриває можливість обміну необхідними знаннями між учасниками комунікації. Важливо зауважити, що інформування може набувати різних характеристик в залежності від особи, яка надає інформацію. Один із найпоширеніших методів інформування – це розповідь.

Розповідь може базуватися на явищах індукції (подання фактів від конкретного до загального) або дедукції (подання загального відносно конкретного).

Роз’яснення включає в себе такі види, як оповідь і розмірковування. Сутність оповіді полягає в поданні фактів з подальшим узагальненням. Розмірковування стосується розв’язання певної проблеми, де реципієнт, враховуючи позитивні та негативні аспекти, повинен прийняти рішення. Щодо доказу як виду переконання, він базується на логічних висновках та включає в себе представлення певної ідеї (тези) та наведення аргументів на її підтвердження.

Спростування – це завдання, метою якого є підтвердження неправдивості іншого положення. О.В. Дмитрук виокремлював такий вид мовленнєвого впливу, як обгрунтування, що передбачало підтвердження правдивості інформації [10]. М.О. Зайцева акцентувала увагу на аргументації як явищі.

Аргументація – це вираження та обговорення обґрунтувань на підтримку запропонованого рішення або позиції з метою впливу на ставлення людини до цього рішення або позиції. На відміну від доказу та пояснення, які не завжди мають комунікативний акцент, аргументація завжди спрямована на досягнення певного комунікативного результату. Аргументація складається з трьох складових: тези, аргументи і ілюстрація.

Теза – це висловлення певної точки зору, а аргументи – це аргументи, які людина надає для підтримки цієї думки.

Згідно з В.В. Зіркою, аргументація є важливим інструментом, який дозволяє впливати на свідомість людини та готувати її до сприйняття нової інформації, не використовуючи негативний вплив на її психіку або радикальні зміни її цінностей [11].

Л.Л. Ільницька ідентифікує 3 типи аргументації [12]:

1) аргументація-роздум – включає в себе надання характеристики певному явищу, проте не передбачає, що співрозмовник повинен змінювати свою думку;

2) аргументація-компонування – характеризується створенням системи причинно-наслідкових зв’язків, що допомагає переконати співрозмовника;

3) аргументація-дія – включає в себе надання співрозмовнику конкретної послідовності дій та глибокий аналіз певного явища.

Також Л.Л. Ільницька виділяла маніпулятивну аргументацію, яка включає в себе ігнорування реальних інтересів адресата, вплив на його психічний стан, зміну його цілей, бажань і формування нових установок, яких раніше не існувало в його підсвідомості [13].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!