Реферат “Структура особистості ефективного керівника”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Сучасні підходи до розвитку особистості керівника

ІІ. Методи для ефективності розвитку керівника

ІІІ. Структура особистості здібного керівника

ІV. Наявність чітких особистих цінностей

V. Висока здатність впливати на оточуючих

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Ефективне керівництво — це мистецтво поєднання таланту, досвіду та особистісних якостей. Особистість керівника визначає його здатність вести команду, досягати поставлених цілей і забезпечувати стабільність в організації. Проблеми якостей, необхідних керівнику, вже давно досліджуються в управлінській науці. Ще Ф. Тейлор хотів визначити якості ідеального керівника. Він визначав: розум, освіта, спеціальні й технічні знання, фізична спритність або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розміркованість і здоровий глузд, міцне здоров’я.

Розвиток науково-технічного прогресу та жорсткі умови конкурентної боротьби між суб’єктами ринку вимагали нових підходів до якостей керівних кадрів.  На перше місце нових вимог виходила здатність керівника оволодіти технічними та технологічними змінами і здатність керувати соціальними змінами та людьми. Велике значення надавалося мистецтву спілкування з людьми, вмінню використовувати не тільки знання, але і творчу енергію, навіть емоції працівників. У правильному використанні людських ресурсів підприємці бачили один із головних резервів зростання прибутку.

Загострення конкуренції та соціальні обставини примусили керівників займатися проблемами «людських стосунків», аналізом мотивів, якими керувалися підлеглі. Одночасно компанії, підбираючи менеджерів, стали більше цікавитись мотивами їх діяльності і такими критеріями, як здатність переконувати; терпимість (заради інтересів прибутку); схильність до аналізу соціальної ситуації та можливих соціальних наслідків господарських рішень; бажання і здатність до подальшого навчання, динамізм у знаннях, думках, позиціях.

Ступінь вивченості проблеми. Широке коло питань, пов’язаних із визначенням природи керівництва та лідерства розглянуто в працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед них роботи таких дослідників як Р.Блейк, Д.Вэттэн, Р.Дафт, І.Демків, Ж.Крисько, О.Кузьмін, О.Овсянюк-Бердадіна, Л.Орбан-Лембрик, Х.Оуэн, В.Хайэм, В.Шейнов та ін.

Мета роботи є  визначення та аналіз структурних компонентів особистості, що характеризують ефективного керівника, з метою розкриття ключових аспектів його професійної та особистісної компетентності для подальшого вдосконалення підходів до розвитку лідерських якостей.

Завдання, що випливають з поставленої мети, полягають у наступному:

1. Визначити сучасні підходи до розвитку особистості керівника;
2. Опрацювати методи для ефективності розвитку керівника;
3. Обґрунтувати структуру особистості здібного керівника;
4. Розгялнути наявність чітких особистих цінностей;
5. Проаналізувати високу здатність впливати на оточуючих.

Методи дослідження історико-теоретичний аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури, що дало можливість систематизувати теоретичні дані.

Об’єкт дослідження структура особистості ефективного керівника.

Предмет дослідження теоретичні та практичні аспекти, пов’язані з вивченням особливостей особистісного складу та властивостей, які визначають успішність у сфері керівництва.

Інформаційну базу дослідження становлять праці роботи провідних психологів, документи та рекомендації відомих міжнародних організацій, підручники та навчальні посібники, що охоплюють теми особистісного розвитку та лідерства, інтерв’ю та висловлювання досвідчених керівників, консультантів з управлінського консалтингу та психологів, документи та матеріали, які відображають стратегії компаній з розвитку та підвищення кваліфікації керівників а також підручники, монографії та статті з теми дослідження.

Структура роботи. Контрольна робота складається зі вступу, пятьох пунктів, висновків, переліку використаної літератури; містить одну сторінку тексту. Список джерел включає 7 найменувань літератури.

 

І. Сучасні підходи до розвитку особистості керівника

 

Дослідження постаті керівника стало об’єктом інтенсивного вивчення психологами лише у 70-х роках XX століття – в період революції в управлінні, яка розширила його роль поза межі економіки та промислових підприємств. Цей час сприяв удосконаленню та оновленню методів і технологій управління.Все це встановлювало нові вимоги до керівників і їхньої управлінської діяльності [2, с. 54-55].

М. Прищак підкреслює, що обґрунтування ключових професійних, інтелектуальних, психологічних і соціальних якостей особистості керівника є однією з найбільш актуальних проблем психології управління. Характеристики особистості керівника є найстійкішими та визначальними для управлінської діяльності.

У психологічному плані ці якості визначаються характером, структурою, орієнтацією, досвідом, талантами особистості та умовами праці. Це складні та многогранні явища, конкретні вияви яких визначаються особливостями особистості та впливом різних чинників [2, с. 55].

Так, у своїй роботі Т. Гриценко розглядає модель керівника, яку запропонував В. Шепель і яка включає три основні блоки якостей керівника [1, с. 241]:

‒ загальні характеристики (високий рівень інтелекту, фундаментальні знання, достатній досвід);

‒ конкретні аспекти (ідеологічно-моральні: світогляд, культура, мотивація; науково-професійні: знання, досвід, компетентність; організаційні: уміння формувати та організовувати колектив, планувати роботу, забезпечувати контроль; психофізичні: відмінне здоров’я, здатність до системного мислення, тренована пам’ять і т.д.);

‒ специфічні особистісно-ділові якості (комунікативність, емпатія, стійкість до стресу, рішучість тощо).

 

ІІІ. Структура особистості здібного керівника

 

Дослідники у психології управління додають до складу особистості компетентного керівника такі характеристики, як практично-психологічний такт і тип керівника. Під практично-психологічним тактом розуміють уміння знаходити практичне застосування для кожної особи, враховуючи її унікальні психологічні особливості.

Практично-психологічний такт виявляється в умінні керівників знаходити шляхи впливу та обирати відповідні форми спілкування з підлеглими. Кожен керівник має свою унікальність через ділові, моральні, соціальні та психологічні якості. Проте всю цю різноманітність можна узагальнити до певних типів, використовуючи відносини керівника з підлеглими як класифікаційний орієнтир.

З цього погляду, виділяють три типи керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Автократичний тип керівника характеризується нахилом до єдиноначальності в гіпертрофованих формах, великою централізацією влади, особистим вирішенням не тільки основних, а й навіть дрібних питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими.

Керівник автократичного типу має догматичний підхід, прагне підпорядковувати увесь колектив своїм уподобанням, не приймає зауважень та не враховує думки інших. Він часто втручається в роботу підлеглих, суворо контролює їх дії та настоює на точному виконанні своїх вказівок.

Демократичний тип керівника, у відміну від автократа, прагне надавати підлеглим самостійність відповідно до їхньої кваліфікації та виконуваних функцій. Він залучає їх до визначення цілей, оцінки роботи, прийняття рішень, створює необхідні умови для виконання завдань та об’єктивно оцінює їхні зусилля. Керівник цього типу виявляє повагу до людей та піклується про них.

Керівник-демократ спирається на здатності своїх підлеглих, на їх бажання виражати власний інтелектуальний та професійний потенціал.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!