Реферат ” Сучасний стан виробництва та споживання біопалива в Україні та світі “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Виробництво та поняття біопалива в Україні

ІІ. Практика виробництва та застосування біоетанолу в світі

ІІІ. Законодавство та виробництво біоетанолу в Україні

IV. Конкурентні переваги біоетанольних цехів на цукрових заводах, у порівнянні з традиційними спиртзаводам

V. Перспективи виробництва біоетанолу в Україні та світі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 

Актуальність теми обумовлена великим інтересом до неї: останнім часом в пресі, в тому числі ненаукової, з’явилося безліч публікацій, в яких наводяться найчастіше протилежні думки і доводи з приводу біопалив і проводиться зіставлення: наскільки вони конкурентоспроможні в порівнянні з традиційними видами моторного палива – бензином і дизельним паливом.  

Початок XXI століття характеризується глибокими трансформаціями уявлень суспільної думки про найбільш ефективні та раціональні джерела енергетичних ресурсів. Пошук оптимальної конфігурації можливостей за існуючих економічних, екологічних та соціальних обмежень в енергетичній політиці є складною проблемою і викликом для сучасної цивілізації, що далеко виходить за межі навіть глобальної енергетичної кризи 70-х років минулого століття.

Існують прогнозні дані, що до 2015 р. розвідані запаси нафти будуть вичерпані на 60%, видобуток скоротиться на 30-40%, а потреба у споживанні енергії у світі до 2030 р. зросте на 60%. Одним із шляхів зниження залежності від нафти є переорієнтація на альтернативні джерела енергії.

При цьому актуальність проблеми лише зростає: якщо спочатку це розглядалося як уникнення екологічних проблем, то підвищення світових цін на нафту примусило країни, особливо ті, що імпортують енергоносії, вбачати в цьому питання енергетичної безпеки. Серед відновлюваних джерел енергії дедалі більшого розвитку набувають енергоносії біологічного походження або біопалива: біодизель, біоетанол, біогаз.

Дослідження теоретичних аспектів і практичного використання альтернативних джерел енергії з біомаси висвітлені у працях вітчизняних та іноземних науковців: О.Гауфе, Г.Гелетухи, В.Долинського, В.Дубровіна, Г.Калетніка, М.Калінчика, М.Корчемного, Х.Лінса, Ю.Матвєєва, М.Мхітаряна, Д.Шпара, О.Шпичака, Г.Штрьобеля, Х.Шульца та інших учених.

 

І. Виробництво та поняття біопалива в Україні

 

Україна має хороші перспективи для виробництва і споживання біопалива. Біопаливо важливе для забезпечення сталого розвитку вітчизняного сільськогосподарського сектора, особливо в сучасних складних економічних умовах. Вітчизняна біопаливна промисловість забезпечує виробництво біогазу, біоетанолу і «зеленої» електроенергії.

Кожен з цих видів біопалива більш-менш розвинений. Однак величезний потенціал альтернативної енергетики, яким володіє Україна, використовується не повною мірою. Порівняно з країнами Європейського союзу наша країна все ще перебуває на шляху до того, щоб максимально використовувати власні ресурси. Це особливо актуально під час весняно-осінніх польових робіт. Україна в основному імпортує нафтопродукти, оскільки їх ціни залежать від коливань курсу долара і сезонності.

Тому провідні експерти радять Україні переорієнтуватися на виробництво біопалива. У найближчому майбутньому внутрішній ринок біопалива істотно зміниться. У минулому році набув чинності закон про виробництво біопалива і його використання. Таке паливо повинно містити біологічні компоненти. Крім того, цього року процентний вміст біоетанолу в бензині має відповідати стандарту в 7%.

У нашій країні виробництво біоетанолу за новими технологіями буде набагато конкурентнішим саме на цукрових заводах, порівняно зі старими існуючими біоетанольними заводами.

У країнах світу виробництво біоетанолу з меласи здійснюється не на спеціалізованих меласних заводах, а на цукрових заводах. Тому необхідно відновити технічну справедливість в Україні, тим більше що оптимальна виробнича потужність становить 1 млн тонн в 6-10 тис. т на добу (25 тис. т на рік).

Експлуатація біоетанольного цеху неможлива без подальшої переробки мелясної барди на біогаз із виробництвом «зеленої» електроенергії або упарювання, адже при викиданні непереробленої барди у навколишнє середовище завдається велика шкода екології.

Виробництво біогазу з барди приносить прибуток у поєднанні з виробництвом біоетанолу, в той час як біодобрива, електрика, пар і тепло виробляються безперервно протягом усього року.

У майбутньому в Україні очікується трансформація цукрових підприємств відповідно до європейських стандартів у напрямку створення комплексів з глибокої переробки сировини, а також різноманітного виробництва цукру, біоетанолу, біогазу, бетаїну та ін.

Збільшення обсягів виробництва цукру, продуктивності цукрових заводів та скорочення обсягів споживання палива досягло максимальних темпів. Колосальним резервом розвитку заводів є глибока переробка вторинних матеріальних ресурсів – меляси та жому, що при правильному підході, виконанні та експлуатації перевершує виробництво цукру у плані прибутковості.

Час безвідмовної роботи цукрового заводу збільшиться зі 100 днів на рік до 365 днів на рік, а рентабельність активів і прибуток збільшаться. Шляхом переробки меласи в біоетанол можна отримати скраплений СО₂ та мелясну барду, а подальша переробка в бетаїн і біогаз може ще більше оптимізувати економіку.

Спільна метанізація меляси та жому з виробництвом «зеленої» електроенергії і біодобрив завершує повний виробничий цикл із чудовими показниками. Біоетанол користується стабільно високим попитом і приносить не менше 30% прибутку.

В даний час в Україні виграє той, хто першим побудує повний комплекс промислової переробки: біоетанол, біогаз, бетаїн, «зелена» електрика. Але ресурс сировини меляси становить лише 500 тис. т на рік, тобто обсяг ринку виробництва обмежений п’ятьма діючими заводами потужністю 10 тис. т/добу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!