Реферат ” Сукупність конституційно правових відносин та їх види “

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Конституційно-правові відносини та їх загальна характеристика

Розділ ІІ. Характеристика видів конституційно-правових відносин

Розділ ІІІ. Структура конституційно-правових відносин

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність даної теми  зумовлена  тим, що, як  на  мене, конституційне прав є основоположним право і дослідження відносини є дуже важливим, тому що вони взаємопов’язані із іншими галузями права. Тема  конституційних  відносин  є  одна  з  найважливіших у конституційній теорії.  Визначення особливостей цих відносин дозволяє виділити дану галузь з-поміж інших та розкрити її функціональне призначення.

Конституційно-правові відносини маю багато особливих ознак, які роблять такі відносини унікальними та іншими. Очевидно, що ці спеціальні ознаки виникають в наслідок індивідуального предмета конституційно-правового регулювання.

У доктрині конституційного права дослідженню конституційних правовідносин приділи увагу багато вчених, а саме: Шаповал В.Д., Фуртатов В.С., Солоненко О.М., Русанова С.Ю., Пастернак О.М., Онупрієнко А.М., Любченко П.М., Батанова Н. та інші.

Мета дослідження полягає у здійсненні науково-теоретичного аналізу конституційних правовідносин, визначенні їх особливого значення у конституційному праві. Дослідити дані відносини у повному обсязі.

Для досягнення визначеної мети передбачено вирішення таких основних наукових завдань:

1. Дослідити особливості кримінально-правових відносин;
2. Зробити загальну характеристику кримінально-правових відносин;
3. Виділити види кримінально-правових відносин;
4. Розкрити структуру кримінально правових відносин;

Предметом даної роботи є конституційно-правові відносини.

Методологічною основою дослідження стали:

1. діалектичний як метод пізнання соціально-правових явищ в їх суперечливості, розвитку та змінах, що дає можливість досліджувати проблемні питання конституційних правовідносин, та спеціальні наукові методи пізнання, такі як: формально-логічний – для встановлення логіко-методологічних засад формулювання понять «конституційних правовідносин», «структура конституційних правовідносин» тощо;
2. системного аналізу – для вивчення конституційно-правових відносин в Україні як сукупності елементів правової систему;
3. системно-структурний – для дослідження передумов та напрямів розвитку конституційних правовідносин.

Розділ І. Конституційно-правові відносини та їх загальна характеристика

 

Правовідносини є основним засобом, за допомогою якого вимоги правових норм відображаються в поведінці людей. Тільки тоді, коли правові норми починають відігравати роль у правовідносинах, правові норми по-справжньому розкривають свою сутність. Існування Конституції України втілюється в правовідносини, а суспільство реалізує їх. Співвідношення Конституції та закону гарантує зв’язок Основного Закону з найбільш важливими суспільними процесами і є результатом конституційних норм. Питання співвідношення конституції та закону є одним із найважливіших питань конституції, яка за своєю природою, змістом і специфікою допомагає відокремити Конституцію України від інших галузей права, розкрити її функціональне призначення та правові особливості. Відносини, що регулюються ним.

Варто зазначити поняття конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв’язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права [1, с. 32].

Отже, змістом  конституційно-правових відносин є юридичний звʼязок між субʼєктами у формі прав і обовʼязків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Конституційно-правові відносини є основою правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх головну роль у регулюванні суспільних звʼязків [1, 32].

Також, дані відносини мають унікальні риси, вони зумовлюються специфічним предметом правового регулювання, унікальними субʼєктами відносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі права тощо.

Конституційні відносини відрізняються своїм змістом, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет конституційного права України. Вони є різновидом політико-правових зав’язків, оскільки пов’язані з правовим регулюванням політико-правових процесів, і насамперед з реалізацією державними структурами владних повноважень, з поділом влади між цими структурами і взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням правового статусу людини і громадянина, функціонуванням політичних партій, інших суб’єктів політичного процесу [2, с. 55].

Варто звернути увагу на ознаки конституційно-правових відносин:

1) пов’язані з відносинами публічної влади;

2) є різновидом правових відносин, оскільки існують поряд із кримінальними, господарськими та іншими правовідносинами;

3) виникають між суб’єктами правовідносин з приводу реалізації конституційних прав та обов’язків;

4) мають переважно імперативний характер;

5) регулюються та охороняються конституційними нормами і принципами;

6) є різновидом політико-правових зв’язків, оскільки тісно пов’язані з суб’єктами політичного процесу, з реалізацією владних повноважень органів державної влади, правовим статусом людини і громадянина;

7) здебільшого мають виключно загальнодержавний, а не локальний (місцевий) характер (наприклад, вибори Президента України, Верховної Ради України, всеукраїнський референдум);

8) порівняно з іншими галузями права охоплюють найширше коло суспільних відносин: політичні, економічні, культурні, екологічні, соціальні та ін.;

9) здійснюються свідомо і цілеспрямовано в результаті волевиявлення суб’єктів конституційно-правових відносин. Проте у певних випадках причиною або наслідком виникнення, зміни або припинення конституційно-правових відносин є об’єктивні явища – стихійні лиха, аварії, епідемії, епізоотії, що створюють загрозу життю і здоров’ю населення та можуть призвести до масових порушень правопорядку. Виникнення саме таких правовідносин не залежить від волі суб’єктів, але їх настання передбачає певні юридичні наслідки для учасників конституційних правовідносин;

10) гарантуються та забезпечуються державно-правовим примусом, основний зміст якого полягає у позбавленні відповідних суб’єктів блага політичного, матеріального чи іншого характеру [3, с. 247-248].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!