Реферат “Військове мистецтво у Київській Русі”

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Військове мистецтво за часів Київської Русі

2. Військова організація у Київській Русі 

3. Факти про бойові мистецтва Київської Русі 

Висновок

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Військо Київської Русі був одним зі стовпів державної влади. У ситуації раннього середньовіччя військовий потенціал держави мав велике значення, і в цьому відношенні Київська Русь не тільки не схилялася перед своїми впливовими сусідами, але іноді вселяла їм страх. Археологічні знахідки та літописні хроніки показують, що війська давньоруської держави були численними і достатньо організованими. Його дружина славилися своєю хоробрістю і раз-у-раз прагнули не тільки перемогти ворога, а й в усій повноті його знищити.

У період незалежності України з’явився ряд наукових і науково-популярних робіт з української військової історії, зокрема з військової історії українського середньовіччя.

Актуальність теми. Проблемам військової історії України приділяється безліч уваги, проте дослідження носять фрагментарний характер. Проблема військового мистецтва в Київській Русі висвітлено більш-менш кількома словами і має  типовий характер.

Мета і завдання дослідження. У рефераті описується особливості військових дій армії Київської Русі. Характеристика військового життя українського народу в середньовічній історії.

Методи дослідження. В рефераті використовуються доктрина єдності логічного та історичного дослідження явищ у конкретних історичних ситуаціях.

 

1. Військове мистецтво за часів Київської Русі

 

Київська Русь була заснована 882 року і була розділена на незалежні князівства в першій чверті XII ст. – 1132 році, це була перша феодальна, монархічна, по суті ранньосередньовічна країна на території сучасної України. У період заснування Київської держави руське військове мистецтво досягло важливого рівня розвитку. Завдяки цьому русичі надали своїм ворогам заслужену відсіч і залишили в середньовічній історії пам’ять про своїх хоробрих і безстрашних воїнів. У V-VIII столітті військова організація слов’ян була заснована на роди і племена. У разі війни слов’янська армія складалася із загонів сформованих різними родами.

Історична традиція вважає, що вікінги (нормани) є творцями держави на Русі. Вони мали великий вплив на розвиток військових формувань місцевих племен. Варязькі війська складалися з професійних воїнів і їх головним завданням була військова справа. На чолі армії стояв конунг (князь), а в число його дружини зазвичай входили родичі, друзі та інші обрані особи. Дружини давали клятву у вірності князю і один одному. Подібні військові організації існують і у слов’ян, але в поєднанні з традицією непереможних скандинавських воїнів на півночі вони створили непереможну силу, завоювали нові землі і зміцнили країну.

Слов’янські воїни були озброєні двома-трьома короткими списами, сокирами, луками, пращами та ножами. Вважається, що практика використання мечів у бою була запозичена слов’янами у готів. Щити використовувалися для захисту тіла в бою. Це давня зброя індоєвропейців. Після того, як варяги з’явилися на Руських землях в IX столітті, слов’янські військові традиції були об’єднані з іноземними скандинавськими військовими звичаями. Збройні сили Київської Русі поділяються на важко озброєні дружини і ополчення з легким озброєнням. У IX-XI столітті основу війська князя становила наймана професійна варязька армія, чисельність якої в різні періоди досягала 400-6000 воїнів. Поступово значення дружин варягів на Русі зменшилося, і їх місце зайняли русичі. Однак дружини озброєних до зубів професійних воїнів залишалась ядром князівського війська.

Дружина від князя була невіддільна, який озброював та забезпечував її. Прибуток дружини включає в себе данину і військову здобич, що збирається князем на підпорядкованих землях, а також військовий видобуток. Дружина ділилася на старшу та молодшу. Старша дружина складалася з «кращих мужів» або з бояр – представників найбагатших родів руської знаті. У мирний час вони складали прибічну раду князя і тому брали участь в правлінні державою. Під час війни вони займали керівні посади в армії. За покликом князя члени старшої дружини повинні були з’являтись разом із власними дружинами. Молоду дружину складали «отроки» або «боярські діти». Це молоді люди з боярських сімей, які служили при князівському дворі та готувалися до військової служби.

І. Крип’якевич вважав, що саме варяги сформували нову військову тактику – військо продовжувало штурмувати по наростаючій, воїни були організовані та навчені. Військові сили Київської Русі-України складалися з піхоти і кінноти, які уперш з’явилися тільки у XII столітті.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!