Реферат “Виникнення політичної економії та основні етапи її розвитку”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Виникнення політичної економії та основні етапи її розвитку 

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

 

Актуальність теми. Політична економія як самостійна наука виникла в період зародження капіталізму, формування національного ринку. Вона виражала інтереси буржуазії як класу, що народжувався в ту по­ру. Термін «політична економія» ввів до наукового лексикону французький економіст Антуан де Монкретьєн (1575—1621), який у 1615 р. опублікував працю «Закони суспільного господарства (Трактат політичної економії)», де йшлося про закони розвитку суспільного господарства. Економічні відносини складають основу всього суспільного життя, фундамент суспільного життя, обумовлюють його виникнення та розвиток.

Політична економія формує логічні поняття, категорії, які відображають у узагальненому вигляді умови економічного життя людей та досліджують важливі причинні зв’язки та взаємозалежності, які розкривають характер виробничих відносин, тобто вивчає закони розвитку суспільства. Такий підхід дає наукове розуміння сутності економічних процесів, роз’яснює історичну необхідність та об’єктивні закономірності виникнення та розвитку різних суспільно-економічних формацій, сучасний стан економічного розвитку. Значення політичної економії особливо зростає на даному етапі у зв’язку з розбудовою ринкової економіки в нашій країні.

Політична економія є теоретичною базою для усіх економічних наук. Вона озброює студентів знанням теорії та методу наукового аналізу, які забезпечують поєднання висновків науки з практикою економічного життя. Дуже велика роль політичної економії у формуванні майбутніх економістів, адже саме від їхніх зусиль багато в чому залежить підвищення ефективності виробництва та удосконалення механізму господарського управління.

 

І. Виникнення політичної економії та основні етапи її розвитку

 

Економічна думка зародилася в давні часи й пройшла довгий і складний шлях становлення та розвитку. Самостійний розвиток економічної теорії почався в епоху зародження капіталізму в середині другого тисячоліття н. е. Початок самостійному розвитку економічної теорії поклав меркантилізм (від італ. Mercante – купець, торговець). Джерело багатства кожної нації вони вбачали не в примноженні натуральних продуктів, а в нагромадженні натуральних грошей (монет із золота та срібла). Джерелом їх нагромадження меркантилісти вважали прибуток (дохід), який виникає при торговому обміні, зовнішній торгівлі. Ранній меркантилізм (остання третина XV – середина XVI ст.) був названий монетарною системою. Пізній меркантилізм (друга половина XVI – XVIІ ст.) виступив проти заборони вивозу грошей.

Французький меркантиліст Антуан де Монкретьєн у 1615 р. дав назву економічній теорії, що обґрунтувала політику держави, – політична економія (гр. politike – мистецтво керувати державою), тобто наука про державне управління економікою. Тоді ж складалось уявлення про політичну економію як науку, яка розкриває роль держави у збільшенні національного багатства.

Класична політична економія теоретично вивчає вже всі сфери економіки – виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг. У класичній політичній економії утворилися дві школи: французька (фізіократи) та англійська. Фізіократи (гр. physis – природа + kratos – сила, влада) – школа політичної економії, яка виникла у Франції в середині XVIІІ ст. Засновником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694–1774 рр.). Основною ідеєю його вчення було визнання сільського господарства єдиною галуззю виробництва, де природним шляхом виникає той додатковий „чистий продукт”, за рахунок якого збільшується багатство країни. В землеробстві праця створює більше продуктів, ніж потрібно для її відтворення та умов. Така підвищена продуктивність землеробської праці зумовлена самою природою.

Промисловість та інші неземлеробські галузі оголошувалися фізіократами «безплідною сферою», яка не створює нічого нового, а лише переробляє продукти природи та землеробства. Така зневага до промисловості була викликана тим, що аграрний сектор у Франції знаходився у занепаді, а промисловість обслуговувала, головним чином, розкіш та марнотратство вищих класів. Ще однією важливою заслугою Ф. Кене став його перший в історії економічної науки досвід макроекономічного дослідження. У своїх знаменитих «Економічних таблицях» (1758 р.) він наочно показав увесь оборот сільськогосподарської продукції у Франції.

Англійська класична політична економія виникла та розвивалася в XVIІ – XVIІІ ст. Родоначальниками цієї теорії були Вільям Петті (1623–1687 рр.), Адам Сміт (1723–1790 рр.) та Давид Рікардо (1772–1823 рр.). На їх думку, багатство створюється не тільки в сільському господарстві, але й в усіх інших галузях матеріального виробництва. Вони показали, що всезагальною формою багатства є вартість, втілена в товарах та грошах. Саму вартість створює праця робітників, які виробляють товари. Саме В. Петті належить вислів: «Природа – мати, а праця – батько багатства».

Найважливіший внесок у розвиток класичного напрямку економічної науки зробив А. Сміт, який перетворив політичну економію в наукову систему, після чого вона стала навіть викладатись у вищих навчальних закладах. У своїй головній праці – «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) він обґрунтував так званий «природний порядок» в економічному житті. Устоями цього порядку визнавались: приватна власність, вільна торгівля та невтручання держави в господарську діяльність.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!