Реферат “Як і чому знищувалася Держсанепідслужба України”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Сутність та основні напрями діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України

2. Чинники, що сприяли ліквідації Держсанепідслужби

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Донедавна вагому роль для здоров’я та безпеки населення відігравала Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідслужба). Її діяльність охоплювала широкий спектр функцій та завдань, спрямованих на забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя країни.

По-перше, Держсанепідслужба відповідала за контроль та моніторинг якості житлово-комунальних послуг, водопостачання, повітряного середовища, харчових продуктів та інших аспектів, які можуть впливати на здоров’я громадян. Це включало в себе перевірку наявності шкідливих речовин у воді та повітрі, які можуть призвести до захворювань, а також виявлення іншого роду потенційних загроз здоров’ю.

По-друге, Держсанепідслужба виконувала важливу роль у протидії поширенню інфекційних хвороб та епідемій. Вона забезпечувала вакцинацію, розробляла та впроваджувала ефективні стратегії контролю за інфекційними захворюваннями, а також координувала дії між різними органами влади та медичними установами у разі виникнення епідемічних загроз.

Крім того, Держсанепідслужба відповідала за захист навколишнього середовища та забезпечення безпеки в умовах екологічних катастроф або аварій. Вона виявляла та моніторила забруднення довкілля, вживала заходів для його запобігання та ліквідації, а також надавала населенню рекомендації щодо безпеки у випадках екологічних небезпек.

Однак у наслідок різноманітних причин, у 2017 році діяльність даного оздоровчого відомства було ліквідовано і 147 завдань, які виконувала Держсанепідслужба, 72 завдання були передані МОЗ України, 39 завдань перейшли до інших центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), а 36 ліквідувалося  у рамках задекларованої політики про зниження контролюючого тиску на бізнес.

Дослідженням особливостей функціонування Держсанепідслужби займалися: А. Барзилович [1], Ю. Вороненко [2], С. Кравченко [6],
В. Костюк [7], В. Лехан [8–10], Л. Рудий [14] та інших.

Мета дослідження полягає у ретельному аналізі та розкритті факторів, які спричинили знищення цієї важливої державної структури.

 

1. Сутність та основні напрями діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України

 

Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсанепідслужба України) – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалась і координувалась Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я України.

У межах своїх завдань Держсанепідслужба виконувала наступні основні функції, що потребували інформаційно-аналітичного супроводу:

• узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції;
• державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства;
• аналіз причин і умов погіршення санітарної та епідемічної ситуації, підготовку пропозицій щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів і контроль за їх проведенням;
• державний соціально-гігієнічний моніторинг, моніторинг атмосферного повітря, поверхневих вод суші й питної води, морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів і озер, ґрунтів, фізичних факторів у місцях відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів, та моніторинг забруднення вод у районах водозаборів, які перебувають у зоні впливу аварії, стихійного лиха, катастрофи;
• аналіз небезпечних для здоров’я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організовує здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;
• відбір зразків, вимірювання, випробування і дослідження з метою визначення впливу на стан здоров’я і життя людини повітря, води, ґрунту;
• аналіз та оцінка ризику для здоров’я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, обстеження,
• розслідування, лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші види оцінки середовища життєдіяльності людини, об’єктів, нехарчової продукції, робіт, послуг, проектної та нормативної документації і видає висновки щодо їх відповідності вимогам санітарних норм;
• вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що шкідливо впливають на стан здоров’я людини, аналіз причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;
• державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;
• проведення державної санітарноепідеміологічної експертизи і видача висновків щодо відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства;
• участь разом з Національною академією наук України, Національною академією медичних наук України в організації та проведенні наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення [11].

Держсанепідслужбу України очолював Голова, якого призначав на посаду за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняв з посади Президент України. Голова Держсанепідслужби України за посадою був головним державним санітарним лікарем України.

Голова Держсанепідслужби мав двох заступників, у тому числі одного першого. Перший заступник і заступник Голови Держсанепідслужби України був відповідно першим заступником і заступником Головного державного санітарного лікаря України. Першого заступника, заступника Голови Держсанепідслужби України призначав на посаду Президент України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Держсанепідслужби України, погоджених із Міністром. Першого заступника, заступника Голови Держсанепідслужби України звільняв з посад Президент України [6].

 

2. Чинники, що сприяли ліквідації Держсанепідемслужби

 

Аналіз особливостей діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України (Держсанепідслужби) дозволив зробити нам висновки щодо основних причин, які могли б зумовити її ліквідацію (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Причини ліквідації Держсанепідслужби

 

На наш погляд однією із причин ліквідації Держсанепідслужби є наявність різноманітних корупційних схем у структурі. Шукаючи різноманітну інформацію про діяльність даного відомства в Інтернеті, досить часто ми зустрічаємо посилання на різноманітні судові рішення щодо неправомірної діяльності працівників Держсанепідслужби (рис. 2.2.

Рис. 2.2 Фото результатів пошуку щодо діяльності Держсанепідслужби

 

Аналізуючи особливості правопорушень у структурі Держсанепідслужби, було виявлено, що основними причинами відкриття судових справ були:

• підробка документів;
• приховування інформації;
• недопущення інспекцій;
• неправомірні витрати та розходи;
• корупційні схеми з іншими структурами.

Ці судові рішення є важливим доказом не лише конкретних випадків корупції, а й ширшої системної проблеми в діяльності Держсанепідслужби. Їх аналіз може допомогти виявити та вирішити причини корупції та підвищити рівень прозорості та відповідальності у роботі цієї організації.

Яскравим прикладом стала справа щодо корупційних дій екс-головного санлікаря С. Протаса, проти якого у червні 2016 року детективи НАБУ почали розслідування кримінального правопорушення, у результаті якого виявили корупційну схему керівництва Державної санітарно-епідеміологічної служби (рис. 2.3) [3].

Рис. 2.3. Інформація щодо судової справи С. Протаса

 

30 червня глава МВС України Арсен Аваков повідомив про затримання керівника Державної санітарно-епідеміологічної служби України Протаса. За словами міністра, С. Протас та його спільники використовували високі посадові позиції в Держсанепідслужбі для особистого збагачення. Схема передбачала виділення неправомірних премій, які надавалися керівникам територіальних підрозділів з офіційної каси. Потім частина цих коштів знову поверталася до С. Протаса та його колег у вигляді хабарів.

За словами головного антикорупційного прокурора Н. Холодницького, решта епідемлікарів в областях, яких були залучені до схеми та проходили у справі як свідки [3].

Варто зазначити, що важливою ознакою цієї схеми є не лише самі дії, а й їх систематичність та спланованість, що свідчить про поширеність корупції в середовищі Держсанепідслужби та про недостатню ефективність контрольних механізмів, що мали б запобігати таким порушенням. Наступною причиною, що могла б викликати ліквідацію Держсанепідслужби стала неефективність виконання поставлених завдань та недостатня реакція на санітарні або епідеміологічні загрози, що відбивалася на громадському здоров’ї та економіці країни.

Недостатня реакція на санітарні або епідеміологічні загрози призводила до:

1. Затримки у виявленні та реагуванні на захворювання можуть серйозно підірвати ефективність санітарно-епідеміологічної служби, що призводило до збільшення ризику поширення епідемічних вибухів та загрози громадському здоров’ю.
2. Недостатніх заходів профілактики та контролю. Зокрема, неефективність у проведенні санітарно-епідеміологічних заходів, таких як вакцинація, гігієнічні норми та інші, може призвести до поширення захворювань та загроз для громадського здоров’я.
3. Відсутності ефективних стратегій кризового управління. Недоліки у плануванні та реагуванні на кризові ситуації, такі як пандемії або природні катастрофи, виявитися досить критичними для здоров’я громадян та стабільності економіки.
4. Недостатньої співпраці з іншими органами та секторами, що призводила до неефективного використання ресурсів та неспроможності ефективно відповідати на загрози [1].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!