Реферат ” Забезпечення прав та свобод людини під час здійснення заходів протидії тероризму та екистримізму “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Забезпечення прав та свобод людини під час здійснення заходів протидії тероризму в Україні

ІІ. Особливості боротьби з тероризмом у сучасному світ

ІІІ. Удосконалення вітчизняного законодавства у сфері боротьби з тероризмом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Для України питання боротьби з тероризмом є особливо актуальним для початку агресії з боку Російської Федерації, яка порушує територіальну цілісність нашої країни та загрожує її незалежності.

Держава-агресор силами та засобами спецслужб і спецпідрозділів спровокувала численні терористичні дії та збройні виступи сепаратистів на території Донецька, Луганська та інших частин України. За сучасних умов діяльність міжнародних терористичних організацій не лише негативно впливає на безпекове середовище, а й створює пряму загрозу національній безпеці України.

Під час збройного конфлікту на Донбасі висвітлюється можливість використання міжнародними терористами нашої території для транзиту, відпочинку та реабілітації, можливість незаконного перевезення зброї, особового складу та наркотиків, а також відсутність контролю за кордонами країни у сфері протидії. – терористичні операції можуть бути використані Росією для виправдання можливих актів агресії під виглядом боротьби з тероризмом та в пропагандистських кампаніях проти нашої країни.

Тому,, людина, її права і свободи є найвищими суспільними цінностями в правовій державі, і її забезпечення та найповніша реалізація в суспільному житті має вказувати на всю суспільну діяльність, особливо у сфері державного управління. Адже конституційний лад України ґрунтується на визнанні людини, життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності та безпеки найвищими суспільними цінностями, пріоритетом прав і свобод людини. Захист прав і свобод людини є основним обов’язком держави, яка несе відповідальність перед людиною та суспільством за свою діяльність (пункт Конституції України).

 

І. Забезпечення прав та свобод людини під час здійснення заходів протидії тероризму в Україні

 

Питання захисту прав людини наприкінці ХХ на початку ХХІ ст. стала однією з найгостріших проблем людства зі складними внутрішніми та міжнародними проявами. Ця проблема тісно пов’язана з недостатнім рівнем дотримання прав і свобод особи, закріплених в Конституції України, що виражається у певних труднощах у забезпеченні деяких із цих прав і свобод (особливо соціально-економічних), а також у недостатньому захисті від злочинності.

Конституція України стверджує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і діяльність держави. Держава відповідає перед людьми за свою діяльність. Заохочення та захист прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (ст. 3). Слід пам’ятати, що, по суті, ця стаття починається з філософського твердження прав людини, офіційно проголошеного Українською державою та закріпленого у ст. Конституція. Ця стаття є основоположною, основоположною, описує закладені в Конституції основи соціальних і державних інститутів, є нормативно-правовою основою гуманістичного розвитку суспільно-державного життя в Україні.

Кінець статті. У статті 3 Конституції наголошується, що «основним обов’язком держави є встановлення і захист прав і свобод людини». До речі, це положення, як і попереднє, є принциповою новелою вітчизняного конституціоналізму. Тут необхідно уточнити два поняття: «затвердження» і «гарантія» (права і свободи людини), які не є однаковими.

Вимоги прав і свобод людини – це визнання їх державою, в контексті їх реалізації, різними способами, шляхом відповідних дій з боку держави, її установ і посадових осіб, таких як декларації, декларації, в Конституції та інших законах, а також шляхом приєднання та ратифікації відповідних міжнародних договорів прийняти міжнародні документи з прав людини.

Забезпечення прав і свобод людини – це створення належних умов для їх реалізації, що має такі три телеологічні переваги (цільові напрямки) національної діяльності:

1) сприяють реалізації прав і свобод людини (шляхом позитивного впливу на формування їх соціальної захищеності);

2) захист прав і свобод людини (заходи, у тому числі правові, щодо запобігання злочинам);

3) Захист прав і свобод людини (у разі порушення прав і свобод людини будь-яким суб’єктом)

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що такий регіон, як сучасна Україна, як утвердження та захист прав і свобод людини, є основною функцією Української держави.

Права і свободи людей і громадян, закріплені в чинній Конституції України, не є вичерпними, тобто система прав і свобод може бути розширена і вдосконалена в майбутньому.

Проголошення захисту прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності на конституційному рівні означає, що держава має відповідний обов’язок створити спеціальні установи для захисту цих прав і свобод: суди, громадський порядок, прокуратуру, уповноважених з прав людини Інститут Верховної Ради. Статус в Конституції України, інших статутах.

Обов’язок держави гарантувати права людини і громадянина є основною телеологічною перевагою конституції, яка в першу чергу свідчить про її потужний демократичний і гуманістичний потенціал. Положення Конституції про те, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані» (ст. 22), що охороняється судами (ст. 55), вказує на те, що держава зобов’язана передбачити різноманітні правові заходи для захисту прав і свобод для регулювання. ця важлива сфера відносин.

Тільки українське законодавство визначає права і свободи людей і громадян, гарантує ці права і свободи, права корінних народів і меншин (ст. 92, п. 1, 3).

Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина (ст. 102), а Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для забезпечення цих прав (ст. 116, ч. 2). Правозахисна функція є основною діяльністю судової влади, а місцева державна адміністрація на відповідній території зобов’язана забезпечувати правопорядок, дотримання прав і свобод громадян (ст. 119, ч. 2).

В Україні прийнято демократичне законодавство про права і свободи людини, але в умовах соціально-економічної та політичної кризи, культурного та морального занепаду відсутні ефективні механізми захисту цих прав, що призвело до широкомасштабного та систематичного порушення цих прав. Права, іноді їх взагалі неможливо реалізувати. Для побудови в Україні демократичної правової держави необхідна боротьба з явищем правового нігілізму, правової наївності, відродженням правосвідомості, що виявляється переважно у злочинності[2].

Усі ці деформовані форми правосвідомості не сприяють формуванню демократичної правової культури, зосередженої на конституційних цінностях. Особливе значення тут має викорінення організованої злочинності та корупції, що значно підриває довіру громадян до правопорядку та спроможність урядів відновити правопорядок у країні. Розвиток тіньової економіки, беззаконня, випадковість закону є важливими чинниками, які призводять до правового нігілізму та інших деформацій правосвідомості, і їх необхідно рішуче атакувати на основі чіткої правової освіти та національної політики правової освіти, порядку в усіх сферах суспільного життя. До пріоритетних прав і свобод Конституція України відносить політичні права і свободи, кількість яких значно зросла.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!