Реферат “Закінчений і незакінчений злочин в мінародному кримінальному праві”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Зростання злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України і деякими іншими негативними чинниками. Це ставить перед державою серйозні завдання боротьби з таким явищем. Необхідно добиватися припинення зростання злочинності, а потім й її істотного скорочення. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.

Актуальність теми даної роботи визначається тим, що юридичною базою боротьби зі злочинністю є міжнарожне кримінальне законодавство. Щоб це законодавство було досить ефективним, необхідно правильно його застосовувати. Однак для цього слід ґрунтовно вивчати це законодавство, з тим щоб добре знати і застосовувати в практичній діяльності його норми.

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об’єктивні і суб’єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості – той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості – прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість.

При цьому, оскільки інтереси і потреби суспільства постійно розвиваються, відповідно змінюється на певному етапі суспільного розвитку й оцінка поведінки людини як антисоціальної, злочинної. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. З огляду на це, вивчення і правильного тлумачення поняття закінченого та незакінченого злочину є важливим питанням у вивченні кримінального законодавства. Незакінчений злочин в мінародному кримінальному праві

На початку зазначимо, що в ст. 65 Кримінального кодексу України встановлюється, що судом призначається покарання відповідно до:

1) меж, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) положень Загальної частини КК України;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання [1, c. 26].

Це загальні засади призначення покарання, які відносяться і до спеціальних випадків, а саме: призначення покарання за незакінчений злочин. Саме про даний вид призначення покарання йтиметься далі. У випадку призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, суд повинен керуватися правилами, встановленими ст. 68 КК України [1, c. 28].

Необхідність існування особливих правил призначення покарання за незакінчений злочин у кримінальному праві беззаперечна, але щоб правильно застосовувати норми, які передбачають такі правила, необхідно ґрунтовно їх дослідити, аби в подальшому уникнути питань, які виникають у судовому процесі. Цьому сприятиме ґрунтоване дослідження норм кримінального законодавства іноземних держав. Це пояснюється тим, що кримінальне законодавство даних держав має спільну історичну основу та базується на романо-германському та англо-американському праві. Тоді як кримінальне законодавство нашої держави базується на стародавньому праві. Вітчизняне право в основному базується та більше приділяє увагу теорії, понятійному апарату. Що ж до іноземного законодавства, воно навпаки більше уваги приділяє практиці, увага більше концентрується на питаннях застосування покарання. Для дослідження нами було обрано положення кримінального законодавства Польщі, Швейцарії.

Отже, Кримінальний кодекс Польщі статтею 16 регламентує поняття приготування до злочину: приготування має місце лише в тому випадку, коли виконавець з метою вчинення забороненого діяння вчинює дії, спрямовані на створення умов для здійснення заходів з безпосереднього вчинення діяння, особливо, якщо вступає з цією метою у змову з іншими особами, шукає або пристосовує засоби, збирає інформацію або складає план дій. Приготування карається лише в тому випадку, коли відповідні приписи даються законом [2, c. 8].

Поняття замах на злочин дається у ст. 13 Кримінального кодексу Польщі. Відповідальності за замах на заборонену дію належить особа, яка з наміром вчинення такого діяння всією своєю поведінкою прагне його втілити, однак вчинення злочину не настає. Замах має місце також в тих випадках, коли особа, яка задумала діяння, не розуміє, що вчинення неможливе через відсутність об’єкта, гідно для вчинення у його відношення забороненого діяння або внаслідок використання засобів непридатних для вчинення забороненого діяння» [2, c. 8].

Приготування до злочину карається лише в тому випадку, коли відповідні приписи даються законом. Не належить покарання за приготування до злочину особа, яка добровільно відмовилася від нього, особливо, якщо знищила приготовлені засоби або попередила їх використання в майбутньому; у випадку вступу в змову з іншою особою з метою вчинення забороненого діяння не належить покаранню особа, яка здійснила значні зусилля, спрямована на попередження вчинення діяння. Таким чином, в Кримінальному кодексі Польщі не існує конкретних критеріїв призначення покарання за незакінчений злочин. У Кримінальному кодексі Швейцарії у другому розділі «Караність», четвертий параграф називається «Замах».

В ньому розмежовуються види замаху: незакінчений злочин (ст.21), закінчений замах (ст. 22), негідний замах, а також діяльне каяття (ст. 22). Стаття 21 Кримінального кодексу Швейцарії дає поняття незакінченого замаху: якщо особа, після того, як почне здійснення злочину чи вчинку, не доводиться свою злочинну діяльність до кінця, то ця особа може бути покарана не так суворо.

Стаття 22 Кримінального кодексу Швейцарії визначає закінчений замах: якщо злочинна діяльність була доведена до кінця, але злочинний результат, що характеризує закінчення злочину або вчинку, не настав, то особа може бути покарана більш м’яко, а також реальне каяття: якщо особа за власною ініціативою сприяла тому, щоб злочинний результат не настав або попередила його настання, то суддя може пом’якшити покарання на власний розсуд. В статті 23 Кримінального кодексу Швейцарії регламентується поняття негідного замаху: «Якщо засіб, за допомогою якого хто намагається вчинити злочин або вчинок, або предмет, проти якого воно спрямоване, володіють такими властивостями, що з їх використанням або у відношенні них злочинне діяння взагалі не могло би бути здійснене, то суддя має пом’якшити покарання за свій розсуд. Якщо особа діяла по неуцтву, то суддя взагалі може звільнити його від покарання» [3, c. 9–10].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!