Реферат “Закономірності що виявляються при теоретичних дослідженнях”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Завдання і структура теоретичних досліджень

2. Методи теоретичного дослідження

3. Теоретичні закономірності: виявлення та аналіз

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Теоретичні дослідження в сучасному науковому світі відіграють невід’ємну роль у розкритті глибин та закономірностей різноманітних явищ. Вони є важливим інструментом для вивчення складних проблем, розробки нових концепцій та формулювання загальних законів, які охоплюють різні галузі науки. Особливу увагу при цьому заслуговують закономірності, які виявляються під час теоретичних досліджень.

Теоретичні дослідження надають можливість розуміти, пояснювати та прогнозувати явища, що відбуваються у навколишньому середовищі та соціумі.

Важливим аспектом теоретичних досліджень є розкриття закономірностей, які з’являються внаслідок системного підходу до вивчення проблем. Це дозволяє не лише аналізувати окремі аспекти явища, а й розглядати їх в контексті ширших системних зв’язків. Знання про ці закономірності надає можливість створювати загальні теорії та концепції, які стають фундаментом для подальших наукових досліджень.

Такий аналіз є важливим для розвитку наукового співтовариства, сприяючи вдосконаленню теоретичних підходів та розширенню областей знань. Особлива увага приділяється виявленню універсальних принципів, які можуть застосовуватися в різних галузях науки, що допомагає підвищити загальну якість та вірогідність результатів досліджень. Дана тема є актуальною в контексті розвитку теоретичного базису в різних наукових галузях і сприяє подальшій науковій пізнавальності та інноваційному росту.

Для всебічного та повного дослідження питання були використані наукові праці таких вчених як: Бірта Г. О., Грабченко А.І., Федорович В.О., Гаращенко Я.М., Конверський А. Є. та ін.

Мета роботи полягає в визначенні та аналізі закономірностей, виявлених під час теоретичних досліджень.

 

1. Завдання і структура теоретичних досліджень

 

Теоретичні дослідження спрямовані на вивчення суттєвих зв’язків між об’єктом дослідження та його оточуючим середовищем. Мета полягає в поясненні та узагальненні результатів експериментальних вимірювань, а також виявленні загальних закономірностей.

Теоретичне дослідження завершується розробленням теорії, яка може бути виражена як система правил або математичних рівнянь. Основні завдання включають узагальнення результатів, поширення їх на подібні об’єкти, а також підвищення надійності експериментальних досліджень. Процес виконання теоретичних досліджень включає аналіз процесів і явищ, формулювання гіпотез, побудову фізичної моделі, проведення математичного аналізу, аналіз та узагальнення рішень, а також формулювання висновків. У випадку, якщо математичне дослідження не можливе, застосовується словесна формулювання з використанням графіків та таблиць. Важливо наголосити на використанні математичної формалізації у технічних науках для досягнення більш точних результатів [4, c. 76].

Процес виконання теоретичних досліджень розглядається на кількох стадіях. Перша стадія, яку можна охарактеризувати як оперативну, включає в себе перевірку можливостей усунення технічних суперечностей, оцінку ймовірних змін у оточенні об’єкта, аналіз можливості застосування рішень з інших галузей, а також використання «зворотного» підходу.

Друга стадія, або синтезна, визначає вплив змін у одній частині об’єкта на інші його частини, а також потрібні зміни в тих об’єктах, що взаємодіють із вказаним об’єктом. Оцінюються можливості застосування зміненого об’єкта в нових умовах та використання знайденої технічної ідеї для розв’язання інших завдань.

Виконання перших двох стадій створює підґрунтя для постановки завдання, де визначається кінцева мета розв’язання завдання, перевіряється можливість досягнення цієї мети іншими, можливо, простішими шляхами.

 

2. Методи теоретичного дослідження

 

Щодо методів теоретичного дослідження, можна виділити такі підходи, як метод сходження від абстрактного до конкретного, формалізація, ідеалізація та аксіоматичний метод. Звичайно, існують й інші методи, що застосовуються як для емпіричного, так і для теоретичного дослідження.

Розглянемо основні аспекти методу сходження від абстрактного до конкретного. У розумінні терміну «абстрактне» відзначається як окремі сторони та властивості об’єкта, що не розкривають його сутності в цілому. Абстрагування, у свою чергу, передбачає визначення та виокремлення істотних аспектів об’єкта, відокремлення їх від інших.

Результатом абстрагування стає абстракція, яка може виявлятися у різних формах, таких як чуттєво-наочний образ, ідеалізований об’єкт, судження, абстрактне поняття чи категорія, закон тощо. Термін «конкретне» може вказувати на дійсні об’єкти з їхніми властивостями чи на всебічне, деталізоване знання про об’єкт. Згідно з методом сходження від абстрактного до конкретного, наукове пізнання поділяється на етапи відокремлення абстракцій до їхнього використання у всебічному та деталізованому розумінні об’єкта.

Перший етап сходження від абстрактного до конкретного полягає у переході від споглядання конкретного в реальності до його абстрактних визначень, таких як поняття, судження та умовиводи. Другий етап цього методу включає рух думки від абстрактних визначень об’єкта та понять до конкретного в пізнанні, з цілого до частин. На цьому етапі відновлюється вихідна цілісність об’єкта, представленого у всій його багатогранності, але вже в мисленні [2, c. 113].

Щодо методу формалізації, це представлення різноманітних об’єктів за допомогою відображення та зображення їх структури та змісту в знаковій формі за допомогою «штучних» мов, таких як мова математики, математична логіка, хімічна мова тощо. Поняття «формалізація» тісно пов’язане з «абстрагуванням», що передбачає виділення однієї ознаки та відокремлення від інших для систематизації явищ.

Формалізація має ряд переваг, включаючи повноту огляду області проблем, узагальненість підходу до їх вирішення, використання спеціальної символіки для стислості та чіткості фіксації знань, приписування символам конкретних значень для уникнення багатозначності термінів та можливість формування знакових моделей об’єктів. Формалізація є невід’ємною частиною формальної логіки.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!