Реферат ” Завдання, проблеми та перспективи психології девіантної поведінки в сучасних умовах “

Зміст

 

Вступ

1. Завдання, проблеми та перспективи психології девіантної поведінки в сучасних умовах

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Психологія девіантної поведінки – це міждисциплінарна галузь наукового знання, що вивчає механізми виникнення, формування динаміки і відхилень від норм поведінки, а також способи і методи їх корекції і терапії. Ця дисципліна є на стику клінічної психології та психіатрії. Саме тому вона потребує знань і навиків у цих галузях.

Проте поняття «девіантність» та «девіація» пов’язують з іменем французького соціолога Еміля Дюркгейма (1998). Девіантологічне знання виникло як спеціальна теорія в межах соціології на початку XX століття. Важливе місце у дослідженні девіантності посідали питання злочинності.

Визначення поняття «девіантна поведінка» неможливе без розгляду сутності й ролі соціальних норм поведінки людини. Психологічна енциклопедія визначає поведінку як активність живих організмів, спрямовану на пристосування до навколишнього середовища і задоволення наявних потреб. У зовнішньому плані поведінка виявляється в системі послідовних дій, спрямованих на безпосередній практичний контакт організму з предметами оточення. Основою певної поведінки живих організмів є їх актуальні потреби.

 

1. Завдання, проблеми та перспективи психології девіантної поведінки в сучасних умовах

 

Поведінка девіантна (лат. deviatio – відхилення) – дії людини (девіанта), які порушують офіційно встановлені в суспільстві чи неофіційні в певній соціальній групі моральні та правові норми, що призводять до її покарання, ізоляції, виправлення або лікування.

Діагностика девіантної поведінки часто ускладнена причинами радше суб’єктивними, ніж об’єктивними, що бажання визнати відхилення будь-якої поведінки призводить до ігнорування основного принципу діагностики девіантної поведінки, яка реально спрямована на врахування реальності, навколишньої дійсності.

Девіантна поведінка – це не просто поведінка, яка відрізняється від норм чи прийнятих у суспільстві стандартів, але і така, що не задовольняє соціальні очікування.

Соціальні очікування – обумовлені поняттям соціального положення людини, етнічної та культурної приналежності, вікового діапазону, статі, професії т. д. Предметом вивчення психології девіантної поведінки є відхилення від різноманітних норм ситуаційних реакцій, психічних станів, а також форм розвитку особистості, що призводять до дезадаптації людини в суспільстві, або порушення самоактуалізації та прийняття себе в силу вироблених неадекватних патернів поведінки.

У науковій літературі існують різні способи визначення норми. Норма – це явище групової свідомості у вигляді розділених групою уявлень із вимогами членів групи до загальної поведінки із врахуванням їх соціальних ролей, які створюють оптимальні умови побуту, з якими ці норми взаємодіють, і відтворюючи формують його.

Відповідно до цього визначення виокремлюють такі норми: – правові; – моральні; – естетичні. Правові норми регламентовані законом, порушення яких передбачає покарання.

Моральні та естетичні – не регламентовані законом, саме тому про їх порушення можна говорити тільки, як про суспільний осуд. У першому випадку говорять, що людина поступає не згідно з законом, в другому – не «по-людськи».

Крім того, виокремлюють і норми психологічного комфортного самопочуття (переживання), рефлексії, задоволеності собою, порушення яких може призводити до емоційного дискомфорту і вияву психологічних комплексів. Кожен індивід свідомо бере на себе відповідальність за дотримання «писаних» законів, які передбачають збереження прав і свобод людей, котрі його оточують, а також «неписаних» норм – традицій і стереотипів поведінки, прийнятих у тому чи іншому мікросоціальному середовищі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!