Реферат “Політичний та життєвий шлях Індіри Ганді”

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Життєвий шлях Індіри Ганді

ІІ. Політична кар’єра Індіри Ганді

2.1 Перше правління

2.2 Друге правління

ІІІ. Індіра і Санджай Ганді – трагічний зв’язок, що привів до катастрофи

3.1. Останнє випробування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми роботи. Астрологи, такі шановані в Індії, стверджують, що вона народилася під подвійним небесним знаком – «ніжності» та «життєвої сили». Про першу якість Індіри Ганді за її життя майже не згадувалося, зате про другу складалися легенди. Величезна енергія, ніжна воля і здатність захоплювати людські маси зробили її лідером, який змінив обличчя країни. Жінку, яка зуміла поставити відсталу британську колонію в один ряд із провідними світовими державами, стати визнаним лідером Руху неприєднання і наполегливо йти до наміченої мети, незважаючи на біль особистих втрат і відчуження найближчих друзів, можна було б назвати «залізною леді».

Тільки сама Індіра могла б відповісти на запитання, чи задоволена вона долею, ніби приготованою їй усім перебігом складної історії Індії. Швидше за все, відповідь була б ствердною. Принаймні, так вважають біографи та мемуаристи, які ще за життя Індіри незмінно підкреслювали два важливі чинники. Вона народилася 19 листопада 1917 року, в ті самі дні, що «вразили світ», і її батьком був Джавахарлал Неру, найближчий сподвижник Махатми Ганді, лідер національно-визвольної боротьби індійського народу, що багато в чому визначило життєвий шлях жінки, яку сучасники охрестили дочкою Індії».

Індіра Ганді стояла біля політичного керма Індії майже шістнадцять років, трохи менше, ніж її батько – перший прем’єр-міністр незалежної країни Джавахарлал Неру. Вона прийшла до влади, коли Індія ще долала величезні труднощі, пов’язані з переходом колоніального підпорядкування до незалежності. Роки її прем’єрства були відзначені і великими досягненнями у внутрішній і зовнішній політиці, і серйозними помилками, які можна пояснити як об’єктивними причинами, насамперед надзвичайною складністю процесів, що відбувалися в країні, так і суб’єктивними факторами, у тому числі особистістю самої І. Ганді – вольового, іноді жорсткого політичного діяча [1].

При І. Ганді країна з населенням 500 млн осіб, з її етнічним та релігійним різноманіттям була поставлена ​​перед необхідністю забезпечити свій розвиток, створити сучасну індустрію, провести аграрні реформи, боротися з бідністю та неписьменністю, затвердити Індію як самостійну силу на світовій арені [8].

Об’єкт дослідження – Індіра Ганді.

Предмет дослідження – життєвий шлях та політична кар’єра Індіри Ганді.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей життя та політичної кар’єри Індіри Ганді.

Завдання дослідження:

1. Дослідити життєвий шлях Індіри Ганді;
2. Провести аналіз політичної кар’єри Індіри Ганді;
3. Визначити особливості взаємозв’язків Індіри і Санджая Ганді, що привели до катастрофи;
4. Охарактеризувати причини смерті Індіри Ганді;
5. Систематизувати результати та зробити висновки.

Структура роботи. Робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Кількість сторінок – 23.

 

І. Життєвий шлях Індіри Ганді

 

Індіра Неру народилася 19 листопада 1917 року в місті Аллахабаді (сучасний штат Уттар-Прадеш), в сім’ї, яка брала активну участь у боротьбі за незалежність Індії. Її батько Джавахарлал Неру, який згодом став першим прем’єр-міністром Індії після проголошення незалежності країни в 1947 році, на той час робив перші кроки на політичній арені в партії Індійський національний конгрес (ІНК). Великою популярністю користувався дід Індіри Мотілал Неру, один із ветеранів та лідерів ІНК. Активними учасниками політичної боротьби були і жінки сім’ї Неру: бабуся Індіри Сваруп Рані Неру та її мати Камала неодноразово заарештовувалися владою. Попри звичаї Індіра народилася не в будинку матері, а в багатому будинку діда, побудованому на священному місці, і отримала ім’я «Країна місяця» – Індіра – на честь своєї батьківщини [8].

У дворічному віці Індіра познайомилася з Махатмою Ганді, а у вісім років за його порадою організувала в рідному містечку дитячий союз із розвитку домашнього ткацтва. З підліткових років вона брала участь у демонстраціях, не раз служила кур’єром борцям за незалежність. У 1934 році Індіра вступила до народного університету, який створив знаменитий поет Рабіндранат Тагор. Однак, після смерті матері в 1936 році їй довелося перервати навчання і вирушити до Європи. У 1937 році вона вступила до Сомервельського коледжу Оксфорда в Англії, де вивчала управління, історію та антропологію. Після початку Другої світової війни Індіра вирішила повернутись на батьківщину. Додому довелося повертатись через Південну Африку, де оселилося багато індусів. І там, у Кейптауні, вона виступила з першою справжньою політичною промовою.

В 1941 році вона повернулася в Індію, а в 1942 вийшла заміж за Фероза Ганді, за походженням з парсів, невеликої групи індійців іранського походження, що сповідує зороастризм. Індіра і Фероз одружилися, нехтуючи кастовими і релігійними бар’єрами, оскільки міжкастові шлюби вважалися ортодоксальними індусами блюзнірством по відношенню до давніх законів і звичаїв [2]. Індіра взяла його прізвище, при цьому Фероз Ганді не перебував у будь-якій спорідненості з іншим знаменитим індійським політиком на прізвище Ганді — Махатмою Ганді. Вже у вересні 1942 року подружжя було заарештовано, Індіра Ганді пробула у в’язниці до травня 1943 року. У Фероза та Індіри народилися двоє синів: старший, Раджив — 20 серпня 1944 року, а молодший, Санджай — 14 грудня 1946 року. Здебільшого діти перебували під наглядом матері та постійно жили у будинку діда[7].

15 серпня 1947 року відбулося проголошення незалежності Індії, невдовзі було сформовано перший національний уряд. Індіра Ганді стала особистим секретарем батька-прем’єра та супроводжувала Неру у всіх закордонних поїздках. В 1955 Індіра Ганді разом з батьком відвідала Радянський Союз (Москва, Сталінград, Калач, Ялта, Алтай, Тбілісі, Ташкент, Самарканд, Магнітогорськ, Свердловськ) [11]. З 1955 року Індіра Ганді – член Робочого комітету та член Центральної виборчої комісії ІНК, голова жіночої організації цієї партії та член Центральної парламентської ради Всеіндійського комітету ІНК. У тому ж році Ганді разом з батьком брала участь у конференції в Бандунгу, яка започаткувала Рух неприєднання. У 1959-1960 роках Ганді була головою ІНК. 1960 року помер Фероз Ганді. Наступного року Індіра була обрана членом робочого комітету ІНК і почала виїжджати до осередків національних конфліктів.

 

ІІ. Політична кар’єра Індіри Ганді

2.1 Перше правління

 

Серйозні зміни у долі Індії відбулися 1947-го, коли Ганді виповнилося тридцять, а її другому синові не було ще й року. Ослабла Англія поступово випускала з рук свою головну колонію. Черчілль із обуренням тоді висловлювався, що кому потрібна ця перемога (маючи на увазі перемогу у Другій світовій війні), якщо ми втрачаємо Індію. За рік до цього, влітку 1946-го, у країні відбулися вибори. Після них верховна влада віце-короля все ще зберігалася, але його заступником став Джавахарлал Неру, який 15 серпня 1947 підняв над делійським Червоним фортом прапор незалежності. На нову країну чекали серйозні труднощі — бідність, нестача кваліфікованих кадрів і, головне, трагічний розкол на індуську Індію та мусульманський Пакистан, за який так раділа Мусульманська ліга на чолі з Мохаммедом Алі Джінною. У багатьох районах почалася міжусобна різанина, кров текла рікою, дорогами блукали мільйони біженців. У цьому хаосі загинув великий прихильник ненасильства Махатма Ганді. Його застрелив член індуїстської організації шовініста. Мусульманський Кашмір захотів приєднатися до Пакистану, але його окупували індійські війська, що закінчилося війною між двома країнами.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!