Стаття “Мито як регулятор зовнішньоекономічної діяльності”

УДК-

                                                                                                            Викладач:

старший викладач

                                                                               Підготувала:

студентка __ курсу

групи ____

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

МИТО ЯК РЕГУЛЯТОР ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Постановка проблеми. Митно-тарифне регулювання є ключовим інструментом державного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю. Головною метою цього регулювання є захист вітчизняної економіки від негативних зовнішніх впливів. Однак, зі зростанням інтеграційних процесів у світовій економіці, виникають нові вимоги до розвитку та функціонування національних економічних систем, зокрема у сфері митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно світової економічної науки, однією з ключових ролей у розробці та реалізації національної зовнішньоторговельної політики відводиться державі. Окрім того, серед усіх факторів, що впливають на міжнародну економічну діяльність та митні органи, основними є глобалізація та інформаційні технології.

Мета останніх досліджень та публікацій. У роботах Т.Д. Ліпіхіної, І.С. Луценко, В.П. Мартинюка, В.М. Мельника, В.В. Немченка, В.П. Хомутенка та інших дослідників були використані різноманітні підходи для оцінювання фіскальної ефективності системи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в цілому.

Учені та фахівці митної справи І.Г. Бережнюк, В.П. Науменко, П.В. Пашко, Т.М. Рева, В.В. Суворов, С.С. Терещенко та інші зробили суттєвий внесок у теорію та практику застосування методів тарифного регулювання ЗЕД митницями України.

Мета цієї статті полягає у дослідженні особливостей митного регулювання в Україні та світі, а також визначенні проблем та шляхів удосконалення митно-тарифного регулювання, щоб створити сприятливі умови для подальшого розвитку країни.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Україна завжди використовувала митне регулювання як основний інструмент національної зовнішньоекономічної політики, і така практика досі залишається актуальною. Це передбачає координацію дій державних органів у застосуванні мит і митних процедур під час перетину товаром митного кордону. Оскільки промисловість та зовнішня торгівля постійно розвиваються, а міжнародний поділ праці та виробничі зв’язки у межах транснаціональних корпорацій стають все активнішими, функції митного регулювання змінюються та розширюються.

Незважаючи на те, що більшість країн світу зменшила середній рівень митного оподаткування та спростила митні процедури, митнотарифні заходи продовжують впливати на динаміку та структуру зовнішньоторговельних потоків. Ступінь «жорсткості» митного регулювання відрізняється в різних країнах і залежить від таких факторів, як рівень економічного розвитку, торговельна політика, національні пріоритети тощо. У сучасних умовах більшість розвинених країн застосовує політику помірного протекціонізму, яка поєднує елементи політики свободи торгівлі та протекціонізму в певних пропорціях.

Національна зовнішньоекономічна політика країни базується на митному регулюванні, яке передбачає встановлення митного тарифу – переліку товарів, що обкладаються митом при перетині кордону. Це дозволяє ефективно впливати на обсяг та структуру зовнішньоторговельних операцій шляхом регулювання цін. Використання мита як інструменту зовнішньоторговельної політики є традиційним і законним підходом, який використовується з XVIII століття. Дана практика є загальновизнаною та відповідає правилам СОТ щодо управління зовнішньоторговельними потоками [1].

Незважаючи на велику кількість інших інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (їх налічується більше тисячі), митні заходи відіграють особливу роль з таких причин [2]:

1) митні тарифи застосовуються усіма країнами, що беруть участь в міжнародному обміні, за винятком декількох;

2) імпортний митний тариф охоплює всю товарну номенклатуру, відмінно від інших інструментів, що спрямовані на регулювання ввезення лише окремих груп товарів;

3) мито є більш прозорим видом торговельних обмежень;

4) використання та зміна митних ставок дозволяє регулювати надходження іноземних товарів до країни, залежно від рівня конкурентоспроможності вітчизняних товарів, економічної безпеки та соціальної стабільності, стану бюджету та платіжного балансу та інших обставин.

Митний тариф надає можливість країнам з різними соціально-економічними умовами співпрацювати через міжнародну торгівлю. Зміни в механізмі застосування митного тарифу можуть впливати на митні процедури залежно від їх особливостей. Протягом тривалих термінів та ускладнених процедурах митного оформлення, незасновані формальності, які не впливають на величину сплаченого мита, можуть створювати штучні додаткові бар’єри на шляху міжнародної торгівлі.

Більшість країн світу використовує імпортний тариф як головний інструмент регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Експортні мита застосовуються обмеженою кількістю країн з фіскальними цілями або для обмеження експорту деяких сировинних товарів. Транзитні мита є рідкісними, оскільки у міжнародній торгівлі використовується принцип свободи транзиту. Митне регулювання впливає на розвиток міжнародної торгівлі та рух інвестиційних потоків за основними напрямами.

По-перше, митний тариф захищає вітчизняні виробництва, оскільки призводить до підвищення цін на імпортні товари і унеможливлює надмірну або небажану іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку.

Застосування мита при імпорті є одним з видів оподаткування, яке дозволяє державі нейтралізувати переваги іноземних компаній і зменшувати конкурентоспроможність імпортованих товарів. Використання вищих ставок мита може бути мотивоване бажанням зміцнення національної безпеки, зокрема у сфері харчування, що передбачає необхідність забезпечення належного запасу вироблених товарів на випадок надзвичайних ситуацій. Також мито може використовуватись для підтримки стратегічно важливих галузей або з міркувань престижу країни, а також для підтримки зайнятості і структурних реформ в економіці [4].

У сучасних умовах існує потреба в захисті галузей та підприємств від небажаної іноземної конкуренції, що є актуальною як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються. Багато нових індустріальних країн Азії та Латинської Америки в процесі формування виробництва та розвитку внутрішнього ринку використовують високі тарифні бар’єри для захисту від конкуренції та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку. Наприклад, на початку 1990-х років середньоарифметичні значення тарифу за деякими групами виробів становили в Індії (1990) 84,1%, в Китаї (1992) – 44,9%, в Бразилії (1991) – 26,3% [5].

У разі, коли розмір мита не перевищує економічно обґрунтованих значень і не заважає практичному імпорту товарів, конкуренційні умови для іноземних та вітчизняних постачальників стають рівними. Зарубіжні фірми можуть продовжувати конкурентну боротьбу з місцевими підприємствами, але їхні товари можуть мати менш конкурентні ціни.

Таким чином, застосування тарифів сприяє створенню оптимального конкурентного середовища на внутрішньому ринку, а також сприяє підвищенню якості та зниженню цін на продукцію вітчизняних товаровиробників.

По-друге, митне регулювання може стимулювати збільшення експорту товарів та підвищення конкурентоспроможності національного виробництва. Це можливо в тому випадку, коли держава зменшує або скасовує мита на імпортовану сировину, матеріали, обладнання, комплектуючі вироби, яких немає в країні, що сприяє вітчизняним підприємствам у випуску більш конкурентоспроможної продукції, яка може бути реалізована за кордоном.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!