Стаття ” Синоніми, антоніми в творчості В.Симоненка “

УДК

ПІБ

студентка __ групи

Науковий керівник:

к.пед. н., доц. __

 

СИНОНІМИ, АНТОНІМИ В ТВОРЧОСТІ В. СИМОНЕНКА

 

Анотація. У статті акцентовано увагу на значущості постаті Василя Симоненка в ісорії української літератури та України в цілому; проаналізовано особливості функціонування синонімів і антонімів у поетичних творах автора (на матеріалі збірки «На схрещених мечах»); висвітлено лексичне багатство, милозвучність, неповторність української мови.

Ключові слова: синоніми, антоніми, поет, творчість, поезія, лексичне значення, слово, мова.

Anotation. The article focuses on the significance of the figure of Vasyl Symonenko in the history of Ukrainian literature and Ukraine in general; the peculiarities of the functioning of synonyms and antonyms in the poetic works of the author are analyzed (on the material of the collection “On crossed swords”); lexical richness, melodiousness, uniqueness of the Ukrainian language are highlighted.

Key words: synonyms, antonyms, poet, creativity, poetry, lexical meaning, word, language.

 

Постановка проблеми. «Як грім народжується з тиші, так з глибини нашої землі, з надр нашого народу вибрунькується нова поетична індивідуальність, виникає щира, тверда, упевнена мова В. Симоненка, що уміє, знає, як сказати читачам. Якщо молодий поет переживає радість першовідкриття світу ідей і художніх образів, то для нас – це першовідкриття таланту» – так високо оцінив творчість В. Симоненка О. Гончар (передмова «Витязь молодої української поезії») [1, с. 5].

На сучасному етапі дослідження біографії В. Симоненка вважається, що його життєвий шлях потрібно розглядати як вагомий елемент в історії України. Поет назавжди залишиться вірним нащадком рідного краю. Адже, його вірші наділені духом патріотизму, думкою про тодішнє, теперішнє та майбуття. Власне, через це його поезія постійно залишається актуальною, аналогічною поривам українців, яка западає кожному в серце, справляє глибокі почуття цінності та неповторності української мови за допомогою лексичних засобів слова. І якщо зосереджено читати вірші В. Симоненка, то можна побачити, що в ній, неначе перла, розсипались фольклорні епітети, образні метафори, народні порівняння. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існує чимало робіт, що публікувались у періодичних журналах та газетах України з часу смерті  В. Симоненка. Проте, на превеликий жаль, всі ці дослідження відводили  значну роль творчій спадщині та життєвому шляху поета. Публікації, які адресовані саме мові автора та його неповторному стилю залишаються малодослідженими. Зокрема, у  Т. Масловської «Метафори та метафоричність у поезіях  В. Симоненка» визначено властивості лірики поета. Водночас, метафора пояснюється авторкою як головний засіб відображення В. Симоненком світу [3]. 

Наукова праця Котух Н. «Семантика заголовків як віддзеркалення життєвої та творчої позиції Василя Симоненка» трактує семантичні своєрідності заголовків як авторського задуму й конденсату змісту твору, що узгоджується змістом тексту і є його основою [2].                   

Метою статті є висвітлити такі поняття як синоніми, антоніми та їх функціонування в творчості В. Симоненка. 

Виклад основного матеріалу. Василь Симоненко – український поет, журналіст,шістдесятник, «витязь молодої української поезії». Переживаючи, ще юнаком період війни, Василь Симоненко сповнений почуттям національної гідності, патріотизму, духовно багатий. Поет висвітлює свої емоції на аркушах паперу, творчість якого згодом стане найціннішою та найдраматичнішою спадщиною української літератури. Висміюючи все підступне, пафосне, гідне гострого засудження, поет певною мірою здається суворим, вимогливим, як до себе так, і до інших. Напевне це лише тому, що відчуває свою силу обов‘язку бути чесним перед народом. Проживши неповних 29 років, із них 10 припадає на літературну творчість.  Творчий доробок складає збірку Василя Симоненка, яка вийшла ще за життя поета – «Тиша і грім», друга вийшла після його смерті. Художня палітра поезій  насичена та багата. Василь Симоненко випробовує себе в різних жанрах починаючи з інтимної та громадянської лірики, закінчуючи то байкою, або ж віршованою казкою  для дітей. Та найбільший порив душі та багатство українського слова поет виявив у віршах, які багаті своїм  лексичним складом, наповнені поєднанням  синонімів, антонімів, омонімів та паронімів.

Синоніми (від грец. synonymos – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням. Наприклад, говорити –балакати — базікати – цвенькати [2].

Загальновідомою у мовознавстві є класифікація синонімів, у межах якої виокремлюють лексичні та контекстуальні синоніми. Лексичні у свою чергу поділяють на:

абсолютні;

• стилістичні;
• семантичні;
• семантико-стилістичні.

В аналізованих поетичних творах В. Симоненка нами виявлено 47 синонімів. Найоб’ємнішу групу з-поміж систематизованих лексичних одиниць становлять стилістичні синоніми.

Наведемо приклади:

…Пощезнуть всі перевертні й приблуди…

… Козацька кров пульсує і гуде!…

…І світ для мене – каторга і кліть…

… Ти стоїш, небагата й непишна…

…Я в тобі розлучився з журбою

і навіки спекавсь біди…

… І лиш годинник холодно й спокійно…

… Гриміли пишні і бучні паради…

… Що руйнували світ тиранства і облуду…

…З глибини віків і гордо й величаво…

… Не отруїли доблесті і слави…

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!