Стаття ” Використання цифрових технологій в сільскому господарстві “

УДК-

                                                                

                                                                                                            Викладач:

старший викладач

                                                                               Підготувала:

студентка __ курсу

групи ____

Криворізький Державний педагогічний університет

 

«ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ»

 

Анотація. У сучасних умовах, коли зовнішнє середовище сільськогосподарських підприємств швидко змінюється, ключовим фактором підвищення конкурентоспроможності є оптимізація бізнес-процесів. Своєчасне підвищення продуктивності і зниження собівартості є факторами виживання фермерських господарств в корпоративному секторі аграрної економіки в цих ситуаціях. Вирішення цієї проблеми лежить у впровадженні інформаційних технологій, особливо у виробництві сільськогосподарської продукції.

Процес цифровізації приховує великий потенціал для стрімкого розвитку українського аграрного сектору, завдяки наданим новим можливостям точності даних, автоматизації та контролю процесів. Довгий час сільське господарство не було привабливим для інвесторів. Причиною такої ситуації можна назвати тривалий виробничий цикл, а також схильність до природних ризиків, які призводять до значних втрат продукції при вирощуванні, прибиранні та зберіганні. На наш погляд, однією з визначальних є неможливість автоматизації біологічних процесів і передумови підвищення продуктивності та неефективності впроваджуваних інновацій.

Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, виробництво, цифрові технології, продуктивність, конкуренція.

Виклад основного матеріалу. Вже нині експерти відзначають, що завдяки технологій точного землеробства, заснованим на технологіях інтернету речей — процесу зведення даних різних приладів, показань лічильників, сенсорів і тому подібного в загальну систему інформації, можна досягти урожайності такого обсягу, якого в сільськогосподарському виробництві не було протягом тривалого періоду часу [1].

Тому, цифровізація та автоматизація процесів, що відбуваються при створенні сільськогосподарської продукції, є усвідомленою потребою і повинна бути частиною стратегії розвитку найбільших в світі агропромислових компаній.

Цифрове сільське господарство – це використання нових технологій, об’єднаних в єдину систему, що дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам збільшувати виробництво при одночасному підвищенні якості сільськогосподарської продукції. Сьогодні більшість суб’єктів у сфері агробізнесу приймають рішення про використання тих чи інших технологій, ґрунтуючись виключно на власному досвіді.

Однак, фінансові результати управлінських рішень будуть визначатися в кінці маркетингового року. Навпаки, цифрові сільськогосподарські системи можуть не тільки частіше і точніше збирати дані, але і регулярно об’єднувати їх із зовнішніми джерелами (такими як інформація про погоду). Отримавши об’єднані дані, фермери можуть аналізувати, інтерпретувати і приймати найбільш раціональні та ефективні рішення [2].

Потім, дуже точно реалізовані за допомогою робототехніки та інноваційного обладнання, фермери можуть бачити результати своїх дій в режимі реального часу. Сьогодні використання цифрових технологій широко поширене у великих країнах. Водночас громадські інститути також відіграють активну роль. Так, Федеральне міністерство сільського господарства.

Німечинни (BMEL) у співпраці з експертами та представниками галузі представляє шість напрямків роботи з розвитку цифровізації сільського господарства і визначає області, які можуть принести особливу користь фермерам:

1. створення центрів знань з питань цифровізації сільського господарства;
2. формування комітету, в який, в обов’язковому порядку, буду входити представники федерального Мінсільгоспу, федеральних земель, підвідомчих науково дослідних організацій та ін.;
3. організація експериментальних полів;
4. розвиток інфраструктури у сільській місцевості;
5. збір гео, метеорологічних даних та інформації про засоби виробництва;
6. наділення федерального Мінсільгоспу компетенціями і ресурсами для здійснення співробітництва на рівні ЄС та на міжнародному рівні.

Аграрний сектор світової економіки є і залишається важливим джерелом засобів до існування і зайнятості багатьох людей. Таким чином, при більш ніж 570 млн дрібних ферм у світі сільське господарство і виробництво продуктів харчування становлять 28% всієї світової робочої сили [3].

Сьогодні розвиток цифрових технологій в корпоративному секторі аграрної економіки характеризується своєю неоднорідністю, але перший крок вже зробило значну кількість сільгосптоваровиробників. Сільськогосподарські підприємства, які вже давно оцифровані для підвищення ефективності виробництва, продовжують йти цим шляхом, переходячи на використання роботизованих технологій і досконалу аналітичну підтримку в точному землеробстві, логістиці та фінансових процесах.

Наскрізний характер диджитализації дозволяє прив’язати інформацію про кінцевого споживача до можливостей конкретного фермера, усуваючи велику кількість посередників, на частку яких припадає до 80% вартості роздрібної ціни товару. За деякими даними, синергетичний ефект зростання продуктивності, зниження частки посередників, дозволить збільшити споживання української сільськогосподарської продукції, за деякими даними, в грошовому вираженні в 1,6 рази [4].

Тобто, вплив від зростання споживання компенсує зниження роздрібних цін, підвищуючи при цьому рентабельність агробізнесу, а ризики — знизяться.

Таким чином, це вигідно всім учасникам процесу цифровізації, включаючи кінцевих користувачів. Але однією з проблем, поряд з необізнаністю агробізнесу як про існування самих технологій, так і про наслідки їх застосування в реальних економічних умовах, є вельми обмежені фінансові можливості вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників.  Адже потрібно витратити гроші і час прямо зараз, щоб скористатися перевагами цифровізації, але результати відчуються набагато пізніше. Згідно з опитуванням сільгосптоваровиробників, понад 60% інвестуватимуть у цифровізацію сільськогосподарського виробництва через національне співфінансування, а понад 35% братимуть участь у пілотних проєктах із впровадження штучного інтелекту в технологічні процеси.

Проникнення цифрових технологій в аграрний сектор поки не має широкого поширення. Ферми корпоративного сектору аграрної економіки не хочуть ризикувати, впроваджуючи у виробництво інноваційну продукцію, побоюючись, що обладнання та програмне забезпечення не окупляться. Багато рішень вимагають великих капітальних вкладень, а їх обслуговування обходиться дуже дорого [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!