Тези ” Адміністративно процесуальна діяльність “

Кοстюк Назар Григοрοвич

3 курс, МТ-1-19

Викладач: Ястрοбοв Василій Назарοвич

Дніпровський державний аграрно-екномічний університет

м.Дніпро, Україна

«Адміністративно процесуальна діяльність»

 

Summary:  It is proved that the administrative procedure in the administrative process establishes a consistent procedure for the consideration and resolution of public-law disputes and cases of administrative offenses (within the framework of judicial and tort concepts of the administrative process), as well as the implementation of administrative proceedings (within the administrative concept of the administrative process). The definitions of the categories “administrative process”, “administrative procedure” and “administrative proceedings” are formulated.       

Key words: administrative process, jurisdiction, conflict proceedings, non-conflict proceedings, conflictology, rule of law, process, procedural law, legal regulation, procedure.

Пοстанοвка прοблеми.

Проблеми адміністративного процесу привертають увагу вітчизняних вчених-менеджерів у різний час з рівня вивчення окремих робіт. У результаті наука управління і права була зміцнена багатьма науковими дослідженнями, в яких вивчалися проблемні питання про сутність і принципи адміністративних процесів, їх зміст. Неодноразово робилися спроби прояснити правову природу адміністративного процесу та особливості його взаємозв’язку з іншими процесуальними категоріями адміністративного права.

Виклад οснοвнοгο матеріалу дοслідження.

У вузькому сенсі адміністративна процедура – це процедура, яка регулюється нормами закону про адміністративне судочинство для застосування заходів адміністративного примусу і в першу чергу адміністративного покарання.

Тобто адміністративні процедури – це процедури у разі адміністративних порушень. У цьому сенсі процес управління містить суто юрисдикційний (правоохоронний) зміст. Відповідно до 2-го підходу (так званого «управління»), який також називається «широким розумінням процесу управління», процес управління вважається регламентованим процедурами закону про адміністративні процедури, і пропонується розглядати окремі випадки адміністрування.

Іншими словами, в широкому розумінні адміністративний процес – це вся сукупність адміністративних проваджень. Такий підхід передбачає поширення поняття адміністративного процесу не тільки на юрисдикційну, а й на регулятивну, тобто всю нормотворчу та правозастосовну діяльність адміністративних органів. Щодо органів виконавчої влади та інших державно-управлінських структур, органів місцевого самоврядування, може застосовуватися термін «публічна адміністрація».

Таким чином, адміністративний процес в широкому сенсі охоплює діяльність адміністрації. Останнім часом широке розуміння адміністративного процесу поширюється і на діяльність адміністративного суду з вирішення адміністративних справ, тобто адміністративного судочинства, але це твердження є спірним.

Певна частина вчених-адміністративістів, які поділяють широке розуміння адміністративного процесу, пропонують вирізняти судовий адміністративний процес окремо. Третій підхід до визначення адміністративного процесу (його можна назвати «судочинським») походить від розуміння юридичного процесу виключно як форми правосуддя.    

Отже, адміністративний процес у цьому випадку розглядається тільки як судовий розгляд публічно-правових спорів, віднесених до компетенції адміністративних судів. У межах цього підходу також існують різні точки зору, наприклад, адміністративний процес розглядається як вид судового процесу (адміністративне судочинство) й окремо управлінський процес (правозастосовна діяльність адміністративних органів), або стверджується, що адміністративний процес – це форма правосуддя, тобто адміністративне судочинство, а діяльність органів публічної адміністрації взагалі має не процесуальний, а процедурний характер (так звані адміністративні процедури).

Розуміння адміністративного процесу лише як форми правосуддя в адміністративних справах відповідає поняттю адміністративнопроцесуального права, закріпленого в Кодексі адміністративного судочинства, та основним тенденціям розвитку адміністративного законодавства (наприклад, нині розроблено й активно обговорюється проект Адміністративно-процедурного кодексу, який визначає процедури розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування індивідуальних адміністративних справ та адміністративних послуг).

Зокрема, терміни «процес» і «процесуальне право» використовуються в деяких наукових роботах як сумісні та ідентичні за значенням [1]. Існує думка, що перше поняття цих понять охоплює групу процесуальних правовідносин, яка є підгалуздю (інститутом) адміністративного права, а друге поняття охоплює систему правовідносин, яка прирівнюється до адміністративного права [2]. Деякі вчені в цілому вважають, що адміністративні процеси в силу характеру правовідносин слід розглядати не як складову частину адміністративного права, а як самостійний розділ процесуально-орієнтованого права [3].

Якщо Адміністративно-процесуальний закон являє собою систему правових норм, які регулюють державне управління, організовують суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням застосування адміністративно-процесуальної форми відповідної матеріальної галузі права, то адміністративний процес регулюється адміністративно-процесуальними нормами, діяльністю уповноважених органів, спрямованою на реалізацію норм відповідної матеріальної галузі права при розгляді та дозволі окремих справ.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!