Тези ” Актуальні проблеми соціального захисту інвалідів в Україні “

Кοстюк Назар Григοрοвич

доктор філософських наук

професор

Ястрοбοв Василій Назарοвич

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

Націοнальний педагοгічний університет ім. М.П.Драгοманοва

 

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ»

 

Пοстанοвка прοблеми. Глибокі соціально-економічні зміни, що відбуваються нині в Україні призводять до значних економічних і соціальних втрат. Це, в свою чергу, викликає різке зниження рівня добробуту основної частини населення. Посилення соціальної спрямованості в Україні вимагає цілеспрямованого забезпечення рівня та якості соціальних стандартів, адекватних європейським стандартам якості життя та загальнолюдських цінностей, що передбачає удосконалення системи соціального захисту населення.

Особливої актуальності це питання набуває для осіб з інвалідністю. Питання формування ефективної моделі соціальної політики для забезпечення гідного стану однієї із соціально вразливих верств суспільства – інвалідів, потребує підвищеної уваги держави і громади. Особливої актуальності проблеми соціального захисту інвалідів набувають у зв’язку з постійним зростанням частки інвалідів у загальній структурі населення.

Мета дοслідження проаналізувати актуальні проблеми соціального захисту інвалідів в Україні, виявити їх причини та запропонувати шляхи їх подолання

Для дοсягнення мети ми ставимο наступні завдання:

1. охарактеризувати проблеми соціального захисту інвалідів в Україні;
2. визначити перспективи, та шляхи проблем соціального захисту інвалідів в Україні;

Виклад матеріалу. Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки(піклування) або забезпеченні стороннього догляду [1]. В Україні проблема соціального захисту інвалідів є досить важливою, адже кожен 16-й громадянин у нашій країні – це людина з обмеженими можливостями і їх кількість щороку зростає.

З 1994 року вона збільшилася на 33 % або в 1,3 рази. На початок 2015 року – кількість людей з обмеженими можливостями сягнула вже 6,1 %, а це 2,8 млн осіб. Серед них – майже 400 тис. інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів [2]. Не втішним фактом також є те, що нині кількість інвалідів значно збільшується у зв’язку з наслідками бойових дій на Донбасі, а забезпечення мінімальних соціальних стандартів цієї категорії громадян перебуває на неналежному рівні.

Основними умовами передбаченими Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо надання пенсій по інвалідності є [3, с. 249]:

1. особи мають право на отримання пенсії по інвалідності, якщо настання інвалідності, що спричинило повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання за наявності страхового стажу;
2. пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність:
3. у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи;
4. пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [4, с. 72].

Також одним із основних напрямів соціальної політики держави у сфері соціального захисту інвалідів є працевлаштування. Саме це може надати змогу забезпечити належний матеріальний рівень життя осіб із обмеженими можливостями.

Практика показує, що забезпечення інвалідів роботою пов’язане з певними проблемами та матеріальними затратами. Йдеться саме про необхідність створення спеціалізованих робочих місць, застосування нестандартних форм організації праці, застосування надомної праці. У складі зайнятого населення України працюючі інваліди становлять лише 1,5 %. Хоча слід зауважити, що фактично в Україні немає достовірної інформації про кількість працюючих інвалідів. Надаючи інвалідам допомогу у влаштуванні на роботу, держава прагне поєднати інтереси суспільства й інвалідів. Надаючи інвалідам допомогу у влаштуванні на роботу, держава прагне поєднати інтереси суспільства й інвалідів [5, с. 119].

Проте, незважаючи на всі види соціальної підтримки, інваліди залишаються найбільш соціально незахищеною верствою населення. Слід зазначити, що однією з основних та гострих проблем соціальної захищеності інвалідів є забезпечення можливості доступу до транспорту.

Також не пристосованими залишаються об’єкти соціальної інфраструктури, зокрема недостатньо пристосованими до безперешкодного доступу інвалідів житлові будинки, приміщення центральних органів виконавчої влади, об’єкти соціальної інфраструктури та громадський транспорт. Актуальним питанням є облаштування міського і приміського транспорту для перевезення інвалідів та виділення для їхніх автомобілів місць на автомобільних стоянках. Необхідно також здійснювати закупівлю залізничних пасажирських вагонів, максимально пристосованих для перевезення цієї категорії осіб [1].

Таким чином, важливим кроком у поліпшенні умов соціального захисту інвалідів повинен бути розвиток та удосконалення законодавства у даній сфері. Також нагального вирішення вимагають проблеми щодо працевлаштування інвалідів та забезпечення їм безпечних умов праці, доступність транспорту, можливість отримання якісної освіти. Соціальний захист інвалідів повинен бути спрямований на соціальну підтримку даної категорії громадян, адже ступінь державної соціальної захищеності інвалідів є яскравим показником розвитку та цивілізованості певного суспільства, рівня його відповідальності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!