Тези “Інтегровані маркетингові комунікації в брендингу”

ПІБ

студент

Уманський національний університет садівництва

Науковий керівник: к.е.н., доцент ПІБ

ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ В БРЕНДИНГУ

Брендинг виступає головним джерелом відмінностей, яка впливає на вибір покупця при покупці конкретного продукту чи послуги. Свою місію брендинг втілює через повний спектр відносин з покупцями, включаючи товари, послуги та комунікації. Ця взаємодія знаходиться під уважним наглядом маркетологів, вимагає комплексного підходу і визначає напрямок розвитку маркетингових комунікацій для їхньої інтеграції. Створення та застосування інтегрованих маркетингових комунікацій можливе на будь-якому рівні управління та в різних сферах господарської діяльності. Комунікації з використанням різноманітних засобів, що спрямована на досягнення ефективності та повноти сприйняття.

Інтегровані маркетингові комунікації (ІМК) – це стратегія, яка трансформує відділ маркетингу з окремих функцій до злагодженого підходу. Ця стратегія охоплює різноманітні маркетингові канали і об’єднує їх під одним чітким повідомленням. Усі елементи маркетингових комунікацій, такі як реклама, пропаганда, public relations, стимулювання збуту, персональний продаж, спонсорство, взаємодіють між собою, а також з туристичним брендом і його зовнішнім та внутрішнім середовищем (рис. 1).

Рис. 1. Елементи ІМК та їх взаємодія у забезпеченні туристичного бренду регіону [2].

Таким чином, різноманітні елементи маркетингових комунікацій, які використовуються у комплексі в єдиною комунікаційній стратегії, спрямованій на споживача (для розуміння його потреб і поведінкових особливостей), сприяють досягненню максимальної ефективності. Існує кілька причин, які визначають активне застосування суб’єктами ринку ІМК у брендингу.

По-перше, традиційні підходи, що ґрунтуються на широкому розгортанні рекламних кампаній, почали втрачати ефективність через надмірну кількість рекламних повідомлень, що призвело до відчуття втоми від реклами. Це призводить до потреби у пошуку нових комунікаційних засобів.

По-друге, відбулося розширення спектру маркетингових комунікацій та виникнення нових каналів інформації, доступних для використання організаціями.

По-третє, спостерігалося скорочення цільових аудиторій, оскільки зростає пропозиція, що змушує організації та їх бренди позиціонувати себе як спеціалізовані, вибираючи конкретну цільову аудиторію. Традиційний підхід до маркетингових комунікацій часто не враховував потреби конкретної цільової аудиторії, на яку потрібно було звертати увагу.

По-четверте – це зміна мотивів споживання, оскільки у покупця у першу чергу почало виникати питання не про пряме призначення продукту, а про те, як інші люди оцінюють його вибір [1].