Тези “Історичні, філософські, та методологічні питання сучасної освіти і педагогіки”

Іванов А.Д

студент

Уманський національний університет садівництва

Науковий керівник: к.е.н., доцент ПІБ

 

ІСТОРИЧНІ, ФІЛОСОФСЬКІ, ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІКИ

 

Питання історичних, філософських та методологічних питань є найважливішими для будь-якої науки. Не є це винятком і для науки педагогіки. Більше того, педагогіка як наука, що має безпосередні впливи на формування особистості, її розвиток і саморозвиток, вимагає чіткого і послідовного визначення і дотримання методологічних засад її функціонування, щоб бути ефективним джерелом знань, дієвим чинником створення міжособистісних відносин у системах: педагог – учень (студент), педагог – педагог, учень – учень, педагог – батьки і т. ін.

Сучасна освіта передбачає організацію духовно-розвивального освітнього й виховного простору, впровадження в практику школи сучасних методологічних підходів, інноваційних моделей та технологій, створення індивідуальної траєкторії розвитку особистості.

Рівень освіченості, особливо за сучасних умов, не визначається виключно обсягом знань, їх енциклопедичністю. З позицій компетентнісного підходу рівень освіченості визначається здатністю розв’язувати проблеми різних рівнів складності на основі наявних знань. За такого підходу цілі освіти описуються в термінах, що відбивають нові можливості учнів, зростання їхнього особистісного потенціалу. У першому випадку цілі освіти моделюють результат, який можна описати, відповівши на запитання – «Що нового довідається учень у школі?». В іншому разі передбачається відповідь на запитання «Чому навчиться учень за роки навчання в школі?» [6].

Філософські аспекти методологічної сучасної освіти і педагогіки представлено в працях В.П. Андрущенка, В.П. Беха, І. Бондаревич, Б.С. Гершунського, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, П.Ю. Сауха та ін.

У сучасному світі для того, щоб суспільство впевнено рухалося вперед, кожне нове покоління має підніматися на вищий рівень освіченості та загальної культури, професійної кваліфікації та громадянської активності. Це закон соціального прогресу [1].

Сьогодні можна почути: «Що може дати вчитель сучасній дитині? Тільки знання зі свого предмета». Поширені судження такого роду здаються переконливими лише на перший погляд. Як і раніше, учитель — не лише професія, сутність якої полягає у наданні знань. Це висока місія, призначення якої — творення особистості, утвердження людини в людині. Реалії життя, що змінюються, вимагають від нього урахування цих змін, а тому і постійного напруження сил, певної самовідданості, надзвичайної відповідальності за свої дії (хоча продовжує побутувати уявлення про педагогічну працю як заняття нетворче, механічне та важке).

На сьогодні сучасну педагогічну освіту важливо розглядати як засіб саморозвитку і самореалізації, що змінює цілі освіти, її мотиви, форми, методи, роль вчителя і викладача. Одним із завдань сучасної педагогічної освіти є формування людини з інноваційним типом мислення, інноваційним типом педагогічної культури, зі сформованою готовністю до інноваційної діяльності, фахівця, здатного відповісти на всі виклики цивілізації [2].

Сьогодні учитель, педагог – це носій гуманітарної культури, морально-етичних і культурно-естетичних цінностей, дослідник, психолог, майстер, котрий стимулює своїх учнів, студентів до саморозвитку, самоактуалізації, самовдосконалення, самореалізації.

Окреслимо нові аспекти діяльності сучасного вчителя, педагога, такі, як:

1. громадянська освіта особистості як якісно нова освітня платформа щодо способів життя в багатокультурному й толерантному для особистісного й професійного розвитку і саморозвитку;
2. підтримка і педагогічний супровід формування ключових і предметних компетентностей особистості, необхідних для суспільства знань і навчання впродовж життя;
3. педагогічний і психологічний супровід процесів інноваційного розвитку цілісного освітнього середовища;
4. позакласна робота й робота з соціальними партнерами;
5. інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій у навчальну діяльність та у професійну практику вчителів;
6. відповідальне ставлення до власного професійного розвитку як до безперервного процесу впродовж життя [3].

Між тим діалектика сучасного суспільного розвитку породжує складну ситуацію, коли далеко не всі педагоги відповідають своєму призначенню.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!