ПІБ
доктор філософських наук
професор
ПІБ
здобувач вищої освіти соціально-правового факультету
НАЗВА ЗАКЛАДУ
«ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА»
Постановка проблеми. Робота спрямована на те, щоб висвітлити поточну проблему в галузі трудових відносин, а саме виключення матеріальної відповідальності працівників. У роботі зазначається, що розвиток сучасної української ринкової економіки диктує нові вимоги до регулювання за трудовими і суміжними з ними відносинами. Для розвитку економіки держави необхідно знайти відповідний взаємозв’язок між регулюванням роботодавцем свободи трудової діяльності працівника та відповідальністю працівника перед роботодавцем за результати праці з необхідністю захисту прав і законних інтересів більш слабкої сторони в трудовому договорі – найманий працівник.
Чинне законодавство не може повною мірою захистити майно власника підприємства. У зв’язку з цим слід зазначити, що ринку необхідно переглянути матеріальну відповідальність працівників, особливо і обставини, особливо якщо ця відповідальність виключена. Слід зазначити, що згідно із законодавством про матеріальну відповідальність працівника його протиправна поведінка може не мати нічого спільного з порушенням приписів, закріплених у нормативних актах. Це можуть бути або обов’язки, передбачені правилами внутрішнього розпорядку, так і обов’язки, безпосередньо прийняті на себе сторонами трудового договору (контракту).
Метою дослідження є проведення комплексного спеціального дослідження теоретичних і практичних обставин що виключають матеріальну відповідальність працівника.
Виклад основного матеріалу. Розвиток сучасних українських ринкових відносин диктує нові вимоги до регулювання за трудовими та іншими відносинами, безпосередньо пов’язаних із ними. Для розвитку економіки необхідно знайти відповідний взаємозв’язок між свободою регулювання роботодавцем праці працівника та відповідальністю працівника за результати праці з необхідністю захисту менш сильною в економічному плані боку трудового договору. Чинне законодавство в Україні не повною мірою захищає власність роботодавців. У зв’язку з цим слід сказати, що ринку необхідно переглянути матеріальну відповідальність працівників загалом і на обставини, особливо які виключають таку відповідальність, зокрема. Основою господарської діяльності всіх роботодавців, незалежно від їх організаційної форми та форми власності, є майно [4].
В Україні права власності визнаються та захищаються державою. Як ми бачимо, крім КЗпП України, основу системи матеріальної відповідальності формують конституційні норми, згідно з якими визнаються і захищаються приватна, державна, муніципальна та інші форми власності. При виконанні своїх трудових обов’язків працівники використовують обладнання, сировину, інструменти та інші матеріали, що належать роботодавцю. Крім того, трудова діяльність працівників може бути пов’язана з безпосереднім зберіганням, обслуговуванням та обробкою майна, що належить роботодавцю або третій стороні. Отже, шкоди підприємствам, установам або організаціям завдають не тільки конкуренти або ненадійні партнери, а й самі працівники. Тому без ефективної команди навіть найуспішніша ринкова стратегія не може бути реалізована [6].
Згідно з КЗпП України, головним обов’язком працівників є дбайливе ставлення до майна роботодавця та інших осіб. Якщо це зобов’язання порушується і заподіює майнову шкоду роботодавцю, працівник повинен нести майнову відповідальність у порядку та розмірі, передбачених законом. На відміну від роботодавців, працівники не використовують свою власність для участі у його господарській діяльності, а лише особистою працею, яка оцінюється у певну заробітну плату.
Так, можна виділити певні відмінності між матеріальною відповідальністю та іншими видами відповідальності:
- із заробітної плати працівника провадиться стягнення;
- тільки пряма дійсна шкода підлягає відшкодуванню, неодержані доходи не відшкодовуються;
- у більшості випадків рішення про притягнення будь-кого до матеріальної відповідальності приймається роботодавцем, і роботодавець сам забезпечує виконання рішення шляхом стягнення заробітної плати.
Згідно з українським законодавством, суб’єктом майнового правопорушення може бути будь-яка сторона трудового договору чи контракту. Суб’єктивний аспект майнового правопорушення характеризується формою вини, яка може бути двох форм: намір та недбалість.
Намір може бути прямим або непрямим, а байдужість проявляється як самовпевненість і недбалість. У більшості випадків суб’єкт трудових правовідносин несе матеріальну відповідальність за недбалість.
Об’єктивна сторона майнового правопорушення характеризується такими рисами:
- Протиправна поведінка. Якщо працівник діяв у стані крайньої необхідності, то його протиправна поведінка не може бути підставою для притягнення до матеріальної відповідальності. Законодавство про працю не надає визначення крайньої необхідності. Тому до правовідносин щодо притягнення до матеріальної відповідальності за аналогією повинно вживатися визначення «крайня необхідність», передбачена ст. 39 Кримінального кодексу України [1].
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Тези " Становлення та розвиток нормативно-правового соціального захисту осіб без визначеного місця проживання в Україні " 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.